Герої-отруйники на RussiaToday
«Солодка парочка» героїв-отруйників Руслан Боширов і Олександр Петров, що одразу стала, поза своїм бажанням, світовими знаменитостями, дала велике інтерв'ю керівнику російського пропагандистського каналу RussiaToday Маргариті Симоньянц. Інтерв'ю вийшло досить кумедним. Симоньянц брала інтерв'ю не в шанобливо-позитивній манері, в якій свого часу представляли російські телеканали труїтелів Литвиненка - Лугового і Ковтуна, а в тій жорсткій агресивній манері, в якій вона накидається на тих, кого наказано вважати ворогами Російської держави, за що і отримала своє прізвисько «залізна леді» російського телебачення. Боширов і Петров, цілком природно, відповідали на кшталт: не винуваті ми, Скрипалів знати не знаємо, якщо і проходили повз їх будинок, то зовсім випадково. А взагалі вибралися в солсберійську глушину, щоб як слід відірватися, а заодно подивитися головну місцеву визначну пам'ятку - найвищу будівлю середньовічної Англії, готичний собор діви Марії з 123-метровим шпилем, якому присвячено роман Нобелівського лауреата Вільяма Голдінга «Шпиль».
Із собором, щоправда, вийшла невдача. Від залізничної станції, на яку прибули Петров і Боширов, знаменитий собор розташовано в просто протилежному напрямку, ніж будинок, де було отруєно Скрипалів, біля якого відеокамери зафіксували «солодку парочку». При цьому так сильно заблукати в пошуках собору діви Марії ніяк не можна: за будь-якої погоди цю пам'ятку видно буквально з будь-якої точки Солсбері. І вже, звичайно, ніякого снігу, про який згадували горе-труїтелі як причину того, чому вони не дісталися до собору першого ж дня, в Солсбері на початку березня не було. І жодних подробиць про собор, крім узятих з російської Вікіпедії, Боширов і Петров не згадали. До того ж Боширов уперто називав Солсберійський собор «солберецьким». Ймовірно, в текст, який йому дали вивчити перед ефіром, вкралася прикра помилка. Причому не єдина. Розповідаючи про новорічну подорож до Швейцарії, той самий Боширов Монблан назвав «Монбланком». Теж помилка?
Відчувається, що в своїх численних зарубіжних вояжах «солодка парочка» ні на які культурні пам'ятки не відволікалася, а була зосереджена виключно на ліквідації зазначених об'єктів. І зайвий інтелект був їм ні до чого. Піднатаскати ж їх у цьому банально не встигли. Квапливість, як відомо, потрібна тільки у ловах бліх. Путін же зажадав пред'явити Боширова і Петрова світовій громадськості. Загалом, хотіли як краще, а вийшло як завжди. До речі, жодних паспортів, ні внутрішніх, ні закордонних, як і інших ідентифікуючих документів, Руслан і Олександр в ефірі не пред'явили. Що тільки зміцнило упевненість у тому, що насправді вони з народження мають інші прізвища.
А тут ще «залізна» Маргарита зробила одну зі своїх небагатьох помилок, поставивши під час інтерв'ю абсолютно недоречне, нетактовне запитання, чи фотографувалися вони біля собору, і, отримавши ствердну відповідь, попросила показати фотографії. Тут наші герої відразу зніяковіли, але, очевидно, хтось, хто супроводжував у студії Боширова і Петрова, грізними жестами і неповторною мімікою дав зрозуміти Маргариті всю непристойність і непродуманість даного питання: що ж, вони тобі і телеглядачам усього світу демонструватимуть свої фото зі Скрипалями або на тлі їхнього будинку? Тому жодних фотографій не було пред'явлено, а Симоньянц, не зациклюючись на цьому, відразу перейшла до наступного питання. І зробила все, щоб у телеглядачів залишилося стійке враження, що Боширов і Петров дотримуються нетрадиційної сексуальної орієнтації і саме для того, щоб зайнятися коханням, вони і здійснили подорож до Англії. Обидва вони, очевидно, за заздалегідь підготовленим сценарієм, також робили все, щоб посилити такого роду підозри. Зніяковіли при двозначному питанні, навіщо їм у номері двоспальне ліжко. А подальші питання щодо можливого гомосексуалізму перервали заявою, що це, мовляв, наше приватне життя. І так само Петров і Боширов категорично відмовилися наводити будь-які подробиці про свій бізнес, посилаючись на комерційну таємницю (очевидно, скільки-небудь правдоподібної легенди щодо бізнесу їм просто не встигли придумати).
Як вважає Ксенія Собчак, «легенду про геїв хлопцям дали в покарання за провалену операцію» (з нею, до речі, в тому, що інтерв'ю - це покарання для горе-кілерів за провалену операцію, солідарна британська влада). Може, і так, а, може, Петров з Башировим дійсно є коханцями. Кілерській професії це аж ніяк не заважає, а швидше допомагає: менше шансів, що станеться витік інформації через дружин. А примусовий камінг-аут на цнотливому і за звичайних обставин далекому від таких тем російському телебаченні довелося влаштувати для того, щоб відвернути увагу телеглядачів вічно живою в Росії темою нетрадиційного кохання (на Заході, де в гомосексуалізмі давно немає криміналу, ця тема вже набридла) від набагато більш кримінальної теми державного отруєння в Солсбері. Тій самій меті служать натяки на можливий кримінальний характер бізнесу «солодкої парочки». Хай уже росіяни думають, що вони так сильно налякані через те, що їх можуть притягнути до відповідальності за контрабанду чого завгодно, аж до наркотиків, а у в'язниці їх нетрадиційна орієнтація, м'яко кажучи, може серйозно ускладнити життя. Зрозуміло, інтерв'ю, хоч і вийшло на RussiaToday, призначене насамперед для російської аудиторії. За межами російських кордонів і за тотального впливу російської пропаганди воно швидше здатне переконати навіть тих, хто раніше сумнівався, що отруєння в Солсбері - російських рук справа.
Те, що Боширов і Петров дуже налякані, було видно неозброєним оком. Так не зіграєш, та й актори вони ніякі. І їм є чого боятися. Вдруге пред'являти їх громадськості ніхто, звичайно, не буде, щоб зайве не ганьбитися. Не випадково, що вже наступного дня після інтерв'ю Симоньянц не змогла зв'язатися з Петровим і Бошировим і заявила, що вони безслідно зникли. Зате у «солодкої парочки» зараз є всі шанси розділити сумну долю своїх жертв. Їхнім життям і раніше була гріш ціна, а зараз, після викриття, вона взагалі нічого не варта. Адже вони тепер для начальства не тільки відпрацьований матеріал, але і небезпечні свідки. Природно, ніхто видавати отруйників Англії або садити в тюрму в Росії не збирається. Слідчий комітет уже заявив про відсутність претензій до Петрова і Боширова.
Але, на їхню біду, люди вони досить молоді. Боширову, згідно з паспортними даними, 40 років, Петрову - 39 (Луговий старший, йому вже 52, але йому теж не варто бути впевненим у власній безпеці). У них є всі шанси дожити до зміни влади в Росії. А в разі, якщо ця зміна буде досить радикальною, нова влада може почати розслідування злочинів путінського режиму. І ось тоді «солодка парочка», щоб полегшити своє покарання за отруєння в Солсбері, може здати всіх своїх начальників, яких знає. І щоб цього не сталося (адже ніхто не знає, коли і як може змінитися влада), їх, швидше за все, просто ліквідують найближчим часом, коли трохи вляжеться галас. Або зроблять це тихо, інсценувавши смерть від природних причин, як вони не раз робили зі своїми жертвами. Або, навпаки, буде гучне інсценування самогубства, і отруйників змусять під приводом, що дадуть нові документи і надійно сховають, написати однотипні записки: «У моїй смерті прошу вважати винним британський уряд». І Слідчий комітет Росії негайно відкриє справу проти Даунінг-стріт.
Тим часом журналісти-розслідувальники з Bellingcat і The Insider встановили, що картки Петрова і Боширова з бази даних ФМС «Російський паспорт» мають спеціальні позначки «Відомостей не давати» і наводиться телефон, за яким ті, хто телефонує, прямо потрапляють до Міністерства оборони Росії. А ще є запис (тільки на картці Петрова): «є лист цц (очевидно, «цілком таємно»). Отримувала ж свої вочевидь липові паспорти «солодка парочка» в одному і тому ж відділенні УФМС №770001, де отримують паспорти співробітники російських силових структур.
У картці отруйника Олександра Євгеновича Петрова є адреса прописки: Москва, Сумський проїзд, б. 8., к.2., кв.78, де колись проживав хтось Олександр Сергійович Петров, але ніколи не проживав О.Є.Петров. Таким чином, поза сумнівами, що прізвища Петров і Боширов - підставні. До слова сказати, вони могли їздити і під іншими прізвищами. І, думаю, за цими професіоналами - солідний кривавий рахунок. Тому якщо господарі захочуть їх ліквідувати, шкодуватимуть про них лише як про втрату цінних свідків російських державних злочинів.