Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

Казус Познера: варто придивитися уважніше

2 квітня, 2021 - 15:45

За повідомленням Радіо «Свобода», російський журналіст і телеведучий Володимир Познер 1 квітня полетів із Тбілісі після стихійної акції протесту, яка пройшла біля готелю, де він зупинився. Акція почалася ввечері 31 березня в центрі Тбілісі. Біля будівлі готелю сталися сутички між співробітниками поліції і демонстрантами. Протестувальникам вдалося вимкнути подачу електроенергії в будівлю. Поліція «живим щитом» стримувала учасників акції. Прихильники опозиції вимагали від влади видворити Володимира Познера з Грузії, тому що він, за їхніми словами, не визнає територіальну цілісність країни.

На жаль, це повідомлення тільки затуманює реальну ситуацію. Адже Радіо «Свобода» останнім часом чогось демонструє небуденну толерантність до путінського режиму та його прислужників. От і тут: інформація про Познера не стільки інформує, скільки дезінформує загал. Найперше, з наукової точки зору Володимир Познер не є журналістом – він є пропагандистом, тобто людиною, яка викривлює реальність в інтересах кремлівського режиму та намагається показати його оптимальним й ефективним. І не лише цей режим, а білоруський. Ось що він у прямому ефірі «Эха Москвы» наприкінці березня заявив про Лукашенка: «Я с удовольствием возьму у вас интервью. Могу приехать в Минск, если хотите. Или когда будете в Москве. Программа «Познер» для вас открыта широко, так сказать, с разверстыми объятиями. С удовольствием. Так что имейте в виду». Чи потрібні коментарі? А ось що він сказав про Навального та його отруєння: «Я вижу Алексея Навального как человека малоинтересного… Ну, беспомощный человек… Представить себе, что с молчаливого согласия, не говоря о формальном указе со стороны Путина его травить, я в это не верю просто. Мне кажется, это невозможно». І взагалі: Путін – це уособлення порятунку Росії, бо наступний режим буде куди гіршим, навіть профашистським (наче не Путін перетворив Російську Федерацію на де-факто унітарну державу неототалітарного штибу)…

А ось заява Познера про Крим й Україну: «Крым никогда не был Украиной, а то, что Хрущев в 1954 году «с бодуна», как считают некоторые, подарил Крым Украине в связи с 300-летием вхождения Украины в состав Российской Империи, но так он мог подарить и Узбекистан – это не имело значения, потому что был СССР, и в своих страшных снах Хрущев, конечно, не мог представить себе, что не будет СССР… Так что Путин войдет в историю, как человек, который вернул эту территорию, и это надо иметь в виду». Познер бреше на рівні Геббельса: не Хрущов «подарував» Крим, а Малєнков із Ворошиловим, оскільки треба було рятувати від голоду завезене на півострів з Росії населення, а для цього потрібні були українські ресурси, як матеріальні, так і людські (керівники ЦК КПУ, до речі, протестували проти такої передачі, бо на економіку республіки лягав важкий тягар).

Друга «туфта» у цьому повідомленні «Радіо «Свобода» - що маніфестація відбулася біля готелю, де він зупинився. Не просто зупинився, а й гуляв на свій день народження у ресторації зі своїм московським ескортом (майже півсотні осіб), попри карантин. Як він зміг це зробити, буде сказано далі.

Третя неправда – що Познер заперечував територіальну цілісність Грузії «за словами опозиції». Насправді невизнання цієї цілісності задокументоване в Інтернеті – як у відео, так і в текстах, де Познер висловлюється в тому сенсі, що грузини у всьому самі винні, погано ставлячись до абхазців, і резюмує: «Абхазия никогда не вернётся к Грузии». То як, це слова Володимира Познера – чи то слова грузинської опозиції?

Але все це меркне у порівнянні з тим, як увесь цей «рейд Познера на Тбілісі» відбувався. Виявляється, Познер орендував чартер з Москви в Тбілісі і вивіз туди близько 50 осіб. Прямі рейси до Тбілісі Росія заборонила. Проте для Познера зробили виняток (цікаво, хто має таку владу в Москві?). Крім того, в Грузії діє комендантська година (з 21.00 за місцевим часом), а для її порушників встановлений чималий штраф. Але у Тбілісі всю московську гоп-компанію забезпечили перепустками на кшталт тих, які є у лікарів і працівників екстрених служб. І вся ця тусовка вільно проносилася вулицями грузинської столиці в супроводі авто з блимавками, вільно кочувала з ресторану до ресторану. Хто надав Познеру таку можливість? Без дуже високих покровителів він не міг усе це робити, чи не так? Без покровителів, які зразу стають на коліна перед забаганками Кремля та його протеже…

Холуйський характер чинного уряду Грузії фактично підтвердив прем’єр Іраклій Гарібашвілі, повідомивши, що Познер не порушив закону, приїхавши в Грузію за документами (тримайтеся з стільці!) громадянина США. Які документи пред’явили члени ватаги «познерівців», Гарібашвілі не сказав. На додачу, грузинські журналісти розкопали, що Познер пред’явив сертифікат про вакцинацію від COVID-19, яcна річ, зовсім не російської вакциною. Крім того, за словами прем’єра, російського пропагандиста оштрафували за порушення карантинних заходів. Сам же Познер заявив «РИА Новости», що ані його, ані його гостей ні за що не штрафували. Цікаво, хто з цих двох, м’яко кажучи, дезінформує людей? А ще очільник уряду Грузії засудив дії протестувальників, які, на його думку, завдають шкоди іміджу країни. Так, завдають. Але іміджу не країни, а влади, яка лиже чоботи окупантів і холуїв Кремля з числа високопоставлених пропагандистів.

Вимушено повернувшись до Москви, Познер заявив, що, мовляв, «те люди, которые устроили этот шабаш, не стоят внимания. Много чести». Що ж, Гітлер і Сталін, Геббельс і Жданов теж колись говорили про честь…

Новини партнерів