Інколи здається, що історія нічого не вчить. Але це не так. Вона таки вчить — якщо в цієї вчительки життя НАВЧАЮТЬСЯ
Володимир Панченко, український літературний критик, літературознавець, письменник

Привид путінських мільярдів

17 березня, 2019 - 12:00

Палата представників Конгресу США прийняла відразу чотири законопроекти, спрямовані проти уряду Росії і особисто президента Володимира Путіна. Перший з них засуджує Путіна за «вбивство опозиційного політика Бориса Нємцова і одночасно зобов'язує владу Сполучених Штатів почати розслідування ділової і фінансової діяльності Рамзана Кадирова... за межами Російської Федерації, включаючи Об'єднані Арабські Емірати і Саудівську Аравію». Причетність Кадирова, так само як і депутата Державної Думи від Чечні Адама Делімханова до вбивства Нємцова у американських законодавців сумнівів не викликає. Ще один законопроект зобов'язує уряд США не визнавати «фактично і юридично» включення до складу Росії півострова Крим в 2014 році, але передбачає, що введені після цього санкції може бути скасовано тільки після «повного виконання всіх пунктів мінських угод». Зауважимо, що сам собою законопроект про Крим здається досить суперечливим. З одного боку, він забороняє визнання Криму російським де-юре і де-факто, на кшталт того, як США так і не визнали радянської анексії Литви, Латвії та Естонії. Внаслідок цього американські дипломати не могли як офіційні відвідувати територію цих республік. Очевидно, що не їздитимуть вони і в Крим. Однак санкції, введені у зв'язку з анексією Криму, американські законодавці обіцяють скасувати вже в разі повного виконання Росією Мінських угод, тобто її відходу з Донбасу, хоча про Крим в цих угодах ні слова не згадується. Виходить, що невизнання Криму російським для США, навіть у разі прийняття відповідного законопроекту, носитиме суто формальний характер, приблизно такий же, який носить невизнання світовою спільнотою окупації Північного Кіпру турецькими військами і самопроголошеної Турецької Республіки Північного Кіпру. Ба більше, в разі, якщо Путін чи хтось із його наступників зволить все-таки колись піти з Донбасу і повернути його Україні, то навіть ті санкції, які було накладено після захоплення півострова на Росію, владу Криму і кримські компанії, буде знято, і Москва зможе практично безперешкодно експлуатувати анексовані територію і зокрема розвивати там іноземний туризм. Тож законопроект про невизнання Криму можна навіть якоюсь мірою вважати вигідним для Росії. Інша справа, що доти, доки Путін залишається при владі, він з Донбасу не піде. Тому санкції, які введено США та іншими західними країнами в зв'язку з анексією Криму, збережуться ще довго.

Третій законопроект передбачає, що директор Національної служби розвідки США має передати до Конгресу докладний звіт про фінансові та інші активи, що належать особисто Володимиру Путіну. На думку авторів законопроекту, ці активи «можуть контролюватися або перебувати в управлінні у олігархів, що входять в найближче оточення президента РФ». У законопроекті також йдеться: «Сполучені Штати мають докладати більше зусиль для того, щоб публічно оприлюднити відомості про корупційні діяння Володимира Путіна. Нажитий ним незаконним шляхом статок є, можливо, найбільш глобальним свідченням його нечистоплотності, а також постійних спроб підірвати верховенство закону і демократію в Російській Федерації».

Таким чином, активи, що належать російському президенту, трактуються досить широко, що дозволяє Національній службі розвідки США розширити свої пошуки на Вексельберга, Ковальчуків, Дерипаску, Ротенбергів, Шамалових, Тимченка і інших путінських олігархів. Однак і цей законопроект має радше пропагандистське, ніж реальне практичне значення. Багатомільярдні активи Путіна (іноді їх оцінюють в 100 млрд доларів), безсумнівно, існують, але всіх їх записано на підставних осіб - різного роду ролдугіних, і юридично довести їх приналежність Путіну буде дуже важко, якщо взагалі можливо. Але навіть якщо це вдасться якимось чином довести їх зв'язок з російським президентом, то саме собою це не створить підстав для заморожування або конфіскації виявлених активів. Очевидно, потрібно буде довести їх незаконне, зокрема корупційне, походження, причому безвідносно від їх фактичної приналежності. Але зробити це без допомоги російських правоохоронних органів буде дуже важко, а вони точно не допомагатимуть. Водночас необхідно буде зважати не лише на законодавство США, але і на законодавство інших країн, де скупчено активи (а їх напевно розсіяно по країнах і компаніях, разом з офшорами). Головне ж, якщо йтиметься про суми в десятки і сотні мільярдів доларів, то напевно ухвалюватиметься не юридичне, а політичне рішення. Конфіскація або заморожування таких капіталів не може не мати істотного впливу на функціонування низки галузей світової економіки. Але що ще важливіше, такі дії спричинять різке загострення відносин Росії з США і з Заходом загалом, і зовсім не факт, що у Вашингтоні будуть готові піти на це.

Нарешті, четвертий законопроект передбачає боротьбу проти «всесвітньої кампанії з поширення дезінформації, організованої Росією». Документ зобов'язує директора Національної служби розвідки США надати Конгресу звіт про «спроби Росії використовувати слабкість і розбіжності урядів країн Заходу», укупі з діями, спрямованими «на ослаблення НАТО». Законопроект, безсумнівно, корисний і актуальний, але і він передбачає дії в суто пропагандистській сфері.

Таким чином, чотири законопроекти, які прийнято Палатою представників, мають головним чином пропагандистське значення. Найімовірніше, їх в тій чи іншій формі буде схвалено сенатом і підписано президентом, але найближчим часом відчутного збитку Росії вони не завдадуть.

Окрім зазначених законопроектів, Мінфін США в зв'язку з інцидентом в Керченській протоці заніс до «чорних списків» 8 російських компаній і 6 фізичних осіб. Санкції проти останніх, які є офіцерами ФСБ Росії і чиновниками маріонеткової ДНР, мають суто пропагандистський характер і у росіян можуть викликати тільки усмішку. Особи, що поповнили «чорний список», ніколи не збиралися в'їжджати до США або проводити операції з американськими банками. Такими ж пропагандистськими є санкції Канади, які введено у зв'язку з тим же інцидентом проти заступника голови Міненерго РФ Андрія Черезова, голови міжнародного комітету Радфеду Костянтина Косачова, голови ВТБ Андрія Костіна, голови «Роснафти» Ігоря Сєчина, директора Росгвардії Віктора Золотова, колишнього голови РЖД Володимира Якуніна і низки інших високопоставлених осіб. А ось санкції проти компаній - річ більш серйозна. До «чорного списку» американського Мінфіну потрапили Зеленодольський завод імені Горького, один з найбільших в Росії, де виробляються малі протичовнові кораблі, ракетні, патрульні і штурмові кораблі, а також вантажні судна, Ярославський суднобудівний завод, який будує, зокрема, протичовнові кораблі і ракетні катери, приладобудівний концерн «Океанприбор», який розробляє гідроакустичні комплекси для ВМФ, а також конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» і низка кримських компаній. Ці санкції для Москви неприємні, але не смертельні. За допомогою тих російських компаній і банків, які не перебувають під санкціями, підприємства, що потрапили під санкції, так чи інакше зможуть їх обійти, нехай і з додатковими витратами.

Єдине, що може Росію наразі сильно налякати, то це американські санкції проти «Північного потоку-2». США в цих санкціях дійсно зацікавлені, оскільки вбачають в цьому газопроводі не тільки геополітичну загрозу Україні і Євросоюзу, але і одну з перешкод для майбутнього експорту американських енергоносіїв в Європу. Однак поки не ясно, якими саме будуть санкції проти компаній, що беруть участь в будівництві «Північного потоку-2», і чи зможуть вони зупинити будівництво.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ