Чи була маніфестація у Львові 4 березня «антипольською»?
Те, що МЗС Польщі відреагувало на патріотичну маніфестацію у Львові 4 березня черговим «занепокоєнням», заявами про «викривлення в очевидний спосіб польсько-української історії» та «спричинення непотрібної напруги між громадянами обох країн» і нагадуваннями, що Польща постійно підтримувала та підтримує Україну, не дивує. Зрештою, нинішній уряд Речі Посполитої постійно вишукує щось «антипольське» в українській історії та сьогоденні, ставить Богдана Хмельницького поряд з Адольфом Гітлером і вишукує серед діячів українського національно-визвольного руху найманців Третього Рейху (що існував з 1933-го по 1945-й) і в 1925, і в 1950 роках. Ну, а у використанні в законодавчих актах останнього часу понять Małopolska Wschodnia (щодо української Галичини) та Kresy Wschodnie (це Галичина та Волинь, не рахуючи Берестейщини та Гродненщини у Білорусі і Віленського краю Литви) нічого антиукраїнського (рівно як і антибілоруського та антилитовського) польські урядовці впритул не бачать. А це ж терміни часів другої Речі Посполитої, якими позначалися загарбані збройною силою землі на схід від встановленої Верховною Радою Антанти у 1919 році межі власне польських земель, тобто колонії й окуповані території…
А от що дивує, ба більше – лякає, так це позиція цілої низки українських мас-медіа й інформагенцій, які охрестили маніфестацію у Львові «антипольським маршем» і заявили, що він пройшов під «антипольськими гаслами». Наведу в певному сенсі «взірцеву» цитату такого ґатунку з повідомлення однієї з провідних інформагенцій: «Близько тисячі членів праворадикальних організацій із «Національного корпусу», «Національних дружин», ВО «Свобода» та «Правого сектору», провели у Львові марш під антипольськими гаслами. Учасники ходи викрикували гасла: «Місто Львів не для польських панів», «Пам’ятай, чужинець, тут господар українець», «Хто ми? Українці! Чого ми хочемо? Влади!», «Наша земля – наші герої», «Ідея нації – проти деградації» та інші».
Що ж, стилістика гасел справді радикальна. Проте їхній зміст, як на мене, аж ніяк не антипольський. Невже ж гасло: «Наша земля – наші герої» - це щось антипольське? Чи інше – «Ідея нації – проти деградації»? Єдине, що можна з певною мірою умовності вважати полемічно загостреним щодо Польщі – так це «Місто Львів не для польських панів». Але називати його антипольським – дуже ризиковано. Бо ж у такому разі знамениті рядки Василя Симоненка «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю!» - це посутньо антиамерикансько-русофобське, а на додачу ще й праворадикальне гасло…
Утім, є тут й реальна проблема, яку, на жаль, упритул не бачать ті мас-медіа, які тиражують заголовки про «антипольський марш». Вона полягає в тому, що вкладають його організатори й учасники в поняття «українець» і «нація». Чи йдеться про те розуміння цих понять, яке було (за певних відмінностей, але в підсумку не надто істотних) у Грушевського та Липинського, які ґрунтувалися на тривалій українській практиці та традиціях націотворення, чи про несумірне ані з науковим підходом, ані з українською історією ототожнення нації з етносом і зарахування до останнього за принципом «чистоти крові» аж до сьомого покоління, наче в лави SS? Останнє було би повним абсурдом із усіх поглядів (хоча би тому, що, скажімо, серед членів центрального керівництва й регіональних організацій ВО «Свобода» є особи з прізвищами, що мають виразно російське, тюркське, єврейське, румунське польське, білоруське й німецьке коріння, - і, мабуть, не випадково…). Певен, приблизно те саме буде й у разі, якщо проаналізувати прізвища учасників акції та їхні родоводи. І взагалі – який має бути взірець етнічного українця, якщо серед українського етносу – за даними високопрофесійних авторів «буржуазно-націоналістичної» діаспорної «Енциклопедії українознавства» - наявні представники близько десятка т.зв. «малих рас» - від субнордійської, динарської й ляпоноїдної до арменоїдної й середземноморської. У перекладі на звичайну мову це означає, що нормі відповідають етнічні українці як із видовженими головами, так і з круглими, темноволосі та світловолосі, блакитноокі, кароокі та зеленоокі, з прямими носами, кирпатими, та гачкуватими, з прямим волоссям і хвилястим тощо. Таким непростим є український етнос, який формувався на роздоріжжі переселень народів і на цивілізаційних межах. Ну, а нація має в основі етнічне ядро, до якого вільно долучається чимало вихідців з інших етносів й етнічних груп, і все це – нація, і якщо щось тут і міряється кров’ю, то хіба що «вражою злою», якою її члени готові «окропити волю». Все інше – від лукавого.
Я настільки детально пишу про це, тому що реальна проблема, пов’язана з маніфестацією 4 березня полягає в тому, чи не «вмонтований» у неї деякими з її організаторів об’єктивно антиукраїнський чинник, спрямований на розкол нації та на вишукування «другосортних» громадян. «Пам’ятай, чужинець, тут господар українець», - це гасло має сенс тільки в разі, якщо в поняття «українець» вкладається те, що мали на увазі Грушевський і Липинський. Бо ж деякі висловлювання деяких лідерів організацій, які взяли участь у марші, спонукають до роздумів щодо щирості їхнього націоналізму і патріотизму…
А стосовно тих мас-медіа, які підхопили тезу про «антипольський марш»… Що ж, доводиться констатувати актуальність Шевченкового застереження не тільки щодо «грязі Москви», а й щодо «Варшавського сміття»…
