Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Дзеркало української контрреволюції?

10 листопада, 2018 - 15:03

Кілька років тому відомий російський опозиційний блогер писав: «Если серьёзная аналитическая статья о политике не начинается со слов «Б…ь, да вы совсем ох..ли, что ли?!» - в ней, скорее всего, написана неправда».

Ішлося, звичайно, про російську політику. Українська до такого рівня поки не докотилася, але стрімко до нього наближається. Особливо зараз, коли високопоставлений поліцейський чин викрито в найсерйозніших злочинах (якщо хтось раптом забув – у сексуальних домаганнях і погрозі убивством), а вся політична й інтелектуальна еліта країни на повному серйозі обговорює, кому б це звинувачення могло бути вигідне та хто за цим стоїть.

Не йдеться про саму історію примусу найкрасивішої студентки до сексу. Випадок тут хоча і брудний, але цілком пересічний. Гадаю, кожен, хто читає ці рядки, зможе згадати не менше десятка почутих від знайомих схожих історій: коли чоловік, який посідає, чи думає, що посідає в житті високе місце, запрошує дівчину в ліжко, отримує відмову – і починає їй погрожувати. Як правило, такі історії закінчуються вульгарним биттям пики невдалому ловеласові та слабенькою надією, що після цього він усвідомить: так робити не можна.

У цьому випадку найцікавіше почалося лише після того, як самі домагання стали надбанням розголошення. У Олександра Варченка відразу знайшлися захисники в особі нардепа та члена колегії МВС Антона Геращенка. Останній привселюдно заявив:

«Листування почалося з традиційних загравань, але потім режисери цієї провокації стали погрожувати Наталії від імені О. Варченка, роблячи акцент на тому, що він як співробітник силових структур може розправитися з дівчиною, використовуючи своє службове становище. У результаті Наталію було доведено до розпачу і вона зробила публічну заяву про те, що їй погрожує співробітник Національної поліції».

Що ж, і таку версію не можна повністю виключати з розгляду. Всі ми знаємо, що в Україні зараз іде справжня війна між силовими структурами. У всіх цих хлопців чорний пояс із провокацій, і вони чудово розуміють, що сексуальний скандал здатен знищити репутацію людини куди ліпше, ніж скандал, наприклад, корупційний. Створити фейковий акаунт і писати з нього всяку гидоту буде неважко. Але...

Якби це було так, то Варченко голосніше всіх вимагав би провести ретельне розслідування, знайти і покарати за законом того негідника, який заплямував його добре ім'я. Така поведінка була б природною і для інших поліцейських, адже під ударом опинилося їхнє відомство. Але вони якраз намагаються зам'яти цю справу.

Навпаки, Наталя Бурейко тоді опублікувала б свій «вкид» - і зникла б. Як свідчить відомий анекдот, моє діло – сказати. Дівчина і справді зникла з обрію соціальних мереж, ось тільки перед цим встигла подати заяву до прокуратури. Тепер справу в будь-якому випадку буде розслідувано, навіть якщо цього не хоче ніхто.

Фінальний пост Наталії Бурейко справляє доволі моторошне враження – наче вона писала його з пістолетом біля скроні. «Я, Бурейко Наталія, написала публікацію про погрози з боку Олександра Варченка в соціальній мережі Facebook, не розібравшись у ситуації і не усвідомлюючи свої дії»... Яке, до бога в рай, усвідомлення своїх дій, коли тебе тягнуть у ліжко, погрожуючи вбити в разі відмови?

Одне слово, у цій історії все виходить точно за Гоголем: «Що я домагався цієї студентки, вам набрехали, їй-богу, набрехали. Вона сама себе домагалася».

Але що коли все було простіше? Україна, як зараз зазначають чимало авторів, досі багато в чому залишається становим суспільством. Є шляхетний стан, і є всі інші, причому першим, звичайно, дозволено геть-то більше, аніж другим.

Тоді все стає на свої місця. Пан граф милостиво зволили звернути увагу на симпатичну простолюдиночку, а вона, мерзотниця така, відмовила йому. Звісно, вельможа сказився і наразі використовує всі свої можливості (а їх у нього чимало), щоб знищити нахабне дівчисько або її рідних.

Якщо зараз виявиться, що Варченко і справді так учинив (адже існує невелика ймовірність, що він виявиться невинним) і при цьому він залишиться безкарним, то це буде означати, що контрреволюція перемогла. 2013 рік запанував скрізь.

У 2014 році українці вийшли на Майдан насамперед проти Януковича, але при цьому і за своє чотирьохсотрічне гасло – «Ні хлопа, ні пана!». Тепер ось виявляється, що пани все-таки є, нехай і звуться по-іншому.

 

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments