Суспільство, яке рівність ставить вище свободи, не отримає ні того, ні іншого.
Мілтон Фрідман, американський економіст, лауреат Нобелівської премії

Особливості російського національного протесту

Протест у РФ — більше, ніж протест. Він має бути затишний, комфортний і ... безпечний
20 квітня, 2017 - 13:43

Під час моєї служби в лавах Радянської армії з частини втік молодий солдат. Казенною армійською мовою це звучить так — самовільно залишив військовий підрозділ.

Солдати тікали з різних причин. Одні не витримували суворих умов армійського життя. Інші хотіли потрапити на весілля колишньої дівчини, захопивши для переконливості автомат. Такий собі сюрприз із весільного торта, який приємним для молодят і гостей не назвеш.

Наш солдат втік від огидних знущань і відвертого садизму. Дідівщина — це коли солдат, який прослужив на пів року чи рік більше, передає молодому солдатові свій безцінний досвід принижень, отриманий раніше від інших принижених та ображених.

Наш герой був відчайдушно мирний і утік без зброї. На весілля він не поспішав і його дуже скоро спіймали. Для підрозділу, звідки він утік, це була надзвичайна подія. За це командирів позбавляли зірок і підвищення, при цьому для них вимальовувалася перспектива провести решту служби в дуже спекотному місті Мари або в суворій і холодній Читі. Тому командири завзято заходилися розслідувати справу, про яку вони й без того знали практично все.

«Хвилина слави» втікача тривала кілька днів. З ним були ввічливі й привітні. Командири хотіли почути від нього прізвища кривдників, натякаючи солдатові, що буде краще, якщо це буде одне єдине прізвище. Це полегшувало завдання. З одним негідником розібратися легше, та й не хотілося, щоб вищі командири отримали негативний сигнал про те, що знущання над молодими солдатами в цьому підрозділі набули масового характеру.

Вибір у нашого героя був досить великий. Це й одіозний азербайджанець, і кілька міцних і вибухових кавказьких хлопців, кухар-узбек, сержант-москвич ... Багато з них скоював дії, які називали нестатутними, але ... Солдат вибрав одного, і вибір його шокував всю армійську спільноту — солдат вказав на невинного земляка з Тульської області, з яким був одного призову.

Начальство зітхнуло з полегшенням і відправило збентеженого «мучителя» на гауптвахту. Нагору було повідомлено, що конфлікт погашено, й він стався не на національному ґрунті й не на ґрунті нестатутних взаємовідносин — земляк земляка побив трохи й «виховав». Іноді є принадність у простоті армійського життя.

Дії втікача були зрозумілі. Він вчинив підлість через боягузтво, малодушність й інші якості, які не властиві радянському солдатові з плакатів, підставивши товариша. При цьому мало чим ризикував.

Ця стара історія пригадалася мені не випадково. Коли я дивлюся на «протести» росіян проти своєї влади, я згадую цього, по-своєму нещасного, солдата.

У Москві поліція намагається прогнати далекобійників із «протестних стоянок» на МКАДі. В Реутові фури вишикувалися біля торговельного центру й відмовляються їхати. Очевидці нарахували 8 «протестних» автівок і один «протестний» мікроавтобус. Поруч знаходилися 7 машин поліції. Один із протестувальників висловив на камеру претензії прем’єрові Медведєву, при цьому зазначивши, що підтримує «Новоросію» і не має претензій до Путіна. Їдуть автівки — привіт солдатові-туляку!

Ошукані вкладники зі Ставрополя були готові обійтися без транспортних засобів і дійти «до самого Путіна» протестними ногами. Йдуть ходаки до царя за правдою — привіт солдатові-туляку!

Організація Transparency International звернулася у вівторок, 18 квітня, до президента Росії Володимира Путіна з проханням перевірити главу російського уряду Дмитра Медведєва на конфлікт інтересів. У Transparency порахували, що дружні відносини Медведєва та Єлісєєва, а також використання садиби «могли вплинути на неупереджене виконання обов’язків» прем’єра, пов’язаних із розподілом державної фінансової допомоги у банківській сфері. Ще один гарячий привіт солдату!

Навальний взявся за Медведєва, відклавши свій кримський бутерброд — гарячий привіт солдату від професійного опозиціонера!

Ще Пушкін, який «їхнє все», писав: «Не приведи Бог видеть русский бунт, бессмысленный и беспощадный!». «Любят русские люди бунтовать! Встанут на колени перед барским домом и стоят подлецы! И ведь знают, что бунтуют и всё равно стоят!» — писав уже Салтиков-Щедрін. Але не будемо згадувати класиків. У сьогоднішній Росії все так просто й зрозуміло, що Салтиков, Щедрін і Пушкін «організували» б на трьох і пішли у глухий запій.

Протест у Росії — більше, ніж протест. Він має бути затишний, комфортний і ... безпечний. Немає нічого безпечнішого за те, щоб щипати мовчазного прем’єра, який постійно спить.

Я не ставлю за мету відвести удар від «чергового дурника» Медведєва. Він має сидіти на лаві підсудних поруч із Путіним. За те, що дурив довірливих росіян, граючи роль президента, коли верховному царю потрібна була пауза, для того щоб правити до своєї природної смерті.

Ще він зобов’язаний звично гріти лаву підсудних для свого патрона, де той повинен сидіти за військові злочини проти Чечні, Грузії, України, Сирії ... Об’єкт для нападок обрано ідеально, й це дуже схоже на вчинок хитрого туляка. І спрагу протестів вгамувати і самому цілим залишитися. А Медведєв і без того працює громовідводом — посада така.
Чи хтось думає, що він був повноцінним президентом і є справжнім прем’єром? Якщо не брати до уваги немічних бабусь із плакатами «не тієї системи», невеликої кількості активістів різного штибу, то протестний рух у РФ радше мертвий, ніж подає ознаки життя.

Немає сенсу вдивлятися в вгодовані обличчя протестувальників у штатському, або штатних протестувальників. Практично у кожного з них є вада — бажання повчати українців у такій складній науці як протест. Можна ринки громити для расової чистоти торгових рядів. Можна забити до смерті людину з підозрілим розрізом очей. А можна й дружину рідну побити, якщо не трапиться хтось слабший. Це вам не на Майдані стрибати!

Атакувати Медведєва — кричати в порожню посудину з звуконепроникними стінами. Можна випустити пар і ніхто тебе не почує. Медведєв — штатний потерпілий, призначена жертва для любителів протестів, які бояться, як той молодий солдат, атакувати справжню і небезпечну ціль.
А як бути зі сверблячим бажанням протесту, властивим російській людині? Щоб і протест був яскравий, і одночасно лояльність царю показати у всій красі. Щоб і зовні людиною виглядати, і, протестуючи, царю зайвий раз присягнути. Російська людина і на колінах ножем може штрикнути і панську руку поцілувати, при цьому гордовито триматиме спину, оскільки спадкоємець перемог справжніх і вигаданих.

17 років поспіль до Путіна немає питань, запитують його тільки одинаки, а до Медведєва питань накопичилося безліч. Тільки й роби, що підставляй обличчя для ляпасів. Тим паче що це робити легко, оскільки обличчя у цієї людини немає.

Добре правити на Русі! І народ такий вдячний! А медведєвих у Росії менше не стане. Баби ще понароджують для простодушного народу. А ну, хто тут у медведєви крайній?

Валерій ФУЙОР, правозахисник

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments