Стокгольмський епос
Фахівці давно зрозуміли, що гібридна війна - це війна смислів. Сенсом російсько-української війни є історична обґрунтованість того чи іншого проекту. Незалежна Україна або «русский мир». Тут уже хто кого. Європейці в цій сутичці виступають швидше шокованими спостерігачами, ніж арбітрами.
Щорічний конкурс «Євробачення» вже давно звинувачують у тому, що він став швидше ареною для протистояння смислів, ніж звичайним музичним шоу. Думка про те, що перемога на «Євробаченні» - це політичний вибір, транслюється не перший рік.
Росія почала «гібридну підготовку» до Євробачення практично відразу після остаточного оголошення імен учасників конкурсу. Так, 22 лютого представник російської Держдуми, перший заступник голови комітету з інформаційної політики Вадим Дєньгін, коментуючи результати відбору в Україні, заявив журналістам: «Дивний вибір. Я впевнений, що там (голоси) накрутили спеціально, щоб зайвий раз вразити Росію», висловивши при цьому надію, що керівництво «Євробачення» не допустить Джамалу до участі в конкурсі. Відзначився також і російський музичний критик Артемій Троїцький, який висловив упевненість у тому, що композицію співачки Джамали до конкурсу не допустять, бо вона «занадто політизована».
В українському відборі на конкурс було багато гідних претендентів, але саме Джамала, її талант, пісня, присвячена силі духу кримськотатарського народу, схилили чашу терезів на її користь. Українці вибрали Джамалу своєї представницею в 2016 році, керуючись політичними мотивами. І в цій політичній мотивації її унікальний голос має ключове значення. Джамала символізує потенціал кримськотатарського Криму. Вона показує, що силу народу, його душу, його здатність розвиватися, йти в майбутнє, бути сучасним, європейським, цікавим не змогли вбити ні сталінські репресії, ні путінські «скрєпи».
Джамала стала другою мусульманкою, яка перемогла на Євробаченні. До неї це вдавалося зробити тільки представниці Туреччини Сертаб Еренер, яка перемогла в Ризі 2003 року. Для тих, хто уважно стежив за нинішнім конкурсом у Стокгольмі, стало помітно, що з усіх учасників Джамала єдина, хто не приховував своєї національної і релігійної належності. Вона молилася на сцені, волала до небес про допомогу і справедливість, вона не намагалася мімікрувати під загальноєвропейські стандарти. Вона не робила вигляд - вона залишалася на сцені Стокгольма самою собою. У той момент, коли Європа переживає сплеск «ісламонастороженості», пов'язаної з припливом біженців, Джамала відкриває світові мусульманську Україну. Вона нарочито акцентує увагу на трагедії кримськотатарського народу, що сталася багато років тому. Вона не дає забути про той тиск, який переживає її народ зараз, залишившись практично один на один з окупантом в Криму.
Безумовно, і цього року вибір Європи був політичним. Було явно видно, що вони всі злякалися. Усі. Не маючи можливості обійти талант Джамали, професійні судді віддали першість Австралії, представниця якої була яскравим виразником «пісні веселої і мелодійної». Але найголовніше - вона не була Джамалою. Своїм вибором судді ніби говорили: «У нас тут пісенний конкурс, ми вище політики. Ми над сутичкою. У нашому світі немає війни. Ми - за Австралію».
Що стосується СМС-голосування, то прості обивателі теж керувалися політичними мотивами. За результатами глядацьких симпатій перемогла Російська Федерація, представник якої нічим, крім видовища, похвалитися не міг. Буржуа і бюргери – «люди маленькі» - неначе виправдовувалися: «Яка війна? Про що говорить ця Україна? Чого хочуть ці дивні кримські татари? 1944 рік давно минув. Холодна війна закінчилася. Ми за мир. Ми за Росію». Хотілося б думати, що агенти ФСБ по всьому світу, взявши телефонні картки, гарячково голосували за Сергія Лазарєва, виконуючи рознарядку з центру. Але, на жаль, це не так. Обиватель голосував так, як диктує йому його інстинкт виживання.
Пісенний конкурс у Стокгольмі на короткий час перестав бути просто вокальною першістю, перетворившись на бій, сутичку з підступним і сильним противником.
Джамала перемогла. А з нею перемогла Україна і Крим. Бо від реальності не втечеш. Як би світ не намагався ховатися від того факту, що в Європу прийшла війна, перемагає тільки той, хто не бреше самому собі і не ігнорує небезпеку. Перемагає той, хто готовий боротися, хто здатний зустріти агресора і протистояти йому з усією щирістю і шаленою люттю.
