Найвища мудрість — знати самого себе
Галілео Галілей, італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, поет

Про «гібридний режим»

Чи завжди потрібно зважати на «індекси» та «рейтинги»?
15 січня, 2019 - 11:06

Україна посіла 84-те місце у світі в укладеному експертами авторитетному британському виданні The Economist рейтингу «Індекс демократії 2018», лишивши за собою статус «гібридного режиму». Серед країн Східної Європи Україна посідає 17 місце, отримавши, як і торік, 5,69 бали з 10 можливих.

Ця інформація минулого тижня промайнула в мас-медіа України, часом із коментарями — мовляв, «постмайданівська хунта» далека від демократії, он й авторитетні західні експерти це стверджують! Але найчастіше без жодних коментарів — мовляв, цифри самі по собі красномовні, і так усе зрозуміло.

Та чи так усе просто, як видається? Погляньмо уважніше на результати цього дослідження, проведеного центром The Economist Intelligence Unit, які видаються доволі типовими для сучасної західної соціальної та гуманітарної науки, оскільки корелюють з висловами інших експертних студій.

Отже, першу десятку демократичних держав («цілковитих демократій») становлять: Норвегія, Ісландія, Швеція, Нова Зеландія, Данія, Канада та Ірландія (ділять шосту позицію), Фінляндія, Австрія та Швейцарія. Дуже добре. Проте як у цьому контексті оцінити ситуацію в третьому за величиною місті Швеції Мальме, де мер рекомендує юдеям не з’являтися на вулицях в одязі, який виказує їхню етнічну й релігійну належність, де, зокрема, в грудні 2017-го, коли президент США Дональд Трамп визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, відбулися масові маніфестації протесту, в яких брали участь особи арабського походження та місцеві «антифашисти», що скандували: «Ми готові розстрілювати євреїв!», а на підтвердження своїх слів закидали культову споруду є юдейському цвинтарі та міську синагогу пляшками з «коктейлем Молотова»? Ба більше: в середніх школах Швеції запрошуваними членами організацій, які співпрацюють з ХАМАС, цілком офіційно ведеться антисемітська пропаганда, ледь замаскована під антиізраїльську, а деякі імами проповідують у мечетях, що, мовляв, євреї — це нащадки свиней... Яскраво виражені антисемітські виступи (в яких бере участь певна частина мігрантів і місцеві ліві радикали), що мають місце й у Данії. Чи такі речі експерти The Economist вважають ознаками «повної демократії»?

Тепер про велику групу держав із «недосконалою демократією». Це зокрема, США, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Японія. При цьому демократія в получених Штатах, за оцінками The Economist Intelligence Unit, перебуває на тому самому рівні, що й у Південноафриканській Республіці та Ботсвані. Тільки чому ж у такій демократичній ПАР місцеве біле населення (переважно африканери, тобто нащадки переселенців з Європи, які живуть там з XVII століття) стрімко скорочується за рахунок еміграції (на момент скасування апартеїду воно становило 21% громадян, нині — 8%), чому тільки третина усіх жителів вважає, що живуть краще, ніж за апартеїду, чому анклави з білим населенням змушені відгороджуватися колючим дротом і створювати загони самооборони? Ну а Ботсвана... Найвпливовішою партією там є Демократична партія Ботсвани, яка вигравала всі вибори з 1966 року, як парламентські, так і президентські. Двопалатовий парламент складається з Національної Асамблеї (більшість членів якої обирають на прямих виборах, а меншість — призначається правлячою партією) і Палати вождів. Остання складається з тридцяти п’яти осіб; вісім вождів найбільших племен є пожиттєвими її членами, двадцять два депутати обираються в округах терміном на п’ять років і фактично теж репрезентують племена, а п’ять призначає президент. Цікаво, що за індексом демократії Ботсвана стоїть істотно вище за Польщу чи Румунію — очевидно, тому, що в тих немає Палати вождів і влада понад півстоліття не монополізована однією партією...

А тепер — про Україну. Її зарахували до «гібридних режимів» — демократії з авторитаризмом. І фігурує вона серед держав Східної Європи. Щоправда, якась дивовижна ця Східна Європа в уяві високочолих аналітиків The Economist Intelligence Unit, бо до неї входять не лише Росія (більша частина якої розташована в Азії) чи Азербайджан (щодо того, чи можна вважати його європейською державою, є різні думки, а й Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан і Киргизстан. Може, аналітики мали на увазі посткомуністичні держави? То так і слід було написати, а не творити географічні і культурно-етнографічні нісенітниці. Втім, погляньмо уважно, до якої групи держав приписали Україну за індексом демократії. В Європі це — Албанія, Молдова, Македонія, Чорногорія, Грузія («гібридні режими», але ближчі до демократії, ніж до авторитаризму). Цікаво, що при цьому Сербія віднесена до числа «недосконалих демократій». У світі ж нарівні з Україною котуються Ліван, Малі, Болівія, Гондурас, Гватемала, Гамбія (а от Папуа Нова Гвінея і Намібія вважаються більш демократичними, десь так, як Польща). Цікава картина...

Утім, вона стає ще цікавіша, коли помічаєш, що для експертів The Economist Intelligence Unit не існує тоталітарних режимів. Авторитарні — є, навіть декількох градацій, а тоталітарних немає. Ґвалт! Уже ж таки Білорусь і КНДР — це, як на мене, принципово різні типи політичних режимів. Так само, як перед Другою світовою війною тоталітарні СРСР і Третій Рейх істотно відрізнялися від авторитарної Речі Посполитої...

Так що не варто перейматися щодо «індексу демократії» України. Так само, як і щодо українського «рейтингу «західності» на пострадянському просторі, обрахованому експертами Strateg East (США) — там Україна є лише шостою. Ні, я розумію, що країни Балтії тут об’єктивно поза конкуренцією, проте маю сумнів, що Молдова та Грузія помітно випереджають Україну. Так само маю недовіру до висновку Freedom House, що в 2018 році Україна разом із Молдовою та Вірменією рухалася до авторитаризму шляхом згортання демократії. Як на мене, навпаки, у Молдові демократія зміцніла, бо там зуміли «дати по руках» президенту Додону, який є прихильником диктатури Путіна та всіляко демонструє прихильність до радянських цінностей. А у Вірменії ненасильницькими методами скинули авторитарного президента. Україна ж залишилася приблизно на тому самому рівні, що об’єктивно становить небезпеку, бо відкриває широкі можливості для дій «п’ятої колони», здолати яку можна лише з використанням авторитарних методів, як це робили під час Другої світової війни Рузвельт і Черчілль. Чи, може, слабкі сигнали невдоволення, які посилала влада пропутінським мас-медіа, були оцінені експертами Freedom House як «згортання демократії»?

The most socialist countries lead, — так оцінив ситуацію з «індексом демократії» один з учасників форуму на сайті «Радіо Свобода». І це може бути правдою, але в тому сенсі, що лідерство певних держав і сепарування на групи в цьому дослідженні робили аналітики з соціалістичними (чи, що те саме, ліво-ліберальними) поглядами, які наразі домінують у більшості західноєвропейських й американських університетів. А отже, доцільно не надто зважати на різноманітні «рейтинги» й «індекси», оцінюючи чинний в Україні режим за його здатністю дати відсіч російським агресорам і «п’ятій колоні», здолати зажерливих олігархів, забезпечити економічний поступ і ріст добробуту українців та гарантувати перспективу демократичних змін.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments