Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Навіщо я взяла дворічну Саню на акцію #FreeSentsov

21 серпня, 2018 - 17:32

Сьогодні 100 днів, як голодує Олег Сенцов. Для мене було важливим приїхати вранці на акцію під посольство РФ у Києві. Щодня, рахуючи дні голодування Олега Сенцова, у мене виникає якесь таке відчуття безсилля, коли ти хочеш щось зробити і не знаєш що і як. Не розумієш, як змінити цю ситуацію, відчуваєш, що ні на що не впливаєш.. Але участь в таких акціях дає мені відчуття, що хоч я не можу змінити ситуацію, але можу не забувати і нагадувати, передовсім самій собі, що в російських в’язницях досі перебувають українські політв’язні, а Олег Сенцов голодує вже 100 днів. І саме тому ми сьогодні були на цій акції.

На неї я приїхали разом з дворічною Олександрою. І, власне, я хочу написати про те, чому я взяла з собою Саню, а не лишила, наприклад, з бабусею вдома.

Кожен раз, побачивши нас на акції або побачивши якісь наші фото у соцмережах чи у ЗМІ після, знайомі пишуть мені і ставлять різні питання, які часом мене дивують. Так само і журналісти сьогодні запитували, чому я взяла з собою таку маленьку дитину на акцію #FreeSentsov, якщо вона ще нічого не розуміє.

Спробую зараз коротко все пояснити і відповісти на більшість коментарів і запитань.

1.  По-перше, більшість часу ми проводимо з Санькою удвох, відтак і відвідуємо різні події та акції разом. Ми разом ходимо у магазини, поліклініку, у музеї та на виставки. Ми зустрічаємося з моїми друзями і з її друзями. Якщо є можливість лишити її з кимось, то цей час я найчастіше використовую для роботи або якихось нагальних справ. Не бачу потреби лишати її тоді, коли можна взяти із собою. Особливо, коли це стосується важливих для мене подій.

2. По-друге, мені подобається проводити час із Олександрою. І мені найчастіше досить комфортно з нею бути. Я хочу її брати на події, важливі для мене. Саме такою була сьогоднішня акція під посольством, і я рада, що Саня була зі мною. Так, вона ще нічого не розуміє, але виросте і зрозуміє. А я буду поруч, щоб відповісти на всі її питання і пояснити все, що буде її цікавити (відповідно до її віку).

3. «Це схоже на піар, взяти дитину на таку акцію». А ось це – да. Що є, то є. Тут попіарюсь з Санькою, там попіарюсь з Санькою і піду у президенти =) Ну, і не забувайте, що люди народжують дітей, щоб зібрати побільше лайків у фб.

А якщо серйозно, то так, учасників із дітьми частіше знімають телеоператори та фотографи, бо їм потрібно урізноманітнити відеоряд і фоторепортажі, а діти завжди такі милі та безпосередні. І так, глядачі та читачі люблять дітей, тварин та цікавих людей старшого віку. Але це не значить, що ми прийшли, щоб потрапити у новини. Ні, ми прийшли із зовсім іншою метою.

4. «Там може бути небезпечно». Коли хтось із знайомих каже мені, що на акціях, де ми були, могло бути небезпечно, –  для мене це означає, що ця людина не поважає мене, не вірить в мене і не бачить в мені дорослу людину, здатну оцінити можливі ризики і прийняти адекватне рішення. Звичайно, я не можу передбачувати майбутнє, але коли я збираюсь на якусь подію, акцію тощо я можу оцінити потенційні небезпеки і взяти або не брати із собою дитину. Саме тому, наприклад, ми не ходили з Санькою на річницю розстрілів на Майдані, бо люди писали про можливі провокації. Саме тому ми, наприклад, не підемо на парад, а будемо дивитися його вдома, бо шумно, багатолюдно і жарко. Але ми точно будемо 29 серпня біля Стіни пам’яті на Михайлівській. Бо це важлива для нашої родини дата і я хочу, щоб Саня була з нами там в цей день.

5. «Навіщо ти тягаєш дитину на акції/ в музеї/ на виставки?» Ні, не тягаю. У наших стосунках з Санькою ми взагалі не послуговуємося такими категоріями як «тягати». Ми з нею кудись ходимо та їздимо, щось або когось відвідуємо. Не тягаємо. Якщо Сані некомфортно, погано, вона втомилася і дає про це знати – ми одразу ж йдемо. Якщо ще по дорозі чи під час зборів на якусь подію Саня вередує, плаче і дає зрозуміти, що не готова і не хоче йти, ми не йдемо. Зрештою, поважати і розуміти потреби дитини – це так легко. Ми ж любимо, коли розуміють і поважають нас. Тому ні, ми не тягаємо дитину на різні акції, ми туди разом з нею ходимо.

6. «Їй нецікаво». Ні, їй цікаво. Але щось своє. У 9-ти з 10-ти випадків Саня поводиться чудово, вона роздивляється людей, слухає, грається.  Взагалі, чим далі, тим більше я з радістю усвідомлюю, що мені з нею комфортно десь бути і кудись ходити. Саня дуже кльова компаньйонка і подруга. І з нею вже можна домовлятися і все пояснювати. І чим далі, тим цікавіше буде їй і мені, тим цікавіше буде нам.

7. «Навіщо ти дала їй сьогодні плакат, це використання дитини». Справді, вона ще не розуміє, що це за акція і що написано на плакаті. Але коли я малювала вдома вранці свій плакат, Саня попросила намалювати і їй. Вона бачила вдома плакат у мене в руках, і захотіла й собі. Вона бачила на акції багатьох людей з плакатами в руках, і їй теж хотілося мати свій. Це дитина, і ось так у них все відбувається. Більшу частину акції вона залюбки сама носила свій плакат.

8. «Навіщо втягувати дитину в політику?» Я не втягую дитину в політику. На плакаті, який вона сьогодні тримала в руках, був напис #FreeSentsov. На ньому не було політичних гасел, ненормативної лексики, провокативних дурниць чи ще чогось такого, за що б згодом Саня мене спитала: «Мама, навіщо?». Цей плакат про життя, про справедливість, про права людини, про Олега Сенцова. Це плакат, за який їй ніколи не буде ніяково чи соромно. А якщо в неї будуть згодом питання – а я сподіваюся, що будуть, – ми будемо готові на них відповісти.

9. «Навіщо все це дитині?». Саня буде жити в Україні, буде бачити і дізнаватися, буде цікавитися тим, що відбувається і відбувалося. Вона питатиме, а що робили в цей час ми з Іваном, а де була вона. Я не хочу і не планую навантажувати її важкими і непростими темами, але я завжди буду готова відповідати і пояснювати. Бо наївно думати, що дитина зможе рости і дорослішати в інформаційному вакуумі. Ні, вона все бачитиме, а ми допоможемо їй зрозуміти складні питання, розібратися в складних моментах, спрямувати і підтримати.

Я дуже хочу, щоб вона вчилася ставити питання, зокрема і собі, стосовно різних подій, критично мислити. І так, мені б дуже хотілося, щоб Саня росла небайдужою, я хочу, щоб ситуації, коли порушуються права людей, коли відбувається несправедливість, коли десь потрібна допомога – не лишали її байдужою. Хоча ще більше мені хочеться, звичайно ж, щоб у світі, в якому вона живе, нічого подібного не траплялося. Звичайно, я не можу змусити стати її такою, але докладу усіх зусиль, щоб в неї не лишилося питань без відповідей, страху чи байдужості, стереотипів та упереджень.

10. Ця акція була важливою для мене і я справді хотіла, щоб Саня була поруч. І мені було приємно сьогодні побачити ще батьків з дітьми на цій акції, трохи старших дітей, які намалювали малюнки і написали листи Олегу Сенцову. Не знаю чому, але так, мені було приємно і важливо бачити ці родини.

Давайте не боятися, не лінуватися і не бути байдужими. Ми всі дуже заклопотані, але давайте пам'ятати, що Олег Сенцов голодує вже сто днів. І що в російських тюрмах перебувають незаконно засуджені українські політв'язні.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments