Право слухати і чути тишу
Друзі мої щирі та активне громадянське суспільство!
Брати та сестри по боротьбі за український медійний простір в Україні! Повернувся з чергової концертної поїздки. Вкотре мав справу зі славними перевізниками, які досхочу "нагодували" мене "музичним", так би мовити, продуктом, який мені не просто не подобається, а який мене відверто дратує. Ідеться про нав'язування водіями маршруток музичного та відеосупроводу під час здійснення перевезення з пункту А в пункт В. Дратує це не тільки мене, але багатьох моїх близьких, друзів та фейсбук-приятелів. Ні революція, ні війна, ні численні жертви наших вояків, волонтерів ніяк не вплинули на контент, ніяк не змінили репертуару фільмів та плейлистів виконавців. Часто пасажири й далі дивляться фільми і слухають співаків, які глорифікують окупантів і є мистецькими агентами московського імперіалізму. Часто аудіо- та відеопродукти, які супроводжують пасажирів під час їхньої подорожі, принижують людину як таку, принижують людську гідність і є низького мистецького ґатунку. Щоразу незадоволений пасажир, смаки або релігійні переконання якого не збігаються зі смаками або переконаннями водія (чи й інших пасажирів) мусить вступати у незручний психологічний конфлікт, відстоюючи своє право не чути й не бачити цих витворів "мистецтва" в дорозі. До того ж дуже часто такий активний пасажир, який має громадянську позицію, просить водія стишити звук, вимкнути відео, може бути приниженим, висміяним, піднятим на кпини. Водій абсолютно безкарно може запропонувати пасажирові низку простих і нехитрих рішень проблеми його, пасажира, панських забаганок:"щас вийдєш", "не наравиться не їдь", "нада сідєть дома", "щас пасажу тєбя в багажнік", "нє мєшай єхать" тощо. Ми, пасажири, заплативши за місце та безпечне перевезення в транспортному засобі, опиняємось у дивній, в дуже дивній і некомфортній ситуації. Пропоную створити ініціативну групу і почати пікетування Міністерства транспорту, щоб змусити його у категоричній формі заборонити перевізникам проштовхувати такі "високоінтелектуальні" продукти, як "шансон" , "харошиєфільми" тощо.
Заборонити здійснювати їм цей нав'язливий сервіз. Ми як пасажири сідаємо не в кінозал чи дискотеку на колесах. Ми сідаємо в транспортний засіб, в автобус. Водій приймає на борт пасажирів, інтелектуальний, культурний рівень яких буває дуже різним. Зрештою, всім не догодиш. Зрештою, музичні смаки бувають геть різні. Хтось любить Малера, Вагнера, хтось Мерк'юрі і Озборна, хтось диско, хтось джаз, хтось автентичний фольклор, хтось старовинну музику, хтось електроніку, хтось все це разом, а хтось нічого з цього. Ми маємо на це право. Ми маємо свою свободу вибору. Але свобода закінчується там, де вона починає заважати іншим. Ми як поціновувачі того чи іншого стилю, а особливо вишуканих стилів, дратуємось, дуже дратуємось, чуючи примітивну музику, примітивну поезію, споглядаючи фільми з передбачуваними сюжетами, зрештою, такі, які не відповідають нашим моральним критеріям і нашим уявленням про прекрасне. Особисто я не хочу нав'язувати своїх мистецьких смаків моїм випадковим сусідам-подорожнім. Не хочу, аби "запускали" водії ті твори, які створять дискомфорт іншому. І тут не питання: українські ці творіння чи ні. Я не хочу під час подорожі слухати будь-яку музику чи дивитись будь-який фільм. Я хочу ці години провести, споглядаючи природу та ловлячи музику та ідеї вищих сфер, тобто просто хочу мати час подумати чи, за бажання, поспілкуватись із сусідом у можливо допустимій під час руху тиші. Я маю на це право! Ми маємо на це право! Ми як клієнти фірм-перевізників, як пасажири маємо право слухати і чути тишу, з якої народжується все! Друзі, давайте створимо ініціативну групу "За тишу в громадському транспорті та транспортних засобах міжміського сполучення"! Об'єднаймо зусилля!
