Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
Іван Світличний, український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960—1970-их років, репресований

Куди рідна мова Москву доведе?

26 липня, 2018 - 16:37

Державна дума РФ у третьому, остаточному читанні ухвалила поправки в закон «Про освіту в Російській Федерації» в частині вивчення рідної мови з числа мов народів РФ і державних мов республік, що перебувають у складі Росії. Можна не сумніватися, що Рада Федерації теж їх схвалить.

Відповідно до закону, вивчення державної мови РФ - російської - і державних мов національних республік стане обов'язковою частиною програм навчання. При цьому батьки отримають право вільно вибирати мову, яку їхні діти будуть вивчати як рідну. У першому читанні законопроект викликав невдоволення в ряді національних республік, оскільки не забезпечував рівний статус державних (національних) мов республік у порівнянні з російською. Для вивчення мов республік, на території яких вони мають статус державної, вводився принцип добровільності, тобто їх можна було вивчати тільки за заявою батьків. Це загрожувало поступовому зникненню в перспективі низки національних мов, оскільки їм важко витримати конкуренцію з російською. Тому існує ймовірність, що навіть представники низки титульних національностей волітимуть, щоб їхні діти вивчали російську мову як рідну, щоб краще засвоїти її, оскільки свою рідну мову вони все одно засвоюють у сім'ї.

До другого читання було внесено низку поправок. Одна з них передбачає, що «федеральні державні освітні стандарти» повинні «забезпечувати можливість отримання освіти рідною мовою з числа мов народів» РФ, а інша забезпечує «вільний вибір мови» навчання, а також вибір мови для вивчення як рідної за заявою батьків. При цьому «Свобода вибору» спеціально передбачена для шкіл, що дають освіту російською мовою в національних республіках. Суті законопроекту ці поправки не змінили.

Характерно, як прокоментував прийняті поправки глава Чечні Рамзан Кадиров: «Бачу, що кожному охочому вивчати рідну мову і люблячому її не чиняться тепер жодні перешкоди. Справжній патріот свого народу, патріот свого рідного краю ніколи не відмовиться від вивчення мови своїх предків і батьків. Той, хто не володіє рідною мовою, знецінюється в очах співрозмовників. Тепер стане відомо, хто ж дійсно справжній чеченець». І грізно додав, що «вважав би найбільшою і незмивною ганьбою для себе і своїх дітей» відмову від вивчення чеченської мови. Можна не сумніватися, що в Чечні жодна чеченська родина не ризикне вибрати для своїх дітей російську мову як рідну. І навіть більшість із небагатьох росіян, які ще залишаються в Чечні, зволіють вивчати чеченську як рідну, бо засмучувати Рамзана дуже не рекомендується. Думаю, що така ж ситуація буде і в інших мусульманських республіках Північного Кавказу, з яких росіяни як їхали, так і продовжать їхати. Але в інших російських автономіях ситуація, як можна припустити, розвиватиметься зовсім за іншим сценарієм.

Фактично ухвалені  поправки повинні, за задумом їхніх авторів, торкнутися насамперед населення тих російських автономій, які перебувають за межами Північного Кавказу, особливо в Поволжі. Головне право, яке дають ухвалені поправки, які вже охрестили «законом про рідну мову», - це право російського і російськомовного населення не вивчати національну мову тієї республіки, де вони проживають.

Нагадаю, що поправки про рідну мову були розроблені після того, як восени 2017 року генеральна прокуратура Росії визнала незаконною ініціативу Міністерства освіти Татарстану, яке спробувало ввести обов'язкове викладання татарської мови в республіці. А в більшості республік, розташованих за межами Північного Кавказу, представники нетитульної національності складають половину або навіть більше половини всього населення. Більшість із них або є росіянами, або вважають за краще використовувати російську мову в повсякденному спілкуванні. Можна не сумніватися, що при вільному виборі мов вони для вивчення як рідної мови виберуть російську. На практиці це означатиме звуження сфери застосування та поступову деградацію національних мов більшості російських автономій - татарської, башкирської, калмицької тощо, а також поступове зниження частки титульних національностей у населенні російських автономій.

Ухвалення «закону про рідну мову» практично означає повернення до асиміляторської, русифікаторської національної політики, яка проводилася в Російській імперії, а потім, починаючи з 30-х років минулого століття, і в Радянському Союзі. Недарма ура-патріотичний інтернет-ресурс «Царгород» повідомлення про ухвалення відповідних поправок випустив під промовистим заголовком «Шлях до сепаратизму перекритий: Держдума захистила російську мову від зазіхань регіонів», підкреслюючи при цьому, що «ініціатива дозволить гарантувати права учнів, у яких рідною є російська мова». Вона, до речі, настільки ж надійно гарантує, що в більшості автономій росіяни і російськомовні зовсім не знатимуть місцевих мов, а можливість їхньої асиміляції титульними народностями буде зведена до мінімуму, чого, власне, і домагається Кремль. Крім того, російськомовне населення буде ще більшою мірою ізольовано від місцевого населення і, як сподіваються у Москві, стане надійною опорою федерального центру в разі розвитку сепаратистських рухів у тій чи іншій автономії.

А ось у Дагестані жителі мовні поправки в закон «Про освіту» розкритикували, абсолютно справедливо побоюючись, що новий порядок навчання рідних мов підштовхне частину батьків до відмови від вивчення національної мови на користь російської, а федеральний центр продовжить курс на асиміляцію малих народів. Але, повторюю, на Північному Кавказі зі сформованою клановою системою правління і постійним зменшенням чисельності російського населення асиміляція корінних народів навряд чи буде відбуватися. А ось в інших автономіях процеси мовної асиміляції можуть отримати розвиток, що, правда, як свідчить світовий досвід, призводить до загострення національних конфліктів.

І останнє запитання. А чи дадуть ухвалені поправки якісь реальні права українцям у Криму або, скажімо, на Кубані в плані навчання української мови? Впевнено можу відповісти на це запитання негативно. Викорінення всього українського в Криму як відбувалося, так і відбуватиметься. Українці в Росії сьогодні - це майже як німці в СРСР у роки Великої Вітчизняної війни. Українців ще, слава Богу, не розстрілюють і не засилають, як це було з німцями, але про таку розкіш, як школи з викладанням українською мовою, їм доведеться надовго забути.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments