Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Пастка для міністра

17 грудня, 2017 - 19:31

Вирок екс-міністру економічного розвитку РФ Олексію Улюкаєву - 8 років в'язниці, 130 млн рублів штрафу і 8 років заборони обіймати адміністративні посади - викликав суперечливі відгуки. Прокремлівські політологи трактують цю подію як свідчення того, що «недоторканних у нас немає» і що російська влада має намір рішуче боротися з корупцією, незважаючи на особи. В отриманні хабара Улюкаєва вони не сумніваються, тому вважають вирок справедливим. У цьому з ними солідарна і більшість росіян. Згідно з опитуванням ВЦВГД, 57% респондентів переконані у винуватості Улюкаєва (а серед тих, хто детально знайомий з інформацією про судовий процес, таких навіть 79%). У невинуватості ж екс-міністра переконані тільки 7% опитаних. Ліберальна громадськість називає вирок «неправосудним» і трактує його як «поразку демократії».

Щодо неправосудності, я б, мабуть, частково погодився, але тільки в тому сенсі, що рішення у справі Улюкаєва, так само як і з інших резонансних справ такого роду, ухвалювалося не в Замоскворецькому суді, а в Кремлі. В судовому засіданні воно тільки озвучувалася. І оголошення вироку відразу після великої прес-конференції Путіна приурочили, звичайно ж, не випадково. Що ж стосується винуватості Улюкаєва, то у мене, як і в більшості росіян і неупереджених закордонних спостерігачів, вона сумнівів не викликає. Оприлюднені матеріали його затримання і телефонних прослуховувань переконують, що Олексій Валентинович прекрасно знав, що в отриманій ним від Ігоря Сєчіна сумці містяться два мільйони доларів, і саме їх він і хотів отримати. Інша справа, що обидва говорили алегорично, явно побоюючись прослуховування (правильніше, Улюкаєв думав, що Сєчін теж побоюється).

Повірити в те, що кошик з ковбаскою важить 22 кг, може тільки той, хто повірить, що вороги-інтервенти можуть підкинути кілька пачок доларових купюр у вентиляційний пристрій у туалеті пересічного російського громадянина. Розмова ж Улюкаєва з Сєчіним про горезвісну корзиночку може за своєю художньою виразністю позмагатися з кращими діалогами з творів Володимира Сорокіна. Доведеться визнати, що Улюкаєв вирішив затоваритися ковбасами та іншими м'ясними делікатесами на рік уперед. Головне ж, він спочатку визнав, що в сумці містяться гроші, призначені для «премій» його співробітникам за понаднормову роботу в інтересах «Роснефти». І тільки потім, очевидно, під впливом адвокатів, став триматися анекдотичної версії про кошичок з ковбасою і дороге іспанське вино. Якщо так поводиться підсудний в американському суді присяжних або в європейському професійному суді, подібний різнобій у свідченнях гарантує обвинувальний вирок.

І взагалі міністр, чиї дружини і діти вже багато років очолюють офшорну компанію на Віргінських островах, а тому в корупційних справах давно собаку з'їв, як символ демократії виглядає смішно. Інша справа, що хабар він у Сєчіна, безумовно, не вимагав. Звичайно, формально, як глава держкорпорації, у якихось питаннях Сєчін підкорявся Улюкаєву як міністру. Але за мірою близькості до Путіна Улюкаєв із Сєчіним непорівнянний, тому припущення про те, що міністр міг шантажувати голову «Роснефти», викликало у експертів посмішку. Втім, прокурорам вистачило розуму видалити пункт про вимагання хабара, залишивши тільки його отримання.

Вирок Улюкаєва трактується ліберальними політологами як результат боротьби «двох веж Кремля», в якій силовики отримали перемогу над «ліберальним блоком», в той час як Путін підкреслено залишався «над сутичкою», не втручаючись у справу Улюкаєва. Неначе ліберальний блок в уряді існує насправді! Багато трактують результати розгляду справи як апаратну поразку Дмитра Медведєва і Аркадія Дворковича. А деякі політологи висловлюються вже зовсім дивно. Мовляв, Сєчін виграв битву, але програв війну, оскільки в результаті справи Улюкаєва його близькість до Путіна зменшилася і він перестав бути людиною №2 у кремлівській ієрархії. Опозиціонери ж взагалі говорять про міні-державний переворот. Думаю, що жодне з цих припущень не має нічого спільного з дійсністю.

Почнемо з того, що Улюкаєв колись входив у гайдарівського команду і вважався лібералом. Але відтоді минуло більше 20 років, і щонайменше останні 10 років про жодні прояви лібералізму Улюкаєва, так само як і інших членів уряду, чутно не було. Можна припустити, що в уряді існують угруповання Сєчіна і угруповання Медведєва і що вони дійсно конкурують за контроль над тими чи іншими енергетичними активами, але як це стосується протистояння консерваторів і лібералів! І не треба розповідати казки для дітей дошкільного та шкільного віку, ніби чинного федерального міністра у Росії можуть заарештувати без санкції першої особи в державі!

Більше того, я не сумніваюся, що справу Улюкаєва було сконструйовано не тільки з санкції, а й за прямою вказівкою Путіна. Можна уявити собі, що не так давно Путін зібрав у себе Медведєва, Сєчіна і, можливо, ще кількох осіб із «ближнього кола» для обговорення нагального питання: кого з членів уряду зробити цапом-відбувайлом і ритуальною жертвою для демонстрації президентської рішучості боротися з корупцією і заткнути рот всіляким там навальним. Оскільки не замішані в корупції міністри в російському уряді навряд чи є, вибирати було з кого. Зрозуміло, про Медведєва і Сєчіна не йшлося. Також виключалися кандидатури віце-прем'єрів, зокрема Мутка (якщо його ув’язнити, це ще більше посилить підозри проти російських спортсменів), і керівників міністерства оборони, ФСБ, СЗР та, мабуть, МНС (через тісний зв'язок із Шойгу), а також МЗС (якщо й краде, то по дрібницях, а на міжнародній арені буде конфуз). Не розглядалися і кандидатури міністрів-жінок (якщо їм багато дати, народ буде їх жаліти, а якщо обмежитися штрафом або умовним терміном, громадяни упевняться, що боротьба з корупцією лише імітується). З переліку довелося виключити і міністра фінансів - занадто багато грошових потоків через нього йде, занадто багато знає, та й швидко замінити буде важко. А міністр праці - занадто молодий, на посаді недавно, та й міністерство не найбільш корупційне. Ось і виходить, що Улюкаєв - найкраща кандидатура. Замінити нескладно, а суми через нього проходять серйозні, тому сума хабара буде чималою. До того ж Олексій Валентинович - один з останніх реліктів кудринської команди в уряді. Як Медведєв і Кудрін люблять один одного - добре відомо. Тому цілком імовірно, що саме Дмитро Анатолійович запропонував кандидатуру Улюкаєва, а Путін з Сєчіним заперечувати не стали. Останній, можливо, зробив це згнітивши серце. Адже із перехоплених записів видно, що спілкуються Ігор Іванович і Олексій Валентинович досить дружньо, можна сказати, сердечно, і передавати один одному великі суми «чорним налом» їм не вперше. Може, Сєчіну дійсно було неприємно здавати Улюкаєва, але не послухатися Путіна він не міг.

А два мільйони доларів, як я вважаю, були не платою за приватизацію «Башнефти», а звичайною виплатою із загального корупційного збору, здійснюваного урядом. Версію з «Башнефтью» придумали тільки для слідства і суду. Не розкривати ж там реальні корупційні схеми! І що платили готівкою, цілком природно! Через західні санкції і посилення антикорупційного законодавства переведення значних сум із Росії і в Росію стали дуже важкою справою. І на суд Сєчін дуже не хотів іти, щоб не дивитися в очі відданому їм Улюкаєву. Але якби Путін сказав, то пішов би. Але Володимир Володимирович вирішив, що ходити не треба.

Улюкаєва ж заспокоювали до самого кінця. Відправили під домашній арешт, створивши надію, що справа обмежиться виправданням, умовним терміном або строком, рівним реально тому, що він відсидів у власній квартирі. Та й викривати реальні корупційні схеми екс-міністру не було жодного резону. Сєчіна і Медведєва все одно ніхто б ув’язнювати не став, а Улюкаєв отримав би 15 років – за верхньою межею, а так отримав - 8 років за нижньою, та ще без позбавлення чинів і нагород, про що просили прокурори. Умовний термін, мабуть, міг би бути, якби Улюкаєв провину визнав, збиток відшкодував, і справа б ішла за спрощеною процедурою з покаранням нижче нижньої межі. Але Кремлю потрібен був повноцінний процес і досить жорсткий вирок, ось Олексія Валентиновича до останнього і переконували, що це - лише підступи Сєчіна і його цілком можуть виправдати.

В Улюкаєва є шанс достроково вийти з в'язниці, але тільки через якийсь час після перемоги Путіна на виборах. Звільнити його можуть або за президентським помилуванням, або за станом здоров'я.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments