Тепер кожен українець повинен, лягаючи, в голову класти мішок думок про Україну, повинен покриватися думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.
Микола Куліш, український драматург, режисер, педагог, представник Розстріляного Відродження

Оаза реального

18 квітня, 2018 - 10:59

Досліджуючи кіно про віртуальну реальність, подибуєш цікаву тавтологію.

Кіно — саме по собі мистецтво ілюзорне, гра світла й тіні на екрані.

Віртуальна реальність — теж ілюзія, в певному сенсі переконливіша за повсякдення, бо повністю поглинає свої об’єкти. Недарма у «Матриці» Морфеус каже Нео: «Ласкаво просимо в пустелю реального».

Отже, ми дивимося ілюзію, в якій нам показують ілюзію. Дивимося сон усередині сну. В такому сюжеті фантазм, повторюся, цілковито заповнює свідомість.  Якщо ж додати зовнішню силу, яка занурює полонених у цю галюцинацію, то виходить найтотальніша диктатура з усіх можливих.

Але якщо комусь такий варіант майбутнього ввижається ймовірним, то це даремний страх.

Реальність як така засвідчується нашою мислячою присутністю. За допомогою науки ми її пізнаємо; за допомогою мистецтва — осмислюємо, в тому числі емоційно, своє місце в ній. Щоб перетворити сон на історію чи на рівняння, треба спочатку прокинутись.

Віртуальність — це атракціон чи система життєзабезпечення. Вона утилітарна. Вона не може виробляти мистецтво і не може бути мистецтвом, так само як дзеркальне відбиття не є картиною.

Проте інтелект автора віртуальної реальності саме віддзеркалює, і не більше. Інтелект аватара, що живе в ній, є лише віддзеркаленням. Аватари нездатні встановити бентежну й рятівну дистанцію між собою та світом, аби заповнити її власними образами. В протилежному випадку вони б з аватарів перетворилися на авторів — з відповідними наслідками для системи.

А без рефлексії, без надбудови творчості свідомість людини неможлива; неможлива сама людина. Значить, і немає матеріалу, аби генерувати ілюзію.

Тому ніяка Матриця і ніяке віртуальне засинання нам не загрожують.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments