Прапор має силу тоді, коли його несуть.
Євген Сверстюк, український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ, політв'язень радянського режиму

Чи може Путін хворіти

24 лютого, 2018 - 11:15

Раптова хвороба Володимира Путіна породила безліч версій і чуток. Оголошено про неї було після його візиту до новосибірського Академмістечка 8 лютого, де на засіданні Ради з питань науки Путін виглядав явно втомленим і говорив захриплим голосом. Після цього він досі не з'являвся на широкій публіці.

Щоправда, на офіційному сайті Президента РФ розміщено фотографії з робочої зустрічі Путіна з главою компанії «Северсталь» Олексієм Мордашовим 21 лютого, з невеликими фрагментами зі стенограми їх бесіди; фотографія з наради президента з постійними членами Ради Безпеки РФ 20 лютого; фотографія із зустрічі з губернатором Іркутської області Сергієм Левченком (звичайно, не в Іркутську, а в Ново-Огарьово) з коротким викладом зі стенограми бесіди 19 лютого; відеоролик аж на 17 хвилин зустрічі Володимира Путіна з главою компанії «Газпром» Олексієм Міллером 16 лютого, напередодні 25-річного ювілею компанії (на ювілейні урочистості Путін не з'явився, хоча його очікували, а був присутній лише завдяки запису згаданого відеоролика зустрічі з Міллером, а той самий Міллер зачитав з папірця коротке путінське привітання). І після 8 лютого це поки що всі зустрічі, з яких є хоч якийсь відеоряд.

Експерти розмірковують, чи дійсно зустрічі відбувалися в зазначені дні, чи перед нами «домашні заготовки» ролика і фотографій зустрічей, які насправді відбувалися задовго до 8 лютого. Відповідно висуваються дві групи версій, що пояснюють путінське зникнення. Одні експерти вважають путінську хвороба дипломатичною, інші – реальною.

Однією з версій дипломатичного захворювання називають бійню, влаштовану американцями вагнеровцям за Євфратом. Що ж, подія справді надзвичайно неприємна, від якої по-справжньому можна захворіти. Ні, річ тут аж ніяк не в людинолюбстві, яке взагалі Путіну не властиве. Володимиру Володимировичу на вагнеровців за великим рахунком наплювати, і скільки їх там лягло в сирійську землю – 100, 500 або 1000 – йому байдуже. Але те, що «кляті піндоси» зробили росіян як сліпих кошенят, болісно б'є по самолюбству президента і по його вірі в те, що росіяни всіх крутіші, що вони всіх зроблять, і що всякі там європейці з американцями – ганебні слабаки.

Але подія за Євфратом – це не тільки сильний удар по президентській психіці, а й вельми ймовірні неприємні запитання навіть від ретельно відібраних на зустрічі з Путіним виборців і активістів його передвиборного штабу. Адже спочатку російська влада намагалася банально замовчати те, що відбулося. Та й американці не схильні були афішувати, що під удар їх високоточної зброї в Сирії потрапили саме росіяни. Натомість вцілілі вагнеровці, так само як і деякі тісно пов'язані з ними особи, по типу Стрєлкова-Гіркіна, побоюючись, що їх просто «злили», мовчати не збиралися. І скоро завдяки соцмережам та прибуттю в російські госпіталі сотень поранених з Сирії, правда про «євфратську Цусіму» під Хішамом досить широко поширилася Росією. І це незважаючи на те, що російському МЗС знадобилося два тижні, щоб визнати те, що було вже очевидно всьому світові – в Сирії в одному бою загинуло і було поранено багато росіян, які потрапили туди не без відома Російської держави.

Правда, ніяких цифр при цьому представник МЗС не озвучив, так само як і те, що удар по росіянах завдали американці і що жертвами стали також спецназівці Міністерства оборони. Натомість МЗС РФ заявило, що росіяни приїхали туди добровільно і з найрізноманітнішими цілями, але «не є справою Міністерства закордонних справ оцінювати правомірність і законність таких їх рішень». Зрештою, розумій, як знаєш, можливо, тебе визнають добровольцем, що виконує свій патріотичний обов'язок, а можливо – нікчемним найманцем, над яким кримінальна стаття висить. Якщо подібне говорить Марія Захарова або який-небудь інший представник МЗС, нехай навіть сам міністр, на це мало хто зважає. У народі впевнені, що МЗСівці і повинні брехати, професія у них така. Але от якщо б фразу про те, що ми, мовляв, не знаємо, як ставитися до героїв-вагнеровців, вимовив сам Путін, то це спричинило б зовсім інший ефект. Багато щирих прихильників президента могли б від нього відвернутися. А якби Путін визнав, що вагнеровці діють за наказами з Москви, це могло б спонукати американців повторити «бійню у Хішама» на інших ділянках сирійського фронту. Можливо, путінські помічники все це прорахували і наполегливо порадили шефу кілька тижнів побути хворим, поки галас заспокоїться.

Іншими причинами, що спонукали Путіна піти на бюлетень, могло бути небажання президента зустрічатися з масами в регіонах. На перших же зустрічах було помітно, як важко вони даються Путіну. На минулих кампаніях його такі зустрічі не обтяжували. Можливо, вік позначається, який жодними підтяжками не сховаєш? Але скоріше, як припускають деякі спостерігачі, Путін не хоче давати виборцям нових обіцянок, а без обіцянок дуже важко завойовувати серця виборців. Але чиновники, виробляючи чудеса окозамилювання і статистичних маніпуляцій, досі не можуть виконати обіцянки, дані президентом у «травневих указах» у рамках попередньої передвиборчої кампанії. Не виключено також, що Путін своєю хворобою висловлює презирство до своїх суперників і до процедури виборів загалом. Він знає, що потрібні відсотки за нього вже намальовані. Звичайно, публічно демонструвати слабке здоров'я – серйозний мінус для будь-якого диктатора. Але Путін вірить, що все минеться.

Версії про те, що Путін дійсно серйозно захворів, припускають, що у президента був грип, який дав серйозне ускладнення, або що у нього загострилося якесь старе захворювання і він був мало не при смерті, не видаються мені переконливими. Якби все насправді було так серйозно, серед осіб, наближених до президента, виникла б паніка, ознак якої немає. Тому більш ймовірним є дипломатичний характер президентської хвороби, яка, очевидно, за планом припиниться 1 березня, в день виступу Путіна перед національними зборами у Манежі. Що цікаво, нинішня відсутність президента ніяк не позначається на вкрай млявій передвиборчій кампанії. А я добре пам'ятаю, як у 1996 році між двома турами виборів здоров'я Єльцина стало однією з центральних тем, і співробітники Першого каналу зробили воістину титанічні зусилля, щоб не допустити виступу в прямому ефірі режисера Станіслава Говорухіна, тоді довіреної особи Зюганова, з доказами того, що президент Росії лежить з інфарктом. Але сьогодні всі кандидати призначені Кремлем, отже вибори все одно відбудуться за прописаним сценарієм.

 

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments