Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Центральноафриканська Республіка, «Вагнер» і діаманти

Як Росія створює в Африці «новий світовий порядок»
8 серпня, 2018 - 19:25
ЦАР БУЛА ПРОБЛЕМНОЮ КРАЇНОЮ З САМОГО ПОЧАТКУ ОТРИМАННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. ПОСТІЙНІ ПЕРЕВОРОТИ (ЯК ПРАВИЛО, ІНІЦІЙОВАНІ ФРАНЦІЄЮ), СУТИЧКИ МІЖ ПЛЕМЕНАМИ. ДЕСЬ З 2012 РОКУ СУТИЧКИ НАБУЛИ ЧІТКИХ ОЗНАК МІЖКОНФЕСІЙНОГО КОНФЛІКТУ — ХРИСТИЯНИ ПРОТИ МУСУЛЬМАН І НАВПАКИ / ФОТО РЕЙТЕР

ЗМІ продовжують обговорювати вбивство в Центральноафриканській Республіці (ЦАР) трьох російських журналістів. Що це за країна, що там відбувається? Для чого вони туди поїхали? В чому причина їх вбивства? Який інтерес Росії в ЦАР?

ЦАР — невелика африканська країна з населенням в майже 5 млн чоловік. Колишня колонія Франції. 80% — християни (50% з них — протестанти), 20% — мусульмани. Християне займаються, в основному, землеробством, мусульмани — кочівим скотарством. Одна з найбідніших країн Африки: ВВП на душу населення — приблизно 700 доларів. 1 долар у день — це вже непогано. 70% дітей неграмотні. Але як майже в усіх країнах Африки має багаті надра — золото, діаманти, уран, нафта тощо.

ЦАР була проблемною країною з самого початку отримання незалежності. Постійні перевороти (як правило, ініційовані Францією), сутички між племенами. Саме тут царював сумнозвісний «імператор» Ж.-К. Бокасса, який любив ласувати людським м’ясом. А президент Франції Ж. д’Естен називав його своїм родичем і другом. Десь з 2012 року сутички набули чітких ознак міжконфесійного конфлікту — християни проти мусульман і навпаки. Мусульмани створили свою організацію — «Селека», куди ввійшли багато дрібних груп. Християни мають свою — «Антибалака». Між ними триває постійна війна за владу. Франція і ООН ввели свої миротворчі сили, які трохи припинили насильство. Хоча 1 млн людей змушені були покинути свої домівки. Понад 1000 людей загинули. В лютому 2016 року президентом було обрано нейтрального Ф.-А. Туадера. Але його уряд контролює лише столицю і околиці. Після вбивства декількох французьких солдатів Франція вивела майже всі свої війська. Миротворці ООН (12 000 чоловік) займаються тільки власною безпекою. Два батальйони місцевої армії (1300 чоловік) не мають сучасної зброї і екіпіровки. А столиця оточена загонами «Селеки».

На кого може спертися президент у своєму бажані навести лад в країні? Він звернувся до президента Франції з проханням повернути війська. Макрон відмовив. У жовтні 2017 року в Сочі Ф.-А. Туадер зустрівся з С. Лавровим. І вже в березні 2018 року Москва заявила про надання ЦАР безоплатної військової допомоги. Дозвіл на це дала Рада Безпеки ООН при наявності ембарго на поставку зброї в ЦАР ще з 2013 року. В кінці травня 2018 року в Петербурзі Туадер зустрівся з В. Путіним.

Для навчання місцевих солдатів користуватись наданою зброєю було відправлено 5 військових інструкторів і 170 цивільних. Так в ЦАР з’явились молоді ввічливі чоловічки (не плутати з зеленими) з військовою виправкою. Крім основної роботи, вони взяли на себе охорону президента. У нього з’явився радник з питань національної безпеки Валерій Захаров. Всіх їх пов’язують з приватною військовою компанією «Вагнер». Вона підпорядкована відомому російському мільярдеру Євгену Пригожину, близькому до В. Путіна. Керівник «Вагнера» Д. Уткін, колишній грушник, працівник Пригожина.

Формально тут все зрозуміло і відкрито — запрошення президента, дозвіл РБ ООН. Мабуть, досвідчених російських журналістів зацікавило щось інше, а діяльність ЧВК «Вагнер» була лише не зовсім надійним, але все-таки прикриттям. Тому вони не були настирними, коли їм відмовили у спілкуванні на базі «Вагнеру» у колишній резиденції «імператора» Ж . Бокасса. І відправились на північ, де були розташовані копальні фірми Lobaye Invest з добування діамантів для ювелірної промисловості. Ця фірма є дочірньою компанією фірми M — Invest, що належить тому ж Пригожину. Є. Пригожин вважається в Росії головним по африканському золоту (Судан, ЦАР ); не відмовляється, звичайно, і від діамантів. Вести такий високоприбутковий бізнес в такій неспокійній країні ризиковано і небезпечно. Потрібне надійне силове прикриття. Тим паче що на сьогодні в ЦАР є вже близько 1400 росіян. Серед них і журналісти, що ведуть антифранцузську пропаганду. І те, що тут з дозволу РБ ООН з’являються 175 військових інструкторів Росії, говорить про те, наскільки професійно в Росії вміють поєднувати високу дипломатію (на рівні ООН) з бізнес-інтересами своїх олігархів. У Бангі працює і посольство Росії. І, як показують події, вони недаремно їдять свій хліб. Російські журналісти мабуть мали намір показати зв’язок «ЧВК — бізнес — дипломатія». А кому це потрібно, щоб хтось сунув свій ніс в свята-святих, в оборудки олігархів? Покарання було швидким і жорстоким. Певен, ніхто і ніколи не дізнається правди. Сама надійна версія, якої притримується МЗС РФ — пограбування. 8500 доларів, які були у журналістів, — великі гроші в ЦАР. Росія ж в цій історії вбиває зразу кількох зайців:

1. чужими руками позбавляється непідконтрольних, настирних, опозиційних до влади журналістів, тай ще й які були прихильні до України;

2. є можливість зайвий раз «лягнути» опозиціонера М. Ходорковського, який фінансував цю поїздку;

3. демонструється безпомічність французів, «голубих беретів» ООН в наведені порядку в нібито контрольованій ними країні;

4. показати «стурбованість» уряду Росії долею своїх громадян в усьому світі, в тому числі в далекій Африці.

Цьогорічні події в мало кому раніш цікавій ЦАР висвітлюють досить суттєві зміни в світовій політиці. С. Лавров, будучи нещодавно в Руанді, заявив: «Африка є засадничим каменем створення нового світового порядку». І обіцяв добиватись посилення ролі африканських країн в ООН. Поки що Росія активно посилює свою власну роль в Африці. Один чиновник ООН в Бангі сказав, що «...Франція, США, ЄС ...не чекали приходу росіян». Механізм їхнього «приходу» він змалював досить точно: «Вони безсоромно підкупають всіх, хто відкриває перед ними потрібні двері». Інший дипломат ООН робить висновок: «Це може стати для Заходу реальною перевіркою на рішучість, силу і вплив. Якщо ми віддамо ЦАР, ми віддамо всю Африку». Цікавий приклад. США, щоб якось нейтралізувати враження від поставок російської зброї, передали армії ЦАР кілька десятків «фордів». І от тепер на них по столиці роз’їжджають російські спецназівці. Директор консалтингової компанії Signal Risks з ПАР Ронак Гопалдас підбиває підсумок російській політиці в Африці: стратегією Росії в Африці є комбінація жорсткої політики влади, в першу чергу військових операцій, і енергетичної дипломатії. На сьогодні Росія вже має в Африці своєрідний анклав залежних від неї країн. Це — Судан, який пропонує Росії створити військово-морську базу на Червоному морі; Бурунді, де в результаті всенародного волевиявлення теперішній президент буде царювати до 2034 року; і тепер — ЦАР. Більш детально про політику Росії в Африці газета «День» вже писала (7-8.03.2018).

В подіях в ЦАР є, на думку фахівців, і китайський слід. Говорячи про Африку їх не обійдеш. В рамках проекту «Великий шовковий морський шлях» Китай планує підтягнути до східноафриканських портів країни Західної Африки. Для цього передбачається будівництво потужного транспортного коридору Захід — Схід. Його центр має бути саме в ЦАР. Щоб реалізувати цю ідею Китаю потрібен в ЦАР порядок, стабільність і спокій. Хто може його забезпечити? На національний уряд надія слабка, хіба що формально. США, Європа відпадають як конкуренти. Повністю відповідає запитам Китаю саме Росія як партнер по організації БРІКС. Тому Китай підтримав кроки Росії в ЦАР. І навіть намагався слідом за Росією також отримати дозвіл на постачання зброї в ЦАР, а за нею, відповідно, і китайських інструкторів. І вже навіть накопичив її на кордоні в Камеруні. Але РБ ООН ця ідея Китаю не сподобалась і її відхилили. 

Події навколо ЦАР є лише одним з прикладів поступового і водночас стрімкого творення нового світового порядку, заснованого на праві сили. США і Європа поступово відходять на другий план: вони не в змозі протистояти з одного боку економічній могутності Китаю, а з другого — цинізму і агресивності Росії. І Африка стає головним полем цієї геополітичної боротьби.

 

Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments