Характер є гідністю у важкі часи.
Шарль де Голль, французький генерал, перший президент П'ятої республіки

Права або привілеї

13 листопада, 2017 - 14:47

Європу розхитують крайні ліві та крайні праві. Так звані країни першого світу змушені будуть невдовзі вийти із зони комфорту, а щодо українців, то нам комфорт і не снився. Я маю на увазі захищеність, а не достаток, бо приватна власність у нас не має захисту. Держава не може гарантувати нам жодних фундаментальних прав. Втім, Декларація прав людини, що з’явилась на світ 10 грудня 1848 року, залишається прекрасною утопією для всього людства.

Прихильники позитивного мислення люблять розповідати притчу про те, як один чоловік відвідав чуже місто і сказав, що там все погано, а інший побував там також і заявив, що там усе чудово. Бува й таке, але мені не подобається мораль цієї притчі: кожен бачить те, що хоче бачити. А може будемо просто дивитись на світ реалістично?

Як може українська держава забезпечити фундаментальні права людини, коли кожна державна чи приватна інституція є «структурою гріха» (термін в католицькій соціології). Політика, виконавча влада, бізнес, культура, освіта,  медицина, поліція, суд, спорт, ЗМІ, армія, навіть сама церква. Смертельно інфіковані корупцією, вони тісно взаємодіють між собою. Якщо права одних людей заважають привілеям інших людей, жодних прав не буде. Недовіра до всіх цих інституцій настільки глибока, що суспільство не довіряє і спробам провести реформи, та й справді, як можна довіряти реформам, які проводять корупціонери. Можливо, замість «некорумпованих» іноземців реформи у нас будуть проводити роботи, які не отримуватимуть мільйонних зарплат і яких не можна буде підкупити чи шантажувати? Всі згідні з тим, що треба змінити систему, де корупція була б зведена до мінімуму. Отже, це хтось має робити. Еліта, звичайно, що віддає перевагу суспільному над приватним, готова пожертвувати життям.

Найганебнішою сторінкою в новітній історії України є неготовність Збройних Сил у 2014 році захищати Батьківшину. Ворогу здали без жодного пострілу військові частини і зброю, виконали злочинний наказ командування. Не знайшлось жодного лицаря, який би відмовився це зробити. Коли йдеться про територіальну цілісність і право людини на захист, то будь-які засоби дозволені. У неписаному Кодексі війни є два найбільші злочини: втеча з поля бою і мародерство. Страшнішим злочином є лише зрада.

У 14 ст. до Різдва Христового колись величезне і славне Хеттське царство зменшилося до розмірів невеликої провінції. Причому військо хетів було надзвичайно сильне, озброєне найпередовішими тоді технологіями. Принц Суппілуліумас був великим воїном і змалку готувався змінити на престолі свого батька. У нього був план дій повернення захоплених територій. І його підтримували ті, хто готовий був узяти на себе відповідальність за долю країни. Але батько передумав і призначив наступником свою безвольну та інертну копію – молодшого сина. Що зробив Суппілуліумас? Він пішов у палац і вбив нового царя, свого брата, і сам зайняв престол. І за кілька років відвоював усі території. Хеттське царство поряд з Асирією та Єгиптом було найсильнішою державою в регіоні, доки еліта знову не ослабла. Тоді з’явився великий стратег, освічена людина Хаттусіліса, який розбив військо Рамзеса ІІ. Він спершу не був царем, але йому не довелося воювати з власним братом – пліч-о-пліч вони захищали Батьківшину.

Цю давню історію нині можна трактувати символічно. Еліта повинна бути мислячою, віддавати перевагу суспільному перед громадським, у разі зовнішніх чи внутрішніх загроз порушити навіть закон, якщо він не дозволяє змінити систему. Така еліта в Україні є і опертися вона може лише на освічених і мислячих людей, які не дозволять їй взаємодіяти зі структурами гріха. Аскетичність, скромність – це ознака сили. До того ж еліта повинна постійно оновлюватись. Українці при теперішньому стані справ не можуть собі дозволити розкіш утримувати кримінальний паноптикум масажистів, водіїв та фарцовщиків, який не вміє мислити стратегічно і підриває довіру до самих основ людського співжиття і вже привів до кризи людяності в цілому суспільстві. Якщо старий соціальний ліфт засмічений і аварійний, то треба будувати новий. Хай спершу поряд, але згодом старий ліфт можна буде заблокувати і прибрати з нашого українського дому. І назавжди забути про привілеї для обраних.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments