«Матильда»: карти на стіл!
Пропагандистська кампанія в радикально-православному дусі, ініційована депутатом Держдуми і екс-прокурором окупованого Криму Наталією Поклонською, здається, супроводжуватиме багатостраждальну «Матильду» Олексія Учителя аж до прем'єри, призначеної на 26 жовтня. Ультраправославна громадськість організовує заходи проти фільму, про зміст якого не має жодного виразного уявлення, по всій Росії. Не біда, що акції не надто численні. Так, на «молитовне стояння» проти «Матильди» в Омську під гаслами «Народ має повне право на захист своїх святинь. Вимагаємо не допустити прокату фільму «Матильда», «О.Ю. Учитель, руки геть від російського царя!», «Досить знущатися з росіян» із заявлених 70 учасників прийшли лише 20. Що цікаво, Омська поліція на блакитному оці стверджує, ніби молитовне стояння було присвячено виключно традиційним цінностям, а зовсім не було протестом проти фільму «Матильда». Схоже, влада, принаймні на низовому рівні, не знає достеменно, як повдитися і як реагувати на кампанію проти фільму Учителя.
Ставка у противників «Матильди» - на розширення географії виступів проти фільму і на відвертий шантаж власників мереж кінотеатрів. Їм погрожують підпалами та іншими диверсіями в разі, якщо вони ризикнуть прокатом фільму Учителя. За цими погрозами стоїть організація з гучною назвою «Християнська держава», явно запозиченою у колег-ісламістів. У Єкатеринбурзі один кінотеатр вже підпалили. А в Петербурзі кинули кілька «коктейлів Молотова» в офіс кіностудії Учителя. І це має ефект. Кілька найбільших мереж від «Матильди» вже відмовилися, а її передпрем'єрний показ у московському «Ілюзіоні» був останньої миті скасований без пояснення причин.
Керівники «Християнської держави» - люди цікаві. Один з них, Мирон Кравченко, офіційно іменується «керівником Християнської держави по Центральному регіону, Москві і Московській області». Він неодноразово бував в Україні і влітку 2015 року виступив одним з організаторів створеного там «Антипутінського інформаційного фронту», який декларував своєю метою «донесення до жителів РФ і народів, які постраждали від путінського режиму, інформації, яка викриє брехню Кремля». На початку XXI століття Кравченко був членом кількох російських рухів праворадикального налаштування, потім начебто збирався боротися за українців на Донбасі, але передумав і зрештою приєднався до «Християнської держави». А формальний лідер організації Олександр Калінін запевняв кореспондента радіо «Свобода», що в «Християнській державі» лише 350 активних членів, беручи до уваги їхніх родичів. Якщо він і применшив, з міркувань конспірації, реальне число членів ХД, то навряд чи набагато.
І ця організація не виглядає створеною за участю ФСБ. Швидше її члени дійсно перебувають в опозиції до Путіна з ультраправих і з ультраправославних позицій. Російські спецслужби вочевидь обізнані про її діяльності і мають в її лавах свою агентуру. Однак через явну маргінальність «Християнської держави» влада не відчуває загрози для себе з її боку. Той же Калінін проголошує: «Ідеальною державою була б монархія в межах Радянського Союзу, в якій є віра в Бога». І підкреслює, що держава ця має бути тоталітарною релігійною державою, на зразок сучасного Ірану. Зітхає при цьому: «Нам би Івана Грозного». І передрікає кінотеатрам, які ризикнули показувати «Матильду», страшну долю: «Щодня буде так: покажуть фільм у кінотеатрі, завтра він згорить; покажуть фільм в іншому кінотеатрі - і він згорить».
Якби подібне дозволив собі виголосити хтось із лідерів позасистемної опозиції, то негайно вирушив би в місця позбавлення волі. Але православним радикалам подібне поки що сходить з рук. На місцях їх переслідування ускладнюється тим, що вони багато в чому використовують ті ж гасла, що і чинна російська влада, але тільки надають їм радикально-тоталітарного звучання. Це стосується і боротьби з сексуальними меншинами, лібералами, демократичними цінностями і, зрештою, класичної тріади: самодержавство - православ'я - народність. У цій тріаді під самодержавством Путін бачить виключно себе, а «Християнська держава» - такого собі ідеального монарха, але точно не Путіна. Хоча прямо про свою опозицію до чинного президента не заявляє. Тому на місцях без чітко поданої команди з Москви присмирити православних ультра не поспішають. А команди все немає. І це не випадково.
Навіть російський міністр культури Володимир Мединський виступив у незвичній для себе ролі ревнителя свободи творчості і обрушився на Поклонську з гнівною відповіддю і вимогою припинити кампанію проти «Матильди». Але кримський екс-прокурор, яка уявляє себе православною Жанною д'Арк (або Марін Ле Пен, кому як подобається), капітулювати не збирається. Значить, інтрига, як і задумано, зберігатиметься аж до 26 жовтня. Її сенс у тому, що в Кремлі, цілком імовірно, вирішили по максимуму розіграти карту православного радикалізму, яку самостійно, не запитавши згоди зверху, почала розігрувати Поклонська. Ідея полягає в тому, що Путіна напередодні його очікуваного висування на черговий президентський термін треба подати як єдиного гаранта основ культури, релігії, цивілізації і демократії, нехай навіть в її російському «суверенному» варіанті, проти православного мракобісся.
Прес-секретар президента Дмитро Пєсков вже заявив, що «поки президент цей фільм не дивився. Разом з тим, скоро фільм виходить у прокат, ми всі його чекаємо, це фільм розрекламований». Тому не можна виключити, що перед прем'єрою «Матильди» якісь репресивні заходи проти «Християнської держави», «Царського хреста» та інших православних маргіналів все ж будуть застосовані. Відкликати прокатне посвідчення «Матильди» ніхто не буде, а кіномережі, вловивши сигнали з Кремля, дружно наберуться сміливості і почнуть прокатувати крамольний фільм, в якому, поклавши руку на серце, жодної крамоли насправді немає.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
