Українцям потрібно повернутися до духовного життя, тоді вони знайдуть шляхи найправильніші, і найправильніші вчинки за ними будуть іти слідом.
Євген Грицяк, лідер Норильського повстання у таборах ГУЛАГу 1953 року

Російська герметизація історії

27 липня, 2020 - 12:05

Посол Росії в Естонії Олександр Петров був викликаний «на килим» до естонського МЗС. Приводом був коментар Департаменту інформації і друку МЗС РФ, який опубліковало посольство в соцмережах, присвячений 80-річчю входження Естонії, Латвії і Литви до складу СРСР. Там стверджувалося, що це «відбулося за взаємною згодою». У коментарі МЗС РФ йдеться: «Правлячі кола країн Балтії продовжують спроби просування однобокого тлумачення подій, пов'язаних із включенням Латвії, Литви та Естонії до Радянського Союзу 80 років тому.

Російська позиція з цього питання добре відома. В його основі лежить об'єктивна оцінка історичних реалій і ретельний аналіз тих подій, який опирається на архівні документи і факти.

У червні 1940 року, дізнавшись про реальну загрозу використання нацистською Німеччиною Балтики в якості плацдарму для вторгнення в Радянський Союз, Москві довелося розгорнути більше військ в Латвії, Литві та Естонії на додаток до розквартированих там сил Угоди про взаємодопомогу 1939 року. Сама по собі ця міра, схвалена владою країн Балтії, була законною і не означало передачу суверенітету над своїми територіями Радянському Союзу. Подальше включення країн Балтії до складу Радянського Союзу теж не було одностороннім, а здійснювалося за взаємною згодою.

Підсумок парламентських виборів 1940 липня в Латвії, Литві та Естонії став природньою реакцією переважної більшості виборців на підтримку інтеграції своїх країн в Радянський Союз, який вони вважали єдиною державою, здатною протистояти нацистській агресії. Я не знаю, що це означає. Історія показала, що Радянський Союз завадив реалізації гітлерівських планів перетворити Балтику на сировинний придаток Третього Рейху, як зазначено в Генеральному плані Ост (генеральний план для Сходу) та інших документах нацистської Німеччини.

Відповідно до плану, який виконувався до 1944 року, населення Балтії мало бути поневолено, герметизовано і частково знищено. У 1944-1945 роках балтійські народи разом з іншими країнами Європи були звільнені радянськими солдатами, серед них майже кілька латишів, литовців та естонців, тисячі з яких загинули в процесі цього.

Ствердження «окупації» Латвії, Литви і Естонії Радянським Союзом в 1940 році, яке активно просувають правлячі балтійські еліти, суперечить тлумаченню цього юридичного терміну, прийнятого в цей період. Радянський Союз і країни Прибалтики не воювали один з одним, а до адресованих їм Москвою повідомлень не включалася загроза війни.

Що стосується міжнародного визнання входження Латвії, Литви та Естонії до складу Радянського Союзу, то домовленості про післявоєнну структуру Європи, досягнуті лідерами антигітлерівської коаліції в Тегерані, Ялті та Потсдамі, не ставили під сумнів цей факт».

А закінчується коментар чудовим висновком: «Примітною є думка, що продовж всієї історії в якості установчих республік Радянського Союзу, Латвія, Литва і Естонія мали свої національні уряди, були представлені у владі верховного ради і мали всі необхідні умови для збереження і розвитку своїх національних мов і культури, і до розпаду Радянського Союзу в 1991 році країни Балтії за допомогою центральної радянської влади були в числі кращих економічно розвинених і процвітаючих регіонів Радянського Союзу. Тому «окупаційна доктрина» влади Вільнюса, Риги і Таллінна - чисто політичний проєкт, спрямований на просування всіх претензій до РФ і фальсифікацію цього періоду історії». (В московському тексті було: «Таким чином, «окупаційна доктрина», яку взяли на озброєння офіційний Вільнюс, Рига і Таллінн, є чисто політичним проєктом, націленим на висунення різного роду претензій до Російської Федерації і фальсифікацією історії того часу»).

Зазначу, що посольство Росії в Таллінні дозволило собі деяку «відсебеньку». Так, замість «не припиняються спроби нав'язати тенденційну оцінку» дипломати в Таллінні написали «не припиняються спроби просування однобокого тлумачення подій». Цілком зрозумілий початковий текст: «У 1944-1945 рр. прибалтійські народи в числі інших народів Європи були врятовані ціною тисяч життів радянських солдатів від знищення в рамках визвольної місії Червоної армії, в складі якої було чимало латиських, литовських і естонських бійців», в посольстві перетворили в абракадабру: «У 1944-1945 роках балтійські народи разом з іншими країнами Європи були звільнені радянськими солдатами, серед них майже кілька латишів, литовців та естонців, тисячі з яких загинули в процесі цього». Є ще зовсім загадкова приписка: «Я не знаю, що це означає» після слів про протистояння СРСР нацистській агресії і перед словами про запобігання перетворення країн Балтії на сировинний придаток Третього Рейху замість «Населення ж планувалося поневолити, онімечити і частково винищити, що і робилося аж до 1944 г.» написали «Відповідно до плану, який виконувався до 1944 року, населення Балтії мало бути поневолене, герметизоване і частково знищено». Тут звичайно дивно звучить слово «герметизоване». Як видно, якийсь розумник в посольстві спробував замінити «онімечити» на «германізовані», але не зміг правильно написати це слово. І вийшло загадкове в даному контексті слово «герметизувати». Воно означає: зробити непроникненими для рідин і газів стінки, з’єднання в апаратах, машинах, спорудах або ємностях. Герметизують, зокрема, космічні кораблі і літаки, а також підводні човни. Цікаво, як пояснив російський посол в естонському МЗС, що саме нацисти намагалися зробити з народами Балтії? Навіть цікаво стало. Відчувається, що для російських дипломатів російська мова - не менший ворог, ніж НАТО, США та американські союзники в Східній Європі. А, може бути, текст складав якийсь юний стажист, який вже встиг стати жертвою системи ЄДІ.

Але без жартів. Давайте просто уявимо собі, що посол Німеччини в Чехії від імені МЗС своєї країни поширив би коментар, де б говорилося приблизно наступне: «Включення в березні 1939 року Чехії до складу Великої Німеччини в якості протекторату Богемія і Моравія відбулося добровільно, здійснювалося за взаємною згодою, зі схваленням чехословацькою владою і було законним відповідно до норм міжнародного права того часу. Це було зроблено тому, що існувала реальна небезпека використовування Польщею території Чехословаччини в якості плацдарму для нападу на Німеччину. Неправомірно говорити про німецьку окупацію Чехії і Моравії, бо між Німеччиною і Чехословаччиною не було війни. Протекторат Богемія і Моравія залишався однією з найбільш розвинених територій Великої Німеччини і там продовж тривалого часу зберігалися колишні президент і уряд». Уявляю, який скандал світового рівня піднявся б, причому Росія була б однією з перших, хто засудив би дії німецького посла. Якби це була ініціатива посла, то він одразу був би звільнений з «вовчим квитком», та ще могли б притягнути до відповідальності за пропаганду нацизму. А якби посол просто повторив циркуляр МЗС, то негайно відправили б у відставку міністра закордонних справ. Але в Росії нікого звільняти не будуть. Можна сказати, що Москва «герметизує» свою історію на рівні старих радянських міфів і вступає в жорстку конфронтацію з рештою світу з історичних питань. Невипадково Держсекретар США Майк Помпео і глави МЗС Естонії Урмас Рейнсалу, Латвії Едгарс Рінкевич і Литви Лінас Лінкевічус в спільній заяві з приводу 80-річчя декларації Уеллеса засудили «спроби Росії переписати історію», підкресливши: «Ми непохитні проти будь-яких спроб Росії переписати історію з метою виправдати окупацію країн Балтії та анексію Радянським Союзом в 1940 році. Декларація Уеллеса свідчить, що вже в 1940 році вільний світ бачив дії Радянського союзу такими, якими вони були, як незаконну силову анексію». 23 липня 1940 року заступник держсекретаря США Самнер Уеллес підписав декларацію, в якій засудив введення радянських військ і анексію країн Балтії. Ця декларація діяла до відновлення незалежності Литви, Латвії та Естонії в 1991 році.

Новини партнерів