Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Політичний декаданс

10 листопада, 2017 - 14:29

Днями на російському пропагандистському ресурсі RT (раніше Russia Today) була опублікована стаття Владислава Суркова «Криза лицемірства. I hear America singing». Цей опус відразу ж був охарактеризований зразком низькопробного графоманства, осміяний і забутий. А даремно.

Владислав Сурков вважається чи не найбільш впливовою фігурою в путінській вертикалі. Євген Ройзман - відомий російський політик, голова Єкатеринбурга, колись сказав: «У нашій країні є ляльковод, який приватизував усю політичну систему. Це Сурков». А колишній чиновник кремлівської адміністрації і куратор «проекту Новоросія» Борис Раппопорт стверджував, що саме Владислав Сурков у 2005 році розробив і запровадив у російський політичний дискурс концепцію «Русского мира». Спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер назвав Владислава Суркова «архітектором подій на Донбасі». Абсолютно зрозуміло, що в цій ситуації публічне словоблуддя Суркова про американських музикантів, політичний устрій Стародавнього Риму і такого собі кібернетичного царя Заходу, який може повернутися з дня на день, - все це мало бути сприйнято як російський сигнал. Волкеру, Трампу, США і колективному Заходу. Всім. Тут, як то кажуть: «Не важливо про що. Важливо хто».

3 листопада в пресі з'явилося повідомлення, що Трамп може зустрітися з Путіним під час турне країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону. Стверджувалося, що лідери США і Росії домовилися обговорити ситуацію в Північній Кореї, Сирії та України. 4 листопада на брифінгу у Вашингтоні Курт Волкер розповідає журналістам, що 13 листопада в Белграді відбудеться його третя зустріч з Владиславом Сурковим. «Подивимося, чи зможемо ми досягти прогресу», - сказав американський дипломат. (Нагадаємо, що перша зустріч Суркова і Волкера пройшла 21 серпня в Мінську. На початку жовтня в Сербії відбулася їхня друга зустріч, про яку Сурков відгукнувся як про таку, де «обидві сторони запропонували свіжі ідеї і новаторські підходи в їх реалізації». Потім Волкер відвідав Україну 27-28 жовтня і провів низку зустрічей з українським керівництвом і депутатами. Колишній посол США у Росії Джон Теффт тоді говорив, що Волкер і Сурков на майбутній зустрічі на початку жовтня обговорюватимуть питання введення миротворчої місії ООН на Донбас). Волкер, відповідаючи на запитання журналістів, пояснив, що «планує обговорити з Сурковим питання відновлення територіальної цілісності і безпеки України». Він також підкреслив, що якщо зустріч пройде успішно, то вже в грудні можуть відбутися нові переговори. Потім, 7 листопада, з'являється графоманський опус Владислава Суркова, в якому він докладно розмірковує про «лицемірство Заходу» і «новоявленого кібернетичного царя». А вже 9 листопада прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков каже про зустріч Путіна і Трампа у В'єтнамі як про підтверджену сторонами подію. Щоправда, згадуючи, що «погодженого порядку денного поки немає». Держсекретар США Рекс Тіллерсон розповідає, що рішення про проведення переговорів не прийнято: «Зараз помічники і радники глав держав намагаються визначити, чи достатньо у двох лідерів тем для обговорення по суті». Дмитро Пєсков наполягає: «Ще раз повторюю, в будь-якому випадку на полях саміту обидва президенти матимуть можливість переговорити неодноразово, якщо вважатимуть це за необхідне. І, звичайно, це буде хороша можливість, щоб обмінятися думками з найгарячіших питань». Паралельно представник Білого дому Сара Сандерс запевняє журналістів: «Щодо зустрічі з Путіним. Ця зустріч не була узгоджена, вона не відбудеться через розбіжність графіка робочих зустрічей», - пише ВВС. І останнє, з висловлювань Дмитра Пєскова: «Ясності поки немає. Від наших американських колег надходить суперечлива інформація. Так чи інакше у кулуарах зустріч відбудеться», - цитує його Інтерфакс.

Росіяни наполягають, що Трамп і Путін поговорять у В'єтнамі про устрій світу. Американці всіляко відхрещуються від цієї інформації. Вам не здається, що у цій грі в «президентські перегони» роздуми Суркова на тему завоювання штучним інтелектом боягузливого і лицемірного Заходу - це не найдивніше з того, що відбувається? Тоді ще раз перечитайте хронологію заяв прес-служб США і Росії про зустріч-незустріч «на полях» (вони ж кулуари). «Можливо, і завтра з «усього цього хаосу і всієї цієї брехні» розгублені натовпи будуть виведені сильною рукою. Цар Заходу, засновник цифрової диктатури, вождь з напівштучним інтелектом вже передбачений віщими коміксами. Чому б цим коміксами не збутися? Теж варіант», - пише у своїй статті Сурков. В принципі, він відкрито натякає, що зволікання і невизначеність погубить Захід. Трамп же, схоже, починає підозрювати, що його особисто погублять розмови з Путіним «ні про що», з яких російська сторона вичавить для себе максимум репутаційних бонусів. Американська сторона наполягає, що говоритиме з Путіним, тільки якщо той готовий домовлятися про російські поступки.

«Як я сказав, той, хто ухвалює рішення, - це Росія, і я думаю, що мені потрібно спрямувати зусилля США на це: безпосередньо взаємодіяти з РФ», - сказав колись Курт Волкер у відповідь на запитання російського журналіста про те, чому б не посадити за стіл переговорів України і «ДНР/ЛНР» - нехай, мовляв, «помиряться». У цих словах, прямих і точних, криється помилка, якою Путін і його оточення розраховують скористатися, заманивши Трампа в переговори. Той факт, що на українському Сході перебувають ніякі не «ополченці», а справжнісінька російська армія, так само як те, що російські вуха стирчать з кожного випадку дестабілізації обстановки в світі - зовсім не означає, що Росія має право на ухвалення рішення. Швидше, навпаки. Захід повинен перестати грати роль примирителя, посередника - третьої сторони у збройному конфлікті. Злочинець, якщо він торгується і виставляє умови, прикриваючись заручниками, - це терорист. Відколи це уряд Сполучених Штатів веде переговори з терористами?

Заходу, якому пан Сурков пророкує падіння через брехню і лицемірство, варто почати ухвалювати однозначні рішення, спрямовані на покарання міжнародного злочинця. Поки ж усе, що ми спостерігаємо, - це такий собі політичний і правовий декаданс - кризове явище в мистецтві, що зображує безнадійність, розчарування, втрату сил і втрату бажання жити. А опус Суркова - розлогий і невиразний - це маніфест епохи правового і політичного декадансу. Нагромадження слів ні про що, щоб у кінці заявити: «Ми всі помремо». Рішення має ухвалювати Захід, США і, звичайно ж, Україна. Бо остання є постраждалою стороною, а перші – охоронцями міжнародного права. Час про це згадати. Тільки така переговорна позиція здатна надати сенс тому, що відбувається.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments