Кровна порука
У Росії спеціально формується становий хребет поліцейської країни
У радянських газетах особливою популярністю користувалися нариси про так звані трудові династії. Журналісти вихваляли випадки, коли син робітника ставав поруч з дідом і батьком і теж працював робітником. У селах вихваляли випадки, коли дочка доярки йшла працювати дояркою, а син тракториста теж ставав трактористом. Були поширені й так звані вчительські династії, коли діти із сімей учителів теж ставали вчителями, але це було рідше, і спеціально за таке не агітували.
А ще проводилися потужні агітаційні кампанії типу «Після школи всім класом на ферму!» або всім класом у механізатори. Так, тоталітарна країна агітацією і практично силою, коли багатьом відмовляли, наприклад, в отриманні паспортів або в прийомі до вишів, зберігала розшарування на містян і селян. Тим паче, що при величезній кількості ручної праці в селі, та й на заводах, щороку потрібно було дедалі більше робочих рук для механічної, некваліфікованої роботи, а їх не вистачало. І замість того, щоб автоматизувати й модернізувати виробництво на проблемних ділянках, ішли шляхом так званої професійної орієнтації.
З іншого боку, тоді ж серед людей уже ходила і стала знаменитою примовка: чи може син тракториста стати прокурором? Відповідь: ні, бо у прокурора є свій син. Таким чином у державі формувалася професійна, або галузева, клановість: діти прокурорів, суддів, міліціонерів, адвокатів, загалом юристів теж з допомогою батьків закінчували юридичні виші і ставали прокурорами, суддями, міліціонерами, адвокатами часто поряд з батьками й за їхнього протегування. Взагалі доходило до того, що правова система в певних регіонах, особливо тих, які мали свої регіональні юридичні виші, ставала замкненим колом, у яке чужаки не могли потрапити. А ті, хто потрапляв у ролі жертви, не могли знайти виходу і правди, бо і міліціонер, і прокурор, і суддя, і слідчий, і адвокат — то все були або родичі, або брати, свати, куми, хрещені, які всі виступали єдиним фронтом, і простій людині в цьому зачаклованому колі шансів не було жодного. Прислів’я про те, ворон ворону око не виклює, лише частково правдиве, бо мало того, що родич родичеві око не виклює, так він ще й намагається підмазати близькому родичеві. Після розпаду СРСР це коло дещо розірвалося, однак залишки кланової правової системи подекуди ще дають про себе знати.
А ось із Росії днями надійшла дивна звістка. Як повідомив Кримінформ, «діти співробітників МВС і Росгвардії можуть отримати переваги при вступі до вишів силових відомств. Про це повідомила газета «Известия». Такий законопроєкт уже підтриманий урядом, а в березні може бути ухвалений Держдумою. І тут насправді одна річ була в СРСР, коли такі клани формувалися стихійно, неорганізовано, — і зовсім інша, якщо клан силовиків формується на державній законодавчій основі. Це дві великі різниці, як кажуть в Одесі.
Якщо зважати на те, що в Росії у керівництва держави і особисто Володимира Путіна до силовиків особливе ставлення. Це здавна привілейований клан суспільства. Володимир Путін особисто дуже боїться різних «майданів», «кольорових революцій», «навальнят», «блогерів», «грантоїдів», а тому вибудував між собою та суспільством охоронний клан силовиків, включаючи армію, прокуратуру, слідчий комітет, спецслужби, поліцію та інші структури, чиї потреби задовольняються в першу чергу і грошове утримання яких у рази вище, ніж у пересічних працівників: лікарів, учителів, робітників, дрібних чиновників. Останнім часом до них додалося й швидко розбудовується нове силове відомство — Росгвардія, яка підпорядкована особисто Путіну.
Автори законопроєкту пояснили необхідність розробки законодавчої ініціативи несправедливістю, яка полягає в тому, що таке переважне право уже мають діти військових. Тобто дітей армійських офіцерів уже на сьогодні в Росії у військові виші приймають за привілеєм. І вони справедливо подумали — а чим гірші діти росгвардійців чи різних співробітників МВС?
У повідомленні вказано, що «уряд РФ дав позитивний відгук на законопроєкт депутатів Держдуми Олександра Хінштейна, Василя Піскарьова і В’ячеслава Ніконова про внесення змін до статті 71 закону «Про освіту в Російській Федерації». Документом запропоновано надати переважне право зарахування до вищих навчальних закладів, які належать до відання МВС Росії та Росгвардії, дітям працівників органів внутрішніх справ, контрактників у військах національної гвардії, стаж служби яких становить 20 і більше років, а також колишніх співробітників, звільнених зі служби в зазначених органах», — пишуть «Известия».
Газета, позичивши очі в Сірка, запевняє читачів, що «внесення зміни до закону не вплине на можливість вступу до зазначених освітніх відділів інших осіб, «оскільки вказане переважне право реалізується саме за умови успішного проходження дітьми громадян зазначених категорій вступних іспитів і за інших рівних умов».
Але ж росіянам добре відомі ті «рівні умови». Якщо, скажімо, два абітурієнти матимуть однакові досягнення при вступі на юридичний факультет, але один із них буде сином прокурора, а другий сином — ну, навіть не механізатора чи фермера, а інженера, то й тоді до вишу потрапить син прокурора, бо держава формує собі клан прокурорів. Зрозуміло, що син офіцера Росгвардії також матиме переваги над сином того ж інженера, чи вчителя, чи лікаря. Бо держава формує клан захисників режиму, і доцільно, щоб він був не правовий, а непохитний, заснований на клановій, кровній поруці.
Стосовно Росії давно відомо, що в ній уже сформовано поліцейську державу. Це добре видно з того, як жорстоко ті ж росгвардійці розправляються з мітингувальниками на площах. Лише під час останнього туру протестів за закликом Навального в різних містах Росії затримано понад 10 тисяч учасників мітингів. Усі вони за поліцейськими протоколами потрапили до судів, а там судді, родичі та куми чи свати росгвардійців присудили їм покарання. Їм доведеться відбувати покарання в пенітенціарній системі, а там наглядачі — теж свати, родичі, близькі цих суддів. Коло замкнулося. І там зацікавлені в тому, щоб воно й не розмикалося. А для цього потрібно, щоб діти прокурорів ставали прокурорами, діти суддів — суддями, діти росгвардійців з кийками і в касках — такими самими росгвардійцями з кийками і в касках. І держава це забезпечує новими законами. І тепер ворон ворону око не виклює — навпаки, два ворони удвох виклюють очі будь-кому, хто стане на їхній дорозі...
