Iгрища навколо «кримських турбін»
Схоже, всі позови Siemens спрямовано на те, щоби уникнути суворих американських санкцій за незаконне постачання
Апеляційний арбітражний суд у Москві цілком передбачувано відхилив позов німецької компанії Siemens до структур російської компанії «Ростех» з вимогою заарештувати турбіни Siemens у Криму на забезпечення позову, а також заборонити їхній монтаж, інше використання і відчуження. У своєму позові до ВАТ «ВО «Технопромекспорт» (ВАТ ТПЕ) і ТОВ «ВО «Технопромекспорт» (ТОВ ТПЕ) Siemens вимагає визнати операцію щодо постачання своїх турбін для електростанцій, які будуються в Криму, незаконною. Як наслідок недійсності операції німецький концерн також вимагає повернути чотири турбіни виробникові — російській «доньці» Siemens, яку притягнено до справи як співпозивача. Суд не прислухався до аргументів представників німецького концерну про те, що в разі задоволення його позову демонтаж турбін спричинить значні тимчасові та фінансові витрати та їхнє повернення позивачеві буде скрутним або неможливим. Окрім того, німецький концерн заявив про можливе заподіяння йому значних збитків, оскільки монтаж спірних турбін та подальша експлуатація знизять їхню вартість, оскільки устаткування зазнає зношення і вважатиметься уживаним. Відмова в арешті оспорюваних турбін доводить, що шанси на задоволення позову Siemens у російських судах нікчемно малі. Точніше, їх немає зовсім.
Представники доньки «Ростеху» «Технопромекспорту» стверджували, що Siemens не має жодних доказів присутності турбін у Криму та якихось дій щодо їхнього монтажу. Проте на пряме запитання Siemens до представників «Технопромекспорту», чи перебуває спірне устаткування наразі в їхньому володінні, представник російської компанії відповідати відмовився. Усе це нагадує якийсь фарс. У свою чергу ТОВ «ВО «Технопромекспорт» у середині жовтня подала зустрічний позов до Siemens, вимагаючи визнати недійсною частину контракту стосовно турбін, укладеного між компаніями «Сіменс-Технології газових турбін» і «ВО Технопромекспорт» 10 березня 2015 року, щодо місць їхнього використання. Нагадаю, що цей контракт забороняв використання турбін Siemens у Криму.
Додаткової пікантностї ситуації додає той факт, що Путін нібито неформально пообіцяв канцлерові Німеччини, що турбіни Siemens до Криму не потраплять у жодному разі. Якщо це дійсно було так, не можна не здивуватися наївності німецьких політиків, які все ще вірять у путінське чесне слово.Після анексії Криму і російської «гібридної агресії» на Донбасі в нього вірять лише дуже наївні люди.
Згідно з тією операцією, було укладено договір між виробником турбін ТОВ «Сіменс технології газових турбін» (СТГТ, російська «донька» Siemens, де 65% належить Siemens, а 35% — російським «Силовим машинам») і ВАТ ТПЕ від 10 березня 2015 року і договір між ВАТ ТПЕ і ТОВ ТПЕ від 16 жовтня 2015 року. Коли на початку липня 2017 року стало відомо про постачання до Криму газотурбінних установок виробництва Siemens, концерн звинуватив російську сторону в недотриманні умов договору, оскільки устаткування було призначене для Тамані. Проте, за версією російської сторони, відповідний проект будівництва теплоелекстростанцій у Краснодарському краї не було реалізовано. У відповідь на переміщення турбін Євросоюз запровадив проти трьох російських компаній і трьох фізичних осіб додаткові санкції, що, втім, має суто символічне значення, оскільки доньки «Ростеху» не мають наміру виходити на європейський ринок і взагалі можуть бути безболісно ліквідовані в найстісліший термін. Так, ВАТ ТПЕ з 2016 року в процедурі банкрутства.
Уся історія з турбінами викликає значно більше запитань, ніж дає відповідей. Перше і головне з них — чи знав Siemens, що насправді турбіни опиняться на Кримському півострові. Деякі експерти вважали, що німецький концерн якщо не знав достеменно, то здогадувався, що насправді турбіни призначаються для Криму, але в Siemens сподівалися, що все буде шито-крито і ніхто нічого не дізнається.
Нагадаю, що російська сторона здійснила невелику модернізацію турбін, що їх ТОВ ТПЕ нібито придбало на вторинному ринку, і почала стверджувати, що на кримських теплоелектростанціях ми маємо справу вже з новим продуктом, який не підпадає під умови угоди з німецьким концерном. Турбіни, мовляв, прошли серйозну переробку із застосуванням російських технологій, зокрема було збільшено їхню потужність. Проте в Євросоюзі так само, як і в політичних колах Німеччини, такий шулерський прийом не оцінили. І Siemens вимушений був подати позов до структур «Ростеху». Спочатку в концерні розглядали можливість полюбовного врегулювання скандалу без суду, аби гроші повернулися російській стороні, а турбіни — німецькій, але Москва повертати турбіни відмовилася.
Що ж до позову, то в концерні навряд чи розраховували на успіх у російських судах. Уся надія — на Стокгольмський арбітражний суд, але туди справа про турбіни потрапить нескоро, і на той час їх вартість через зношеність значно знизиться. Друге запитання — на що сподівається керівництво Siemens. Цілком імовірно, воно сподівається затягнути справу так надовго, що станеться одне з двох. Або конфлікт навколо Криму буде певним чином врегульовано, санкції буде скасовано, і відпаде сам предмет позову. Або, що німцям, напевно, здається набагато ймовірнішим, турбіни врешті-решт встановлять і запустять у Криму, повернення їх до Німеччини стане дуже дорогим і невигідним для концерну. І тоді вдасться укласти з Москвою операцію зі сплатою не дуже обтяжливого штрафу за порушення умов контракту. Адже якби контракт просто анулювали з поверненням турбін, це було б невигідно передусім німецькому концерну. А американські санкції за незаконне постачання обладнання до Криму, яких найбільше боїться Siemens, на той час може бути пом’якшено або зовсім скасовано.
Турбіни зазвичай виготовляються під конкретний проект. Продати їх комусь іншому без дорогої модернізації дуже складно. До речі, найімовірніше, згадані чотири турбіни і виготовлялися спочатку під кримський проект. Навряд чи в Siemens повірили, що теплоелектростанції будуватимуть у Краснодарському краї, де дефіциту електроенергії немає і звідки спрямовувати електроенергію до Криму дуже дорого коштуватиме. Отже, скидається на те, що всі позови Siemens — це продовження колишньої гри, спрямованої на те, аби уникнути суворих американських санкцій за незаконне постачання турбін до Криму.
