Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

Операція «Наступник»

21 березня, 2019 - 13:52

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв зовсім несподівано почав операцію "Наступник". Він оголосив про свій відхід з поста президента, щоб переміститися в крісло голови Ради безпеки Казахстану, якому завдяки недавнім змінам в конституції республіки були дані дуже широкі повноваження. Назарбаєв зберіг за собою посади члена Конституційної ради Казахстану і голови правлячої партії «Нур Отан». І наступного дня парламент Казахстану прийняв присягу нового президента і, за його пропозицією, перейменував столицю країни Астану на Нурсултан і наділив першого президента Казахстану титулом вождя нації. А дочка Назарбаєва Даріга була обрана спікером верхньої палати парламенту Казахстану, оскільки її попередник на цій посаді Касим-Жомарт Токаєв, в повній відповідності до конституції, успадкував від її батька пост президента.

Чим пояснюється такий поспіх із передачею влади? Нурсултан (який людина, а не місто) добре засвоїв максиму про те, що людина раптово смертна. Цього року йому має  виповнитися вже 79 років, і він, звичайно, не знає, який ще відрізок життя відміряв йому Аллах. Тому Назарбаєв хотів би, щоб процес передачі влади стався ще за його життя і під його контролем. Досвід Туркменії та Узбекистану показав, що тамтешні правителі-диктатори виявилися раптово смертні. Тому процес вибору наступників і майбутньої політики проходив уже без їхньої участі, а їхні діти, родичі і клани були не тільки відтіснені від влади, але навіть частково зазнали репресій. Назарбаєв в жодному разі не хоче подібної долі для своїх дітей, рідних, близьких і друзів. Тому для передачі влади він вибрав китайський шлях - шлях Ден Сяопіна. Нагадаю, що цей китайський лідер, формально не обіймаючи перших посад у партії і державі, фактично грав роль першої особи, яка спрямовувала зовнішню і внутрішню політику Китаю. І, до речі, останній пост, який він обіймав перед тим, як перестав активно займатися політикою, називався голова Військової ради ЦК КПК - аналог Ради безпеки Казахстану.

Назарбаєв сподівається, що він встигне завершити процес передачі влади поступово, але ще за свого життя, хоча б за кілька років, а може, і за довший термін, як Аллах дозволить. А за цей час, як він розраховує, його діти і його клан встигнуть зайняти досить тверді позиції в новій системі влади, і після смерті фюрера (вождя нації) їх вже буде складно звідти посунути. Крім того, передача президентських повноважень відбулася більш ніж за рік до наступних президентських виборів, які повинні пройти в 2020 році. Назарбаєв розраховує, що за час, що залишився, наступник, на якого працюватиме вся державна пропагандистська машина, зможе набрати популярність і так само легко, як він сам, переможе на наступних президентських виборах. Що Токаєв у будь-якому випадку отримає перемогу на виборах 2020 року, сумніватися не доводиться.

На рівні задуму все виглядає дуже добре і ніби віщує плавну передачу влади, без різких рухів і потрясінь. Але дійсність може виявитися не настільки райдужною. Опозиція в Казахстані слабка, але рівень життя переважної більшості населення низький, а корупція вражаюча. І якщо в розтягнутому на кілька років процесі передачі влади наступнику трапиться масштабна економічна криза, яка може спровокувати нове падіння цін на нафту - головне джерело доходів Казахстану, то вся струнка конструкція перехідного періоду може зруйнуватися відразу.

Кого ж Назарбаєв вибрав собі в наступники? Касиму-Жомарту Токаєву 65 років. Він кар'єрний дипломат ще радянського часу - в МЗС СРСР працював з 1975 року. Його батько, Кемаль Токаєв, був відомим казахським письменником. Касим-Жомарт у 1999-2002 роках був прем'єр-міністром Казахстану, в 2002-2007 роках був міністром закордонних справ, в 2008 році був обраний віце-президентом Парламентської асамблеї ОБСЄ і очолював Ради міністрів закордонних справ СНД і Шанхайської організації співпраці. Але попри це за межами Казахстану він відомий порівняно мало. Відзначимо, що Токаєв вільно володіє казахською, російською, англійською та китайською мовами і також знає французьку мову. Така мовна підготовка дуже підходить для провадження казахської зовнішньої політики, яка будується на лавіруванні між трьома центрами сили: Росією, Китаєм і США, передовсім між першими двома.

Можна не сумніватися, що принаймні в перші роки правління Токаєва основний вектор зовнішньої політики Казахстану не зміниться, і він буде орієнтуватися більшою мірою на Росію, ніж на інші центри сили, хоча і не допускаючи надто тісної залежності від неї. А ось у майбутньому можливі зміни. Характерно, що новий президент Казахстану не менше 7 років своєї дипломатичної кар'єри провів у Китаї. І в майбутньому не можна виключити спроби зближення Казахстану з Китаєм в розрахунку на китайську економічну допомогу і сприяння в проведенні економічних реформ за китайським зразком. У внутрішній політиці Казахстану якихось змін очікувати не варто. Токаєв є прихильником авторитарного правління, як і сам Назарбаєв. Але проти нього грає вік, з урахуванням якого у нового президента залишається 10, максимум 15 років активного політичного життя. А для авторитарного режиму, який не збирається перетворюватися на демократичний, це не такий великий термін.

У Росії відставка Назарбаєва породила в певних колах надії на те, що Путін теж може піти по-назарбаєвськи, залишивши за собою частину повноважень і поступово передаючи їх наступнику - в обмін на перейменування Москви на Володимир-Путінський або Петербурга на Путіноград. Але особисто мені подібний сценарій стосовно Путіна представляється малоймовірним. За Назарбаєвим, на відміну від Путіна, не було агресії проти інших держав. Тому нинішній російський президент триматиметься за владу до останнього. Йому залишається лише позірна передача влади повністю керованому наступнику-маріонетці, на кшталт Медведєва. А ось Токаєв у Казахстані таким маріонетковим наступником, у всякому разі, не виглядає.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments