Музика - мало не єдине, що ще не стало для людей яблуком розбрату.
Рей Чарльз, американський співак, музикант, один з найвідоміших у світі виконавців джазу

Довгоочікувані «Джавеліни»

26 грудня, 2017 - 15:48

Минулого тижня у ЗМІ одна за одною промайнули три новини, які варто було б розглянути в сукупності. Принаймні дві з них для України дуже важливі, а третя служить гідним тлом для двох інших.

Прес-секретар Держдепартаменту США Гізер Ноєрт підтвердила, що Білий дім схвалив продаж Україні стрілецької зброї, зокрема снайперських гвинтівок M107A1, на загальну суму 41 з половиною мільйон доларів. Точніше сказати, дозволив цю зброю продавати - закупівлі вестимуться в американських компаній, а не в уряду США. «Ліцензія поширюється на напівавтоматичну й автоматичну вогнепальну зброю, включно зі зброєю 50 калібру. Вона також включає в себе бойові кулемети, глушники, військові приціли і полум’ягасники, а також запчастини», - повідомляють ЗМІ. Відзначимо, що про протитанкові системи «Джавелін», в яких Україна має особливу потребу, тоді не йшлося.

Не забарилася і реакція Кремля. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков заявив: «Напевно, це зайвий раз підігріє і без того гарячі голови тих націоналістів, які прагнуть тільки до того, щоб знову перейти до силового методу врегулювання на Донбасі, абсолютно безперспективного, і знову розв'язати кровопролиття». Словом, особливого ентузіазму в Москві ця звістка не викликала.

Нарешті, третя новина знову прозвучала з вуст Гізер Ноєрт. «Сполучені Штати вирішили поставити Україні посилені оборонні можливості як частину наших зусиль з надання допомоги Україні з побудови її довготривалих оборонних можливостей для захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також для відбиття подальших агресій», - йдеться у її заяві. У ній не зазначається прямо, які саме озброєння маються на увазі. Однак агентство Associated Press з посиланням на високопоставлених американських чиновників підтверджує, що йдеться про ті самі системи Javelin. Телеканал ABCNews навіть повідомляє подробиці: «Загальна вартість оборонного пакету складе 47 мільйонів доларів. Він включатиме 210 протитанкових ракет і 35 пускових установок». Стандартний комплект Javelin якраз становить шість ракет на одну установку, і його вартість - близько 1,3 мільйона доларів.

Теоретично це рішення має бути ще схвалене Конгресом США. Але ж відомо, що якраз Конгрес вже не перший рік виступає за озброєння України - до цього часу все впиралося якраз у позицію Білого дому. Тому за цим справа навряд чи стане.

Якщо в усьому шукати прихований сенс (що розумно далеко не завжди), можна подумати, що рішення про постачання «Джавелінів» ухвалено в піку Москві - після процитованих слів Пєскова. Однак тут вочевидь має місце звичайний збіг.

Отже, українська армія за кілька днів має стати відчутно сильнішою. Щоправда, треба дивитися правді в очі: сильнішою лише настільки, щоб зміцнити свої позиції на Донбасі і не допустити нового Іловайська. У разі прямої російської агресії ні американські протитанкові системи, ні снайперські гвинтівки становище, на жаль, не врятують - досить порівняти розміри військового бюджету двох країн. Наприклад, у Росії 2016 року цей показник перевищив 70 мільярдів доларів - вона посіла третє місце в світі, відразу після США і Китаю. В Україні того ж року військовий бюджет не дотягнув і до двох з половиною мільярдів. При такому співвідношенні фінансових сил ніякої героїзм солдат не допоможе Україні вистояти проти Росії поодинці, без союзників.

Але вистоювати поодинці, схоже, і не доведеться. З часів Карла фон Клаузевіца відомо: війна є продовження політики іншими засобами. Сама політика при цьому не тільки нікуди не дівається, а й залишається первинною. Військова перемога - не перемога, якщо вона веде до політичної поразки. Подивімося ж на ситуацію під політичним кутом.

В цьому випадку Україна досягла своєї мети: отримувати з США не тільки легке, але і таке необхідне їй важке озброєння. Росія, попри всі зусилля, перешкодити цьому не змогла - тобто вона своєї мети не досягла. Навіть якщо залишити військові питання осторонь, політично це - незаперечна перемога Києва.

І психологічно, до речі, теж. Відомий російський опозиціонер Олександр Скобов так прокоментував у Facebook новину про схвалення поставок «Джавелінів»: «Це удар по сакральних символах рашизму. До речі, хтось намагався проаналізувати, чому в рашистській ідеології та естетиці таке помітне місце займає культ танка? Глибинною основою рашизму є «інстинкт утискування». А танк - ідеальний образ придушення». Що ж, принаймні давити країну з «Джавелінами» буде важче, ніж країну без «Джавелінів».

Але набагато важливіші два інших фактори. По-перше, оскільки рішення про постачання Україні американської зброї - перш за все політичне, то і наслідки воно має спричинити політичні. Це крок до зближення між Вашингтоном і Києвом - не стрибок, саме крок, до того ж не дуже великий, і все-таки його зроблено. США цілком могли і надалі поводитися в дусі відомого персонажа Євгена Шварца: «Він був пестун. Він так боявся болю, що при найменшому нещасті завмирав, нічого не робив, а все сподівався на краще. Коли при ньому душили його улюблену дружину, він стояв поряд та умовляв: потерпи, можливо, все обійдеться!».

Америка вмовляла Україну потерпіти з березня 2014 року, і ось зараз нарешті ухвалено рішення про реальну підтримку нашої країни. Тепер, сказавши «Ей», треба  буде говорити і «Бі» - просто так віддати Україну на поталу Путіну вже не вийде. Як дотепно зауважив герой радянської літератури, крига скресла.

Україно-американські відносини дзеркально відіб'ються - не можуть не відбитися - і на російсько-американських. Немає потреби говорити, що в Кремлі озброєння України не зустріне гарячого схвалення, а значить, слід очікувати охолодження відносин між США і РФ. Охолодження, звичайно, не до абсолютного нуля (адже ці стосунки не обертаються навколо однієї України), але досить помітного.

Безумовно, в цій ситуації не слід вдаватися до надмірного оптимізму. 210 протитанкових ракет - це добре, але танків у Росії трохи більше, ніж 210, а на людські втрати в цій країні не зважають. І підтримка України на міжнародній арені (політика все ж річ цинічна) цілком може стати предметом торгу та угод. На жаль, не тільки Москві дещо потрібно від Вашингтона, а й Вашингтону від Москви, а «дещо» завжди має і деяку ціну.

Проте зараз Україна перебуває у значно кращому становищі, ніж тиждень тому. І є надія, що це тільки початок.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments