Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Польська рокіровка в короткий бік

17 грудня, 2017 - 20:27

Відносини Києва і Варшави останнім часом опинився в центрі уваги не тільки в наших країнах, а й у Європі. Про Росію не говоримо, там вельми зловтішалися щодо виниклих непорозумінь і навіть пророкували поліпшення відносин з Польщею за рахунок України.

Як і у випадку з Угорщиною політизація історичних і лінгвістичних дискусій з винесенням їх на поверхню двосторонніх відносин явно має внутрішньополітичне забарвлення і покликана змінити ситуацію в зв'язку з наближенням чергового виборчого циклу. В Угорщині вибори будуть раніше, у Польщі дещо пізніше.

Для правлячої в Польщі партії «Право і Справедливість» (Prawo i Sprawiedliwosc, PiS, ПіС) обстановка начебто досить сприятлива. Опозиція поки що не може кинути їй реальний виклик через свою слабкість і відносну роздробленість. Проте розслаблятися не можна, оскільки проблеми виникають мало не щодня і до них треба бути готовими.

Якби у Польщі проблеми виникли тільки з Україною, то можна говорити про який особливий антиукраїнський тренд. Насправді складності у Варшави практично по всьому периметру її кордонів, і навіть із Брюсселем. Консерватори з ПіС намагаються будь-якими шляхами затвердити провідну роль Польщі у східній частині Європи і стати на один рівень з такими континентальними гігантами, як Німеччина, Франція і якоюсь мірою Італія. Звідси перманентні проблеми з Берліном, від якого раптом зажадали нових репараційних платежів за всі історичні образи.

Варшава явно хоче стати Sorgenkind der EU - проблемною дитиною Євросоюзу. Список протиріч з керівництвом ЄС досить великий, і мігранти в ньому займають одне з перших місць.

Загалом, складнощів накопичилося так багато, що виникла загроза їх проектування у внутрішньополітичну ділянку. Цього керівництво ПіС, правильніше - фактичний голова партії Ярослав Качинський, хоче уникнути. Для цього і було проведено перезавантаження уряду.

Про те, що відбудеться  відставка прем'єр-міністра Беати Шидло, розмови пішли ще з весни поточного року. Час від часу виникали навіть конкретні дати її зміщення, але раптово вона опинилася серед десяти найвпливовіших жінок у світі. В таких умовах відставка була явно недоцільною і її відклали. Можливо, подібна ситуація тривала б іще невизначений час, але економічні та фінансові чинники змусили діяти.

Останні зустрічі на вищому рівні в Європі показали, що у Польщі склався негативний імідж через скандальну судову реформу й ухвалення низки законів щодо ЗМІ, які в ЄС розглядають як недемократичні. Виникла термінова необхідність таку думку про країну міняти. Невдоволення діяльністю міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського висловив президент Анджей Дуда. Загалом, питання формування оновленого уряду Польщі назріло і почали з'являтися ознаки перезрівання.

Головним у політичних ворожіннях був пост прем'єр-міністра. Велика частина оглядачів сходилася на думці, що цього разу кабінет очолить сам Ярослав Качинський. Як то кажуть, час прийшов і до виборів він повинен сам привести ПіС до нової перемоги.

Однак лідер правлячої партії вважав за краще не відмовлятися від ролі режисера політичного життя країни. Прем'єр-міністром він не став, залишивши за собою тасування кадрової колоди. При цьому, виходячи зі складу нового уряду, слід більше говорити про перестановки без суттєвої заміни. Це щось нове в сучасній польській історії. Зазвичай кабінети переживали суттєві кадрові зміни.

У новому старому уряді віце-прем'єрами залишилися міністр культури і національної спадщини Петро Глінський і голова Міністерства науки і вищої освіти Ярослав Говін. Колишній прем'єр Беата Шидло обійняла пост віце-прем'єра з соціальних питань. На місці залишилися голова МЗС Вітольд Ващиковський і міністр національної оборони Антоній Мацеревич. Очолив уряд віце-прем'єр Матеуш Моравецький. За собою він також зберіг портфель міністра розвитку і фінансів.

Фігура нового прем'єра викликала шквал запитань серед партійців ПіС. Адже «два роки тому його взагалі ніхто не знав». Звичайно, це перебільшення.

Син відомого польського політика і діяча антикомуністичної опозиції за часів Польської Народної Республіки Корнеля Моравецького, який заснував «Солідарність, що бореться», мав кілька сутичок з репресивними службами комуністичного режиму. Про це він згадав у своєму першому інтерв'ю правому тижневику Gazeta Polska після позитивного голосування в Сеймі щодо уряду і своєї посади. Він згадав, як чекісти змушували його копати собі могилу в лісі й імітували там же розстріл.

У попередній період Моравецький зарекомендував себе як досить успішний фінансист і менеджер. Він був багато років головою правління Bank Zachodni WBK і почесним консулом Ірландії.

У своїй годинній промові з нагоди вступу на посаду нового прем'єр-міністра заявив про величезні обов'язки Польської держави щодо з'ясування причин загибелі під Смоленськом в авіакатастрофі польської урядової делегаціі10 квітня 2010 року. Голова уряду також порадів тому, що проспект Армії людової у Варшаві буде перейменовано на проспект Леха Качинського - президента Польщі загиблого в тій катастрофі. Також новий прем'єр підтримує знесення висотної будівлі Палацу культури і науки, подарунка СРСР польському народу, зведеного радянськими робітниками з травня 1952 по липень 1955 року.

Що стосується відносин з Україною, то Моравецький віддав данину необхідності будувати відносини на основі історичної правди, але напруга протистояння значно знизилась.

У Варшаві вважають, що охолодження і навіть протистояння з Україною пов'язані з діяльністю міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського. Відзначимо, що поряд з Україною погіршилися відносини Польщі також із Грузією і Литвою.

Саме тому він був першим кандидатом на відставку. Його навіть відкликали з закордонного відрядження, щоб він написав відповідну заяву ще до формування нового уряду. Як писала польська преса, був кандидат на посаду голови МЗС - керівник кабінету президента Кшиштоф Щерський. Він відкрито заявляв, що «пропозиція лежить на столі». За його словами, «важке рішення» пов'язано з необхідністю «... реорганізації функціонування в галузі зовнішньої політики. Треба привести у відповідність і зробити ще більш ефективною польську дипломатію ...Якщо буде вироблена модель, яка це забезпечить, тоді можуть послідувати персональні рішення».

Проте вже очевидно, що нинішня коротка рокіровка в польському уряді означає тільки початок змін. Про це сказав сам Ярослав Качинський. «Я майже впевнений, що реконструкція уряду буде проведена на початку майбутнього року - в січні». На персоналіях він не зупинився. «Якби я захотів згадати якісь прізвища, то увійшов би в роль прем'єра, яким не є. Але, думається, зміни будуть досить глибокі».

Польська зовнішня політика з переформатуванням уряду буде змінюватися. Схоже, що здоровий глузд взяв гору як у Варшаві, так і в Києві. Від протистояння Польща і Україна тільки програють. Хто виграє, неважко здогадатися з урахуванням історичного досвіду.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments