Комедія чи трагедія. Савченко проти Порошенка
Савченко - це психічно неврівноважений політик, який уявив себе месією. У цьому сенсі вона мало відрізняється від самого Порошенка, який таємно вважає себе незрозумілим "Спасителем" українського народу і страшно ображається, коли підгодовані порохоботи сумніваються в цьому. Різниця в тому, що Порошенко за словами вміє приховувати свої думки і хвацько обманювати, а Савченко «включає» потік слів, де будь-який слідчий легко може знайти ознаки кримінальної ненависті до чинної влади і сумбурні натяки на любов до народу. Це така ситуація, коли слідчому легко від підозрюваного отримати потрібні свідчення, але, коли справа доходить до суду, вона легко розвалюється на очах, бо обвинувачений швидше клієнт лікарні, ніж досвідчений злочинець. Тим більше якщо Савченко зручний персонаж для політичних інтриг Кремля і Банкової, то її обвинувач генпрокурор Луценко явно переграє. Страшні картини знищення Верховної Ради руками «важкоозброєної» Савченко (міномети, гранати, автомати, пістолети), які малює Луценко, швидше пестять почуття справедливості і збуджують фантазію непокірних, але слабовільних українців.
Савченко дуже слабкий і дрібний політик, тим більше ніякий керівник військово-політичного перевороту. Хоча для об'єктивності треба визнати, що абстрактна «ідея перевороту» витає в повітрі. Після поразок двох майданів і після проведення трьох «доленосних» виборів від 2004 до 2014 стало ясно, що ніщо не може похитнути сили кримінально-олігархічного режиму, який знищує Україну. Персональні зміни, зміна політиків на вершині влади не приносять добра Україні, а кожен новий президент гірший за попереднього. Будь-які зміни, які влада видає за реформи, приносять ще більше страждань українцям і ще більше багатства, тим хто при владі.
Але реальний військово-політичний переворот у нас можуть здійснити тільки дві сили. Перша сила - це Путін, який хоче довести всьому світу і своєму оточенню, що він, як і раніше, крутий і сильний, здатний на все. Не маючи можливості військово-політичної перемоги над Україною у відритій війні Кремль, спираючись на величезні ресурси «п'ятої колони» у владі і ЗМІ України, легко може зважитися на організацію перевороту в Києві. Після того, що Путін накоїв у світі, йому вже нема чого втрачати.
Другою силою, яка може зважитися на імітацію або справжній переворот як кардинальний засіб розв’язання всіх своїх проблем, може бути сам президент Порошенко, вірніше, хтось із його оточення. У них є мотиви і засоби реалізації. Самоорганізація держперевороту або його імітація дозволяє владі відвернути увагу від жахливої корупції, провалу реформ і злиднів українців. А головне - це дозволить відмовитися від будь-яких виборів, відтягнути процес свого відходу з великої політики і відповідальності за скоєне. Всі, хто будуть критикувати або чинити опір режиму особистої влади президента Порошенка, будуть оголошуватися змовниками і піддаватися переслідуванню чи покаранню. У Латинській Америці місцеві президенти так робили все ХХ сторіччя. Зараз у світі це вже не модно. Крім того, самоорганізація держперевороту чинною владою, зазвичай погано приймається міжнародною громадськістю, у якої великий досвід негативної оцінки таких форм саботажу демократії і реформ. І те, що київській владі здається дуже хитрим і унікальним, на Заході легко розпізнається і кваліфікується як чергова дурість агонізуючого режиму і політиків, які намагаються уникнути своєї долі.
Третя сила - самі українці, які з багатьох причин не здатні на такий рішучий крок, хоча вони вже розуміють, що ні вибори, ні майдани не врятують ситуацію в країні. Влада навчилася використовувати народний ентузіазм майданів і наївну віру громадян у силу «доленосних» виборів на свою користь.
І зараз, коли правителі для посилення політичного контролю, для відвернення уваги від жахливої корупції, провалу реформ, а головне - заради проведення виборів за своїм сценарієм, повним ходом ідуть на розкрутку теми про переворот, на організацію суду над змовниками на чолі з Савченко, переворот як спосіб радикального, хоча і тимчасового, очищення політичної еліти стає модною темою не тільки в правлячій верхівці. І те, що зараз виглядає як незграбна імітація перевороту, як комедія, фарс влади, при другій спробі може бути вже трагедією, яка принесе серйозні потрясіння країні.
