Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інтелект.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Чия проблема?

Українська армія вже продемонструвала, що цілком здатна тримати лінію фронту на Донбасі
12 листопада, 2019 - 10:10

Хоча ця стаття присвячена аж ніяк не смішній темі, а зовсім навпаки, почати її найкраще з анекдоту — щоб наочніше проілюструвати ключову думку.

Отже, триває сніданок в особняку англійського лорда. Його леді говорить йому:

— Чарльзе, у світі ширяться чутки...

— Це проблеми світу.

— Так, але говорять, що у леді Грей є коханець!

— Це проблеми леді Грей.

— І що лорд Грей присягнувся знайти його й убити.

— Це проблеми лорда Грея.

— Але дехто стверджує, що цей коханець — не хто інший, як ви, Чарльзе!

— Це мої проблеми.

— А як же я?!

— Це, леді, ваші проблеми.

Навряд чи хтось заперечуватиме, що Донбас (точніше, його частина, окупована Росією, — горезвісні «ОРДЛО») — це проблема. От лишень чия?

Від самого початку подій і досі ця територія — проблема України. Вона несе всі обов’язки перед Донбасом (узяти хоча б ту саму виплату пенсій і допомоги), але не має щодо нього жодних прав. Де-факто ці землі контролюються Росією, хоча офіційно вона й визнає їх частиною України.

Але на чому ґрунтуються які б то не було зобов’язання України? Врешті-решт, існує «IV конвенція про закони і звичаї сухопутної війни», підписана ще 1907 року. І 43 стаття цієї конвенції свідчить: «Із фактичним переходом влади з рук законного уряду до ворога, що зайняв територію, останній зобов’язаний ужити всіх залежних від нього заходів для того, щоб, наскільки можливо, відновити і забезпечити громадський порядок і суспільне життя, поважаючи закони, що існують у країні».

Інакше кажучи, за все, що відбувається в «ОРДЛО» (я, з вашого дозволу, надалі використовуватиму саме цей вислів, аби щоразу не обмовлятися: йдеться не про весь Донбас, а лише про його окуповану частину), відповідає Росія. Україна тут узагалі ні до чого, оскільки вона «ОРДЛО» не контролює. Аби ця територія з української проблеми перетворилася на російську (див. анекдот на початку статті), достатньо лише офіційно оголосити її окупованою Росією — що, власне, і так видно навіть сліпому. Але цей крок не було зроблено ні за Турчинова, ні за Порошенка, ні поки що за Зеленського. І якщо ви запитаєте у мене, чому — я вас попрошу поставити мені питання дещо легше.

Припустімо навіть, що Путін пішов з ОРДЛО, і регіон повністю повернувся під контроль Києва. Що ж отримує Україна? По суті, випалену землю, з якою незрозуміло що робити. Ось що в серпні 2018 року заявляв заступник міністра у справах тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак:

«Знаєте, скільки було вивезено заводів? 27, а може, 28. Ми знаємо, що були «порізані» деякі підприємства. У нас є там люди, які фотографують, але оцінити за фотографіями, наскільки це було, теж неможливо».

І це відомості більш ніж річної давності. Можливо, щось було розграбовано відтоді — хто знає? І про повернення награбованого розмови зі зрозумілих причин немає.

До війни Донбас був промисловим регіоном. Тепер він ним бути в будь-якому разі не зможе, а чим зможе — незрозуміло. Немає розмови й про репарації. Виходить, спустошили територію одні, а оплачувати її відновлення повинні інші. Якщо називати речі своїми іменами, повинні це робити ми з вами — люди, про яких не скажеш, що дуже багаті.

Але це якщо прагнути будь-що реінтегрувати «ОРДЛО» назад в Україну. Проте хто сказав, що це потрібно робити будь-що?

Українська армія вже продемонструвала, що цілком здатна тримати лінію фронту на Донбасі. То нехай тримає її й надалі, нічого більшого від неї не вимагається. Навіть найсміливіші фантазери не говорять про жовто-блакитний прапор над Кремлем — наші завдання набагато скромніші. Потрібно лише відстояти своє, а це цілком реально.

Україні зовсім не потрібно відмовлятися від свого суверенітету над «ОРДЛО» (як і над Кримом, але про нього окрема розмова). Слід лише визнати, що наразі ці українські території окуповані Росією. То нехай вона з ними і морочиться, якщо у неї є зайві гроші.

Так, у Москви є багатий досвід у частині «невизнаних республік» — достатньо пригадати й Абхазію, і Придністров’я, і Південну Осетію. Але в усіх цих утворень є одна особливість: РФ доводиться витрачати чималі кошти на їх утримання. Що ж, поки що Росія для цього достатньо багата, але хто знає, що буде далі?

А нам можна поки що тимчасово забути про «ОРДЛО» — і без того клопоту вистачає. Тільки б утримати лінію фронту і не пустити «русскій мір» далі від тих кордонів, у яких він нині перебуває, — проте Україна вже показала, що достатньо сильна для цього.

А як же я? Це, леді, ваші проблеми.

РФ, вторгаючись на Донбас, хотіла проблем? Що ж, вона їх отримає з надлишком. Решти не потрібно.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ