Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Румунські замальовки

13 вересня, 2019 - 08:44

У Румунії я прожив пів року, об’їздив усю країну й побачив чимало цікавого; дечим хочу з вами поділитися. З чого почати?  З того, що найбільшим розчаруванням у Румунії для мене став замок Бран, найвідоміша – завдяки Дракулі – туристична принада країни? Чи розказати про те, яка Румунія лісиста: куди б не їхав – скрізь навколо горби, гори й ліси. Готовий закластися, що за кількістю дерев на душу населення Румунія – в світових лідерах.

Один зі спогадів просто врізався в пам’ять: я заходжу в стару церкву у центрі Бухареста, вона зовсім маленька, непоказна, ховається в затінку великих будівель. Але вона древня, одна з небагатьох, які Чаушеску не встиг завалити, перебудовуючи столицю під свої мегаломанські візії. Отож, заходжу – і ахаю: поміж древніми фресками написи кирилицею. Ніби нічого особливого, бо я ж знаю, що румунська мова до 1860-го записувалася кирилицею, але знайомі букви на стінах храму все одно вражають. Країна, яка так активно наголошує на своїй західності, яка задля цього змінила абетку й запросила німецького правителя, вступила в ЄС і НАТО, і на тобі: кирилиця палімпсестом у старій церкві. Як нагадування: якщо потерти румуна, цього нащадка римлян, то може проявитися трохи інша картинка. Чого самі румуни не дуже хочуть визнавати.

Можна навести й протилежний приклад – приклад того, як Румунія в чомусь випереджала Захід. Королівський замок Пелеш, що розташований за дві години їзди від Бухареста, свого часу був одним із місць, де науково-технічний прогрес ставав реальністю швидше, ніж в Америці чи Західній Європі. Якщо в неспівмірно багатших імператорських палацах Відня такі прості речі, як водогін із ваннами й кранами, сучасний туалет чи ліфт, з’явилися незадовго до Першої світової, то в румунському Пелеші все це вже було на тридцять років раніше, а крім того, працювали власна елетростанція, телефон та навіть праобраз пилососа.

Що ще мені запам’яталося? Що майже всі говорять англійською. Бодай сяк-так, але можуть скласти докупи кілька слів і тебе зрозуміти. Скажімо, старий ром на паркінґу в торговому центрі Бухареста: я його запитав про щось без особливої надії, а він мені все розтлумачив англійською. Оскільки всі англомовні програми, серіали й фільми в країні не перекладаються, а лише субтитруються, то кожен громадянин мимоволі стає англомовним.

Хоча румуни дуже не люблять, коли згадуєш про ромів. І весь час називають їх циганами, навіть переконані ліберали. Просто через те, що англійською їхня країна називається Romania, і на Заході дуже часто пересічні люди вважають, що це країна народу Roma, ромів. Це хибне припущення на практиці підтверджується тим, що дуже багато ромів з Румунії після вступу країни в ЄС вирушили в жебри Західною Європою. Їх можна побачити у всіх європейських столицях, вони сидять на виходах із торгових центрів, розбивають свої шатра під мостами й на околицях, кланяються перед церквами й обходять з простягнутою рукою тераси ресторанів.

Чим продовжити? Що це єдина європейська країна, де дорогами між містами їздять люди на возах, запряжених кіньми? Чи розказати про те, як майже всі німці, що протягом семи століть населяли Румунію, будували міста й принесли сюди технічний прогрес, виїхали після Другої світової? Майже триста тисяч румунських нащадків саксонців і швабів у комуністичні часи покинули Румунію, фактично викупили себе у Чаушеску: комуністичний диктатор дозволяв виїзд зі своєї держави-в’язниці за умови сплати значної суми в бюджет і націоналізації маєтку людини. У кого грошей на такий – як у Середньовіччі від піратів – викуп не було, тому допомагав німецький уряд.

Румунія – найцікавіша й найколоритніша українська сусідка. Погоджуєтеся?

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ