Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Маніфест самогубців

Стаття помічника президента РФ Суркова - це спроба зупинити посилення санкцій. Як для божевільного, який вирішив усамітнитися та сконати на самоті
10 квітня, 2018 - 18:29

Як тільки-но російські військові з‘явилися на вулицях Криму, від багатьох небайдужих спостерігачів, які знаходилися за межами півострова, можна було почути запитання: "Хіба місцеві не бачать, що це вторгнення? Вони розуміють, що зараз відбувається іноземна інтервенція? Це ж ніяке не волевиявлення. Це аншлюс!". Ні для кого в Криму російська військова кампанія в ті дні не була таємницею. Всі розуміли, чиї спецпризначенці ховаються під масками"зелених чоловічків". Ніде правди діти, багато хто з кримських мешканців радо вітав загарбників. До слова, численною була і група людей, які намагалися протистояти агресії: виходили на мітинги, допомагали заблокованим українським військовим. Але більшість місцевих байдуже спостерігали за подіями. "Мене це не обходить. Я вищий за політику", - говорили вони. До таких людей було геть неможливо донести думку про негативні наслідки анексії для Криму. При цьому факт силового захоплення вони цілком усвідомлювали. То була своєрідна форма колективного суїциду, яка помилково сприймалася "неприєднанцями" за прагматизм та поміркованість. Життя довело, що непручання агресорові – це найганебніша тактика, яка не несе в собі жодних переваг. Питання про те, чи розуміють "Захід, Америка, Сполучені Штати, представники НАТО і бозна хто ще", що російська агресія несе загрозу не тільки Україні, але і всьому світу, нагадують те волання в порожнечу, яке пережили українці, намагаючись достукатися до мешканців Криму навесні 2014 року. Всі все розуміють. Але бажання пересидіти загрозу, не втручатися, тобто вчинити морально-ціннісний суїцид, інколи сильніше за здоровий глузд.

Розпочавши відкриту фазу агресії проти України, Кремль намагався створити ілюзію ретельно розробленої стратегії по поверненню Росії у "вищу лігу". План звісно був. Тепер ми знаємо, що розшматування України готувалося заздалегідь. Але чи прораховували російські керманичі наслідки? Так, Путін розраховував на невтручання Заходу. І спочатку так і було. Росія намагалася утримати західних політиків від адекватної реакції на окупацію Криму та війну на Донбасі за допомогою шантажу. І тут сталося те, чого в Кремлі не очікували. В Солсбері впала остання крапля. Роздратування від зухвалої поведінки Росії на міжнародній арені обернулося новими американськими санкціями. І тут замість того, щоб змінити тактику, піти на поступки, продемонструвати договороздатність, Кремль знову вдався до шантажу.

Помічник президента РФ Владислав Сурков надрукував статтю "Самотність напівкровки". Це справжній маніфест самогубців, в якому говориться, що після 2014 року Росія не має союзників, тому залишається між Сходом і Заходом сама-самісінька. "14-й нашого століття запам‘ятався важливими і дуже важливими досягненнями, про які всім відомо і все сказано". Виявляється, що анексія Криму і війна на Донбасі - це "завершення епічної подорожі Росії на Захід", тобто припинення спроб зробити Росію частиною Західної цивілізації, влитися у родину європейських народів. Іншими словами, у агресії Росії винен Захід, який не зрозумів та відцурався від простягнутої дружньої руки. Нагадую, що колись в тому ж самому Росія звинувачувала постмайданну Україну. Мовляв, не оцінили російської щирості – от і маєте тепер. Сурков намагається запевнити читачів, що саме "недружелюбність Заходу" призвела до окупації Криму, тим самим штовхнувши Росію до самознищення.І тому, на думку помічника російського президента,"з 14-го року і далі простирається невизначено довгий новий час - епоха 14+" - в якій Росію чекають сто, двісті, триста років "геополітичної самотності".

От так, панове. Сурков дає зрозуміти, що настрої російської верхівки змінилися. З його опусу виходить, що після того, як підлий Захід змусив Путіна захопити Крим і розпочати гібридну війну по всій світовій мапі, а підступний Схід не забажав приєднатися до хрестового походу проти Лондона і Вашингтона, у Росії не залишається іншого шляху, як рухатися "третім шляхом" у "третій Рим". Є в статті і слова про війну, яка, на думку Суркова, є нічим іншим, як"засобом спілкування", і про "альфа-націю", якій дають дорогу інші народи і держави.

Кремль реагує на введення додаткових санкцій як бандит, загнаний у кут. Кругом вороги:"Буду різати буду бити всіх, хто відмовиться дружити". Ось, що намагається донести до оточуючих Владислав Сурков. Його промовки про сто років російської самотності мають створити ілюзію, що все російське керівництво збожеволіло настільки, що готове заради химерної ідеї відродження імперської величі вчинити загальнодержавний колективний суїцид. Адже перше, що спадає на думку після слів про "геополітичну самотність, яку треба прийняти, як долю" - це слова Ангели Меркель про "іншу реальність" Путіна. Сурков говорить про усамітнення, непрозоро натякаючи на російську війну проти всього світу. Його слова про те, що Крим є реакцією на багаторічне несприйняття Росії Заходом - бахвальство та брехня. Ми пам'ятаємо, як одразу після окупації Криму Кремль устами Жириновського цілком серйозно пропонував всім бажаючим прийняти участь в розшматуванні України. "Геополітична самотність", про яку бідкається Сурков - це не відсутність західних або східних союзників Кремля. Це відсутність "подільників", тобто тих, хто зголосився б прийняти участь у міжнародному злочині.

Росія шантажує Захід, намагаючись змусити його закрити очі на Україну, Сирію, втручання в американські вибори та отруєння в Солсбері. Стаття Суркова - це спроба зупинити посилення санкцій. Як для божевільного, який вирішив усамітнитися та сконати на самоті. В цій статті забагато меркантильності та маніпулятивної брехні. Якщо спочатку Росія доводила до божевілля громадян навколишніх країн і власне населення, то тепер, імітуючи суїцидальні настрої,архітектор"русской весни"сподівається схилити до самогубства весь цивілізований світ. Адже ослабити санкції зараз, після погроз, що пролунали, означає дати Росії час і ресурси для реалізації її божевільних планів.

В цій ситуації єдиним правильним шляхом є посилення тиску. Світ має об'єднатися не навколо порятунку України, А в же навколо  власного виживання. Адже те, що Сурков називає епосом "14+", тобто російською стратегією після окупації Криму, є нагнітання агресії у відповідь на невтручання тих, хто думає, що все це його не стосується. В цьому процесі захисту від російського божевілля Україна має проводити власну політику, не розраховуючи виключно на західні санкції. "Геть від Москви" – ось що має бути зреалізовано в кожній сфері українського суспільного життя.

Президент Петро Порошенко вже заявив, що Україна приєднається до санкцій Сполучених Штатів проти Росії: "Дав доручення СБУ, Кабінету Міністрів і Секретарю РНБО підготувати проект рішень, який буде винесений на РНБО: санкції будуть введені і будуть максимально гармонізовані із рішенням уряду США", - написав він у Twitter. Але цього замало. Україна має повністю позбутися будь-якої залежності від Росії. Встановлення економічної, культурної і політичності незалежності для нас в буквальному сенсі – питання державного виживання.

Хотілося б бачити програму, яка б включала чітко артикульовані кроки по зменшення російської присутності в українському національному просторі. Бідь-які розмови про необхідність колись-таки порозумітися з агресивним сусідом або про втрати, які спіткають Україну, якщо вона різко обірве зв'язки з колишньою метрополією – все це божевільні бредні на кшталт опусу Суркова. Росія рухається до свого кінця. Наше завдання – бути якомога далі від неї в цей момент, щоб встигнути висмикнути з лап божевільної імперії свої території і своїх громадян.

 

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments