Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

Бензинове полум'я Ірану

До революції поки не дійшло
21 листопада, 2019 - 14:21

Протести охопили Іран. Не сказати, що справа нова і незвичайна. Час від часу вони спалахують, але також швидко згасають. Чи то влада йде на поступки, то чи придушення відбувається занадто жорстко, і потрапити під гарячу руку охочих до недавнього часу було мало. Однак уже цього літа становище почало змінюватися.

Тоді почалися протести, причому в різних провінціях зі своїх причин, але вони тривали і дійшли до сьогодні. Можливо, що справа б тим і завершилася, але втрутився зовнішній чинник - американські санкції.

Як водиться, в Тегерані спочатку насміхалися, Путіну привіт, потім кричали, що їх нічого не зламає і від цього Іран стане тільки сильнішим. Та й імпортозаміщення йде повним ходом й американцям від усього цього буде тільки гірше.

З американцями все ясно. Їм стало дуже погано, тому в США найнижчий рівень безробіття за останні 10 років, ВВП зростає, податки зменшуються. Коли в Тегерані зрозуміли, що доходи від нафтового ембарго падають у міру того, як зростає американська економіка, то приступили до відвертого шантажу у вигляді відновлення збагачення урану. Знову не спрацювало.

Наступним актом стався напад на танкери й атака на саудівські нафтопереробні заводи. Знову не спрацювало. Нафта в ціні не піднялася, навпаки, навіть впала, бо на ринку утворився її надлишок.

Експорт нафти катастрофічно падає. Навіть Китай відмовився від іранських вуглеводнів, не бажаючи мати справу з чорними списками американського міністерства фінансів. Доходи іранського бюджету критично зменшилися, а витрати, зокрема на війну в Сирії і підтримку терористичних організацій у Ємені, Лівані і Палестині, продовжують збільшуватися. Довелося шукати способи зведення сальдо бюджету.

Їх знайшли у вигляді підвищення вартості бензину. Справа в тому, що при відносно великому видобутку нафти в Ірані недостатні потужності з її переробки, тому значну частину бензину доводиться імпортувати. На це потрібна валюта, а її дуже не вистачає. Логіка підказує, що за таких умов необхідно зменшити споживання, для чого збільшити вартість автомобільного пального. Що і було зроблено.

Пільгова норма бензину істотно зменшилася з 250 до 60 літрів на місяць. При цьому вартість пального за цією нормою збільшилася на 50% до 15 тис. ріалів. За все, що вище норми, доведеться платити вдвічі більше - 30 тис. ріалів. Якщо за офіційним курсом, то це $ 0,18, в реальності долар коштує мінімум утричі дорожче на чорному ринку.

Хоча навіть при такому підвищенні вартості бензин в Ірані залишається одним із найдешевших у світі, громадяни обурилися діями влади.

Міністр нафти Ірану Біджан Намдара Зангане пояснив, що заходи спрямовані на те, щоб «приборкати зростання споживання» і «збільшити експорт». Іранське агентство Mehr цитує верховного лідера Ірану Алі Хаменеї, який підтримав ідею підвищити ціни, а іранський президент Хасан Рухані вказав, що підвищення цін покликане допомогти подолати труднощі.

Масштаб протестів змусив владу відключити інтернет, що викликало вже міжнародну реакцію. Глава американського державного департаменту Майкл Помпео написав у Twitter, звертаючись до учасників протестів, що «США з вами».

Розмах протестів виявився дещо несподіваним для влади. Не випадково вона попросила Ірак обмежити роботу сухопутних КПП. Іракське Управління прикордонних переходів повідомило, що «Прикордонний пункт «Шаламче» функціонує в звичайному режимі для вантажоперевезень, він закритий тільки для проходу людей у сусідню країну. Це зроблено на прохання властей Ірану через протести». Деякий час назад аналогічних заходів було вжито і в розташованому в провінції Майсан КПП «Аш-Шиб».

Все це накладається на боротьбу різних центрів впливу всередині іранської еліти. Справа в тому, що верховний правитель Ірану 80-річний Алі Хаменеї має проблеми зі здоров'ям. Можливий транзит влади в разі його відходу від справ може істотно похитнути владну вертикаль і втягнути країну у велику політичну та економічну кризу.

Уже очевидно, що в міру наближення парламентських виборів, вони відбудуться в лютому майбутнього року, а за ними в 2021 році Іран обиратиме президента, загострюється боротьба ультраконсервативної і реформаторської фракцій і при вельми умовному їхньому поділі. Перші не забаряться скористатися певним провалом чинного уряду, щоб посилити свої позиції.

Попри масштабність протестів поки до кардинальної зміни владної вертикалі справа не дійде. Влада постарається віднайти кошти для субсидій найбіднішим і роздрібнити таким чином протестувальників на фракції. Раніше це вдавалося, як вийде цього разу, дізнаємося дуже скоро.

Синник американського тиску на Іран дається взнаки. Економіка буквально задихається від фінансової блокади. Експорт нафти падає, неможливо придбати не те що технології та обладнання, але просто запасні частини для нафтової та нафтохімічної промисловості.

Так чи інакше, але те, що відбувається в Ірані, неминуче відіб'ється на Близькому Сході і регіоні Перської затоки. Поки масштаб своєї участі в сирійському конфлікті Тегеран не зменшує, але фінансову підтримку організаціям типу Хезболли і Хамас знизив.

Такою ситуацією поспішить скористатися Москва. Насамперед у Сирії. З іншого боку, зменшення участі Ірану зажадає розширення російської присутності, а це загрожує втягуванням у конфлікт на кшталт афганського. Та й партнер Росії Туреччина також спробує скористатися можливим вакуумом, щоб закріпитися в північних регіонах Сирії.

У цьому сенсі Путіну дуже важливо якось вирішити українське питання. Або заморозити ситуацію на Донбасі, або домогтися від Києва істотних поступок. Ситуація з санкціями у Москви не настільки гостра, як у Тегерана, але все одно від них хорошого мало, скільки щоки не роздувай.

Якщо зустріч чотирьох у Парижі закінчиться «в суху», то Кремль переключиться на Сирію і продовжить займатися дестабілізацією України. Вже не в опорі на ОРДЛО, а за допомогою своєї легальної і підпільної агентури в Києві.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ