Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Чи Дуче Катерина?

18 грудня, 2017 - 10:59
Колаж автора

Біда з цими пам'ятниками. Гірше хрущовок. Не встигнуть увійти в звичку, як треба зносити через невідповідність стандартам епохи. Начебто бронзового генерала Роберта Е.Лі, якого змістили з постаментів по всій Америці за расистську поведінку, що не має терміну давності. Змістили з великими ексцесами в умах і на вулицях міст. Адже на геройстві Лі, знаєте, виросло не одне покоління офіцерів армії США. Він, звичайно, залишиться з ними, інакше не збережеш військову історію, але мирні вулиці покине. Вулиці прагнуть до суєти сучасності і належать Ку-клукс-клану, білим супрематистам і чорношкірим активістам, які схопилися за і проти Лі. Перемогла демократія. Генерал спішився і зійшов із постаментів, як статуя мольєрівського командора, запрошеного Дон-Жуаном на вечерю.

Грім кроків кам'яного гостя розворушив і муніципальну тишу італійського містечка Больцано-Боцен, де збереглася реліквія - барельєф Беніто Муссоліні, що перебуває у млості італо-німецької дружби місцевого населення. Так, того самого Дуче, який переміг мафію Сицилії фашистськими методами і прагнув відновити Римську імперію разом із Третім рейхом. Оскільки італійці звикли поєднувати у своїй історії цезарів і помпеїв, то вони і зараз не кинулися зносити барельєф, вмонтований у значний будинок фінансової установи. Поверх висіченого з каменю диктаторського слогана «Вірити, коритися і боротися» розмістили напис - цитату дослідника тоталітаризму, філософа Ганни Арендт: «Ніхто не може змусити людину коритися». Подію листопада 2017 року висвітлили ще і багато світових видань, які побачили у драпіровці минулих цінностей нинішніми світоглядними тканинами шлях до перемоги у нашій вічній війні з пам'ятниками.

В Одесі це особливо цікаво. Тут існує прóкляте для пам'ятників місце, просто за спиною непорушного Дюка. Контрреволюціонер французького походження Еммануїл Йосипович Рішельє третє століття стоїть на радість всім режимам, а за сто метрів від нього постійно миготять символи епох. То Катерина II, то Карл Маркс (не плутати з нашим генералом Марксом, який теж був за революцію, але Никандр), то серп і молот у вигляді композиції, то Адольф Гітлер, то потьомкінці (їх вітав наш місцевий Маркс), то знову вона - Катерина. Як бути зараз, коли Катерина не котить часу і людям? Адже не возити ж туди-сюди «потьомкінців», за пропозицією деяких «умів»? Тим більше коли не по силах зняти проросійського мера, то хоча б змістимо пам'ятник «русского мира». Ось у чому завдання.

Звичайно, добре б розв'язати цю проблему так, як італійці і як показано на цьому вільному колажі. Але, думаю, досвід афроамериканської більшості у боротьбі зі статуями нам ближче. По-перше, менш витратний і без викрутасів, по-друге - революційний.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments