Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Довгі імперські сльози

Передбачити остаточну дату розпаду навіть з точністю до року не до cнаги жодному аналітикові на планеті
6 червня, 2019 - 18:48
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

На зустрічі у Брюсселі з головою Європейського Союзу Дональдом Туском Президент України Володимир Зеленський говорив про вступ України до ЄС і торкнувся тих змін, які, на його думку, ця подія має спричинити в Росії.

«Україна в ЄС — це смерть російського імперського проекту, — заявив Зеленський. — Ба більше, це потужний удар по російському авторитаризму, шлях до демократичних змін у Росії і на всьому пострадянському просторі». Кінець цитати.

Схожу ідею дещо раніше, ніж Володимир Зеленський, висловив Збігнєв Бжезинський: «Без України Росія перестає бути євразійською імперією. Без України Росія все ще може боротися за імперський статус, але тоді вона стала б здебільшого азіатською імперською державою».

На мій погляд, прогноз американського політолога точніший, ніж прогноз українського президента. У всякому разі, в короткостроковій перспективі рух України до Європи викликає в Росії посилення режиму, а політична межа між Європою й Азією зсувається на захід.

Процес вмирання євразійського наповнення в імперському проекті Росії відбувається украй болюче і супроводжується нестямним воланням і погрозами на адресу України як «винуватиці» цього вмирання. У програмі «Воскресный вечер с Вдадимиром Соловьевым» від 5.06.2019 слово «імперія» звучало постійно, а про Україну говорили... втім, це краще цитувати.

Коли один з українських експертів нагадав, що Росія має зважати на інтереси України хоча б унаслідок дуже протяжного спільного кордону, Соловйов чомусь образився і заволав: «А в нас може бути спільний кордон з Польщею, і з Румунією, і з Угорщиною!». У російському телевізорі взагалі дуже люблять жартувати і вдаватися до солодких фантазій щодо знищення інших країн і загибелі інших народів. У програмі Соловйова, наприклад, періодично марять про «протоку імені Сталіна» між Канадою і Мексикою, мріючи про те, як Сполучені Штати стануть новою Атлантидою і сотні мільйонів людей загинуть. Фантазії про «спільний кордон Росії з Польщею, Румунією і Угорщиною» — з того ж таки людоїдського ряду.

Люта ненависть до України сліпить мешканцям російського телевізора очі, і вони втрачають адекватні уявлення про простір і час. «Коли щось дрібне починає грубіянити і нахабніти, то скінчається це для нього дуже погано», — заявив Володимир Соловйов, маючи на увазі другу за розмірами території й шосту за кількістю населення країну в Європі.

Коли в телевізорі марять про імперське майбутнє Росії, неодмінно звуть декана Вищої школи телебачення МГУ Віталія Третьякова. Віталій Товійович виступав довго і плутано, але загалом з його слів випливало, що справи в України дуже кепські, а далі будуть неодмінно ще гірші. І ось чому. Виявляється, світ здавна влаштований так, що в ньому є кілька імперій, які цей світ ділять між собою, а є якісь незрозумілі проміжні території. І ось, ділиться своїм знанням декан Третьяков, «такі території ніколи не стають самостійними державами». Оскільки, звісно, йдеться про Україну, декан Третьяков робить екскурс в історію, і, намагаючись там знайти докази неможливості існування України, довго розповідає про Московське царство, Річ Посполиту і Велике Князівство Литовське. Шкода, що в цьому історичному екскурсі було випущено з уваги кілька століть ординського ярма, коли держава, спадкоємцем якої вважає себе нинішня Росія, не мала повного суверенітету, що тривало і після зникнення Золотої Орди аж до Константинопольського мирного договору 1700 року, який поклав край принизливій виплаті данини (т.з. «упоминок») Кримському ханству.

Закінчивши з історією, декан Третьяков згадав про географію і, оглянувши карту Європи, побачив на ній, окрім України багато абсолютно зайвих і безглуздих утворень, які існують абсолютно безхазяйно і своєю безглуздою безпритульністю порушують суворий імперський порядок на планеті, який щойно описав декан Третьяков. «Це такі території, як Ліхтенштейн, Монако, Люксембург, — перелічує декан Третьяков ту низку «неправильних» територій, до якої, за його переконанням, входить Україна. Ці території, знає декан Третьяков, неприкаяно теліпаються на карті і не належать до жодної з імперій через історичне непорозуміння. Чере те, що імперії між собою не домовилися, кому з них ці «географічні огризки» мають належати.

Що ж до України, то вона, переконаний декан Третьяков, а разом з ним і решта завсідників російського телевізора, неодмінно услід за Кримом повернеться до «рідної гавані», тобто до материнського лона Російської імперії.

Багаторічні спостереження за ведучими російських політичних ток-шоу і їхніми постійними «експертами» дають змогу не лише поставити діагноз, а й виявити певні причини глибокої особової деформації цих людей. Вони  справді якось «пропустили» XX століття, залишилися в кращому разі в XIX, а точніше в першій половині VII століття, до укладення мирного Вестфальського договору від 24.10.1648 року, який став переломною точкою у становленні міжнародного права, визнанні рівності суверенних держав. До речі, саме за Вестфальським договором Західна Європа вперше визнала Московську державу суверенним суб’єктом міжнародної політики попри те, що Москва у той час ще сплачувала данину кримському ханові.

Сила — це найвища цінність для носіїв імперської свідомості і фактично єдиний зрозумілий ним аргумент у суперечках. «Хоч одну перемогу своєї зброї назвіть!» — кричав Соловйов на українського експерта, який спробував щось розповісти про успіхи України в окремих галузях економіки у відповідь на постійні вигуки про те, що «Україна котиться у прірву». «Силоцентрічність» сприйняття світу як частина імперської свідомості телеведучих посилюється завдяки тому, що їхні ток-шоу формуються як міні-імперії із самодержавним типом правління.

Російські телеведучі цілеспрямовано добирають гостей, які або повністю з ними згодні, або грають у піддавки. У тих випадках, коли іноземний експерт намагається наполягати на своєму, його публічно виганяють, а деколи й просто б’ють.

Заявляючи про причинно-наслідковий зв’язок між вступом України до ЄС і «смертю російського імперського проекту», Президент України Зеленський, певно, все ж таки помиляється або, щонайменше, дуже спрощує. Вступ до ЄС і віддалення від путінської Росії — безумовне благо для України і безперечний приклад для Росії і всього пострадянського простору. Але безпосередньо темпи руху України до Європи з темпами втрати Росією імперського єства я б не пов’язував. Російська імперія розпадається другу сотню років, починаючи з 1917 року. Передбачити остаточну дату розпаду навіть з точністю до року не до снаги жодному аналітикові на планеті. Це може статися раптово і швидко, а може тягнутися десятиліттями. Але упродовж всього цього періоду Росія деградуватиме, а імперська істерика зростатиме. Просто тому, що в російського імперського проекту дуже багато бенефіціарів: усе чиновництво, усі силовики, усі співробітники державних ЗМІ, абсолютна більшість працівників культури і значна частина підприємців, вирощених в умовах протиприродного симбіозу з державою. І що, ви вважаєте, що всі ці люди так просто дозволять зруйнувати імперську годівницю? Навряд. Імперська зима в Росії може бути тривалою.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ