В Європі на генетичному рівні виникає спонтанна любов до народу, що повстав на захист своєї свободи.
Оксана Пахльовська, українська письменниця, культуролог, професор Римського університету «Ла Сап'єнца», доктор філологічних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Повість українського миротворця у Боснії

14 серпня, 2020 - 10:14

Чесно кажучи, від цієї книжки я очікував зовсім іншого. Думав, що це модний нині нон-фікшн, спогади-мемуари, документальна хроніка; адже й сама назва книжки спонукала до цього – «Чужа війна: повість про український миротворчий контингент на території колишньої Юґославії». Та й написав її військовий офіцер, учасник української миротворчої місії Андрій Куліш, а надрукувало видавництво «Пропала грамота», засноване ветераном АТО Олексієм Бешулею.

Та виявилося, що я помилявся, і до рук мені потрапила художня книжка, яку автор означує як повість, а я б назвав повноцінним романом. Фабула доволі проста: українські військові на зорі 90-х, коли в Україні бушує економічна криза, вирішують вступити до лав миротворчої місії й поїхати в колишню Юґославію. Для декого – це можливість заробити гроші в «твердій валюті», щоб вирватися нарешті з гуртожитків і купити своїй молодій сім’ї повноцінне житло. Але є в контингенті й загартовані бійці, які вже брали участь (як миротворці) у бойових діях між вірменами й азербайджанцями перед розпадом СРСР.

Про обставини служби в миротворчому батальйоні, про реалії того часу, про колишню Юґославію й війну в Боснії, про армії, парамілітарні формування, найманців і звичайні банди, що поділили між собою територію країни, про миротворців, які в цій ситуації опиняються між вогнів з усіх боків, про життя під час війни, втрати, любов і дружбу, — саме так коротко можна окреслити фабулу цього твору.

З одного боку, ця повість цікава як історичний матеріал, адже дає змогу більше дізнатися про війну в Боснії й славні (а часом і героїчні, як у випадку з захистом населення Жепи) сторінки історії українського миротворчого батальйону. Слід окремо підкреслити, що це був сам початок існування Збройних Сил України, і перше бойове хрещення українські військові з жовто-блакитними нашивками здобули саме в 1992 році на території Боснії і Герцеговини.

З іншого боку, ця книжка достойна уваги саме як художній роман, приклад якісної й цікавої масової літератури. Андрієві Кулішу вдалося створити цілісний і захоплюючий сюжет з окремих «осколків», поєднати роки й різні країни, дуже доречно вплести в фабульну канву історію про дружбу, маленького сироту чи літню хвору жінку, дати кілька натяків на зародження любовної історії, показати чоловічі характери і присмачити все це суворим військовим гумором. Написано все це так, що читач співпереживає разом із героями, вболіває за них, сумує й радіє з ними. Майстерна робота.

Окремо хочу звернути увагу на особливе вміння автора працювати з художньою деталлю. Можливо, цей трюк – родом із журналістського минулого Андрія Куліша, але треба визнати, що він значно посилив книжку. Зламаний вентилятор під час наради, розтоптані жуйки під ногами, фляга з самогоном, захована солдатами, мікроскопічні частки відлущеної фарби під час обстрілу, — всі ці деталі роблять текст панорамним, кольоровішим і запашнішим, додають йому 3D-ефекту. Також можна похвалити автора за багатство його словника.

Наостанок пораджу видавцеві краще й продуманіше позиціонувати цю книжку. «Чужа війна» Андрія Куліша заслуговує на увагу не лише читачів, що цікавляться мілітаристикою; легкість і лаконічність оповіді, цікавий сюжет і витриманий стиль можуть припасти до смаку значно ширшого кола поціновувачів літератури. Крім цього, варто активніше просувати цю повість, висуваючи її на літературні премії – вона цілком могла б повторити минулорічний успіх Тамари Горіха Зерня (премія Книга року BBC за роман «Доця»). Це вже не кажучи про те, що «Чужа війна» — майже готовий сценарій для бойовика чи серіалу про українських військових. Раджу!

Новини партнерів