Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Метання російської пропаганди

Солсбері, Дума, Рига... далі скрізь. Невже патріотизм полягає в тому, щоб виправдовувати державний тероризм?
23 квітня, 2018 - 17:16

У російській пропаганді справа про отруєння Скрипалів і про хімічну атаку йдуть пліч-о-пліч і в своєрідній зв’язці. Один із головних пропагандистів, телеведучий Дмитро Кисельов, прямо заявляє: «Провокація англійців у Солсбері з отруєнням Скрипалів — частина загального з Сирією хімічного сюжету. З боку англійців багато брехні, недомовок, ухилення від відповідей на поставлені запитання та курс на знищення речдоків — будь-яких і всіх: від нещасливої лавки до будинку Сергія Скрипаля, ресторану та бару, які він відвідував, від кремації домашніх тварин — померлих від спраги морських свинок і кота, що дивом вижив, — до самих Скрипалів. З очей геть, із забороною телефонувати додому в Москву та примусовою зміною імені в Америці. Разом із тим експертам Організації із заборони хімзброї у справі Скрипалів вони коректно працювати не дають. Росію, зрозуміло, це обурює».

Щоб підкріпити тезу про прямий зв’язок хімічних сюжетів у Великій Британії та Сирії, російські ЗМІ, підконтрольні Кремлю, розповсюдили інформацію, ніби  російські фахівці в Думі знайшли хімічну речовину, тотожну тій, що експерти ОЗХЗ виявили в Солсбері. Ймовірно, таким чином пропагандисти реагують на дозовані витоки з боку британських спецслужб, у тому числі про те, що повідомлення про успішне отруєння Скрипалів надійшло від виконавців, які  щойно покинули Англію, до Сирії та було перехоплено фахівцями на британській базі на Кіпрі.

Вочевидь, передбачається вигадати сюжет про грандіозну англо-американську змову проти нещасної матінки Росії, коли спершу якась команда кілерів труїть Скрипалів у Солсбері, а потім, замітаючи сліди, прямує до Сирії, де, вочевидь, уже за допомогою американського контингенту проникає в Думу (недаремно ж декілька російських сайтів і блогерів у соцмережах посилено поширювали дезінформацію про те, що Східна Гута просто кишить американськими спецназівцями та радниками), щоб труїти хлором (а може, і зарином, але чомусь не «Новичком») місцеве населення та бойовиків. А ті, помилково, вирішили, що це їх Асад потруїв, і відразу після хіматаки здалися. І все це — лише задля того, щоб усі хімічні атаки на Росію звалити, зобразивши її таким монстром і розпалюючи русофобію в світі.

Як вбачається, ця плідна дебютна ідея має подальше географічне поширення. Ось у Ризі один проросійський активіст, із посиланням на одного неназваного знайомого, розповсюдив чутки, ніби 12—15 травня, коли в Латвії проходять масштабні навчання військ НАТО, «в них візьме участь майже полк американського спецназу. Бійці вже прибувають до Риги невеликими групами рейсовими літаками, одягнені в цивільне. Селяться в готелі «Латвія» та інших дорогих готелях, ходять п’ятірками по місту. В ході майбутніх навчань на вулицях столиці американський спецназ, вочевидь, розіграє сценарій «російського бунту». Одна частина американців зображатиме «російських повстанців». Мабуть, одягне червоні косоворотки, хромові чоботи «бутылочкой», начеше чуприну та вкриє її синіми шестикутними картузами. Інша частина спецназу зображатиме «сили демократії та прогресу». Тут їм не обійтися без сірих суконних сюртуків до землі, постолів та правієте. Для антуражу англосакси придумають підпалити півдюжини автомобільних покришок біля Сейму та розпирскають хлорпікрин із жовтих балонів з написом «Хлор». Зафільмують потім укритих «соплями» та сльозами депутатів і покажуть ці страшні кадри на телеканалах Бі-Бі-Сі та «Євроньюс». Оголосять, що це все — реалізація гібридних загроз з боку Росії». А потім, мовляв, здійснять «етнічну чистку» та зженуть заарештованих на стадіони, за прикладом хунти Піночета.

Латиська поліція гумору не оцінувала і жартівника заарештувала, вбачаючи його пост загрозою національній безпеці, особливо після того, як деякі лідери російської громади Латвії вважали викладений сценарій цілком реальним. Автора ж запідозрили в «діяльності, направленій проти незалежності Латвії». Російська ж пропаганда із задоволенням підхоплює будь-яку маячню. А в цьому разі зв’язок Солсбері — Дума — Рига повинен, за задумом мудрих кремлівських пропагандистів, хоч би частково нейтралізувати подальший британський витік щодо того, що слідство змогло за допомогою перебіжчика Бориса Карпичкова ідентифікувати безпосереднього виконавця — кілера КДБ і ФСБ за кличкою «Гордон», який свого часу був підлеглим Карпичкова в Ризі, де він устиг учинити як мінімум одне вбивство.

Російські пропагандисти охоче використовують старі радянські прийоми. Вже підготовлені свідки із зайнятої військами Асада Думи, які присягаються та божаться, що ніякої хімічної атаки не було, а всі ролики з її ознаками, що поширювалися в соцмережах, — суто постановочні, в яких їх бойовики примушували брати участь обманом, погрозами й обіцянками. Пам’ятається, свого часу НКВС так само готував свідків щодо Катині, у тому числі для Нюрнберзького процесу. Вони теж присягалися та божилися, що на власні очі бачили, як  німці розстрілювали польських офіцерів у катинському лісі, та тільки нікого в цьому не переконали. Психологія ж нещасних мешканців Думи, що опинилися у владі армії Асада, сповна збігається з психологією жида Янкеля з гоголівського «Тараса Бульби», який під загрозою козацької розправи зізнається в своїй любові до козаків: «Ясновельможні пани!.. Таких панів ще ніколи не бачено. Їй-богу, ніколи! Таких добрих, хороших і хоробрих не було ще на світі!»

У цілому російська пропаганда абсолютно не стурбована тим, що хтось може звинуватити її в непослідовності, перекручуванні фактів, а також у тому, що  версії як отруєння в Солсбері так і хіматаки в Думі вона міняє часто та легко, як рукавички. Адже її основна цільова група — це давно вже обдурена російська аудиторія, що відвикла критично оцінювати інформацію, яка поставляється державою. Завдання — топити її в потоці дезінформації, поданої досить цікаво, щоб не залишити часу на її критичне осмислення. Ймовірно, в крайньому разі щодо справи Скрипалів є в резерві версія про те, що це діє якась автономна група колишніх співробітників російських спецслужб, яка мстить зрадникам. Причому призначена вона виключно для західної аудиторії.

Що цікаво, цього разу російські пропагандисти не озвучують популярну щодо отруєння Литвиненка тезу про те, що так цьому зрадникові Скрипалю й треба. Що ж,  різниця в тому, що тоді, щодо Литвиненка, розраховували, що жодних доказів причетності Росії не буде знайдено та заздалегідь підготували тезу про справедливу відплату, яку за інерцією й озвучили в перші дні після смерті Литвиненка. Щодо отруєння Скрипалів російська пропаганда вирішує принципово не вирішуване завдання. Якщо спочатку цей замах замислювався так, щоб у ньому був виразно помітний російський слід, то в принципі неможливо ніякими хитруваннями переконати хоч трохи мислячу публіку в тому, що Росія до отруєння Скрипалів не причетна.

І вельми сумно, що російська опозиція ніяк не засуджує владу ні за використання бойової отруйливої речовини в Солсбері, ні за спроби заперечувати причетність Асада до хіматаки в Думі. Цього разу Москва захищає сирійського президента настільки завзято, що виникають серйозні підозріння в тому, що російська сторона не лише знала про використання Асадом хімічної зброї, але й була безпосередньо причетна до хіматаки в Думі. Але опозиціонери мовчать, боячись, що критика влади в даному питанні буде антипатріотичною. Причому мовчать не лише «прикормленные» Кремлем Собчак і опозиціонер Явлінський, але і «непримиримый» Навальний. Бояться, що їх звинуватять в «антипатріотизмі»? Невже патріотизм полягає в тому, щоб виправдовувати державний тероризм?

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments