Божевільний вбивця і Оксфордський словник
З чого має починатися текст, який приверне увагу читачів під час пандемії? Правильно! З новин про коронавірус. Отож, днями британська газета The Guardian повідомила: до Оксфордського словника включили термін COVID-19. Також лексикографи додали нові значення таких понять як “соціальне дистанціювання”, “дистанційна робота” та “засоби індивідуального захисту”. Все, на цьому довідку про вірус закінчено.
А що, як піти далі? Залишити думки про епідемію на деякий час і, скажімо, заглянути до історії словника, котрий обирає слово чи вислів року й асистує всім філологам світу при вивченні англійської. Виявляється, Оксфордський словник підготував багато таємниць, неочікуваностей та сюрпризів!
Почну з головного – найбільш відомий академічний словник англійської мови допомагав створювати вбивця. Цей разючий факт збиває з ніг, але і то є не вся правда. Вбивця працював на користь Оксфордського словника в психіатричній лікарні, де перебував протягом багатьох років. Однак, про все за порядком.
В 1857 році члени Лондонського філологічного товариства задумали амбітний проєкт – написання вичерпного словника англійської мови, котрий значно перевершував би знані до цього словники. Вчені закликали до повного перегляду мови і колекціонування всіх можливих слів, що використовувалися з 1150 року. Втім, вони не усвідомлювали масштабу роботи і, відповідно, не могли уявити, скільки часу знадобиться для досягнення кінцевого результату. Проєкт планували завершити протягом десяти років, але, зрештою, помилилися на цілих шістдесят.
Робота над словником відбувалася дуже повільно, аж поки в 1879 році не призначили головного редактора. Ним став Джеймс Мюррей – шотландський лексикограф, який займатиметься творенням Оксфордського словника до самої смерті. Мюррей був людиною виняткових здібностей. Він покинув школу у чотирнадцять років через брак коштів, ніколи не вчився у вищому навчальному закладі, проте володів 15 мовами. Дивовижно, але окрім європейських мов, Мюррей вивчав російську, перську, сирійську та іврит.
Мюррей одразу, зрозумівши складність та неосяжність подібної праці, без зволікань пішов у бій. Він очолив спеціалізовану команду для пошуку слів найбільш ранніх періодів англійської мови. І, щонайцікавіше, звернувся по допомогу до народу. Редактор вирішив набрати армію добровольців й видав звернення до “English-Speaking and English-Reading Public”, себто до всієї англомовної спільноти. Помічники мали читати тексти, розкушуючи і виписуючи цитати на підтвердження тих чи інших слів. Досі зібрані слова згадувалися лише в інших словниках, а лексикограф потребував фактичного використання слова в контексті.
Копії звернення Мюррея надіслали по всьому світі і згодом до проєкту приєдналися сотні й тисячі людей. У такий спосіб Оксфордський словник створювали прості люди для самих себе і для своєї країни. Величезна кількість волонтерів була очевидною, якщо зважити на розміри імперії. Наприклад, станом на 1913 населення Британської імперії становило приблизно 23% від населення всієї земної кулі.
Вишукування цитат на волонтерських засадах якраз і привело в цю історію вищезгадуваного вбивцю. Вільям Майнор був американським військовим лікарем. Народився на Шрі-Ланці, отримав блискучу освіту в Єльському університеті, був в складі Армії Союзу і вважався одним із найкращих хірургів країни. Після завершення громадянської війни в США він мав всі шанси на нормальне життя. Але, на жаль, війна зламала Майнора і його психічний стан погіршився.
В 1872 році колишній лікар смертельно поранив людину на ім’я Джордж Меррет вже у Лондоні, куди Майнор переїхав незадовго до трагедії. Вільям страждав на шизофренію, яка супроводжувалася мареннями і галюцинаціями, тому суд визнав його невинним. Але вбивцю помістили до божевільні Бродмур – найвідомішої з трьох психіатричних лікарень підвищеної безпеки в Англії. Бродмур у самій своїй суті був в’язницею, де пацієнтів називали “помішаними” та “злочинцями”.
Майнор отримував військову пенсію і не становив особливої загрози, тому йому дозволили жити в більш комфортних умовах та читати. Мабуть, під час листування з лондонськими продавцями книг він дізнався про ініціативу Мюррея. Відтоді Майнор присвятив більшу частину свого життя і часу Оксфордському словнику, праця над яким слугувала йому терапією.
Парадоксально, але книги часто приносила до божевільні вдова Меррета. Вона потоваришувала із вбивцею свого чоловіка, який вчинив злочин ненавмисно і щиро спокутував провину. Майнор віддавав значну частину своєї пенсії вдові. Завдяки цьому жінка підтримувала родину з шести дітей, котрі залишилися без батька. Ще одна надзвичайна деталь історії – каяття і пробачення.
Колишній лікар штудіював книгу за книгою, занотовуючи потрібні слова та приклади їх використання в алфавітному порядку. Майнор листувався з командою Мюррея прямо зі своєї камери і надсилав щотижня замітки протягом двадцяти років. Його особистість тривалий час залишалася загадкою, оскільки всі листи Майнор підписував однаково: “Бродмур, Кроутон, Беркшир”.
Редактор словника спочатку не здогадувався, що його головний волонтер – душевнохворий. Мюррей думав, що адресантом був самовідданий лікар, котрий працював у психлікарні, але аж ніяк не ув’язнений. Дізнавшись правду, Мюррей відвідав свого помічника в 1891 році. Згодом творець Оксфордського словника особливо відмітить внесок Майнора у роботу, зазначивши, що “ми могли легко проілюструвати останні чотири століття лише цитатами, які він надіслав”.
Існує багато стереотипів, що Британія – це про консерватизм, снобізм, впорядкованість і елітарність, де, здавалося б, немає місця жодному божевіллю. Але історія Оксфордського словника та людей, дотичних до його створення, доводять зворотне. Тут йдеться про вдячність та шляхетність, єдність і прийняття, самовіддачу й працю на користь суспільства. І ось останній неймовірний штрих оповідки – коли здоров’я Майнора почало погрішуватися, Мюррей, попри можливість втратити свою репутацію, став на його захист. Тоді в 1910 році за розпорядженням тогочасного міністра внутрішніх справ Вінстона Черчилля Майнора було звільнено та депортовано до США.
На думку дослідників, Вільям Майнор відповідальний за десять тисяч публікацій в Оксфордському словнику. А Джеймс Мюррей працював до 1915 року і скомпонував майже половину словника, котрий сьогодні неофіційно називають “Словником Мюррея”. Видання складалося з десяти томів, виходило аж до 1928 року, залучаючи все нових і нових волонтерів. Так свого часу до проєкту долучився автор славнозвісної трилогії “Володар Перснів” Джон Толкін як помічник лексикографа.
Оксфордський словник постійно оновлюється, як і англійська мова, але з нього ніколи не видаляють слова. Тож, виходить, кожен з нас може випадково натрапити на цитати, що їх колись понад століття тому знайшов божевільний талановитий дивак із трагічною та винятковою долею.
