Єдина ознака, за якою пізнаємо народ, до того ж ознака незамінна й остаточна – єдність мови
Олександр Потебня, видатний український мовознавець, філософ, доктор філології, професор

Російський урок

4 вересня, 2017 - 13:30

Президент РФ Путін провів Всеросійський відкритий урок «Росія, спрямована в майбутнє» в одній з ярославських шкіл. Президентський урок транслювався на всю країну. Володимир Володимирович порадував школярів наступною сентенцією: «Наша країна велика, могутня, велична. Все правда і все відповідає дійсності. Але подивіться, як світ розвивається. Є країни, які за кількістю населення значно більші за нашу країни, ну, не можна порівняти просто. Є країни, держави, де технології, сучасні способи управління набагато ефективніші, ніж у нас. Але виникає запитання. Якщо ми існуємо більше 1000 років і так активно розвиваємося і зміцнюємо себе, значить, щось у нас є таке, що цьому сприяє. І це щось - це внутрішній ядерний реактор нашого народу, нашої людини, російської людини, який дозволяє рухатися вперед. Це якась пасіонарність, про яку Гумільов говорив свого часу, яка штовхає нашу країну вперед».

За кількістю населення Росію суттєво, в рази, перевершують лише три країни - Китай, Індія і США. А розвиток Росії не завжди йшов шляхом її зміцнення і розширення. Після двох революцій, 1917 та 1991 років, від імперії відпали цілі країни і, як виявилося, назавжди. Але, як здається, російський президент не дуже уважно читав Гумільова. Лев Миколайович стверджував: «Інерція пасіонарного поштовху втрачається за 1200 років при будь-якому, навіть найбільш сприятливому варіанті, але лише щасливі етноси доживають до природного кінця». Першими носіями етноніма «русь» слід вважати норманів, які прийшли на територію нинішньої Ленінградської області разом зі своїм конунгом Рюриком (Рьориком) на самому початку IX століття. Першу згадку «русі» як етноніма ми знаходимо в Бертинських анналах під 839 роком. Якщо відраховувати 1200 років від цього року, то російської пасіонарності має вистачити до 2039 року, після чого російський етнос повинен перетворитися, за тим же Гумільовим, на якийсь бездержавний релікт, який може існувати ще років 300, до повного руйнування, але вже ніяк не впливаючи на хід всесвітньої історії. Якщо ж почати відлік років на 20 раніше, взявши до уваги, що для перетворення професійного терміна rother (весляр, учасник походу на річкових гребних судах, аналогічно вікінг - учасник віка (Vik), морського походу на вітрильних судах) на етнонім мала відбутися щонайменше зміна одного покоління, то відраховувати 1200 років доведеться з моменту появи Рюрика з дружиною в Старій Ладозі в районі 819-820 років. Але тоді сучасній Росії залишилося існувати якихось два-три роки, і її крах припаде саме на перші роки нового президентського терміну Путіна.

Якщо хтось із школярів спробує здійснити подібні нехитрі арифметичні підрахунки, то жахнеться. Тим більше що після того, як гумільовську теорію пасіонарності освятив своїм авторитетом сам президент, рідкісний шкільний учитель ризикне пояснити своїм учням, що теорія пасіонарності нічого спільного з наукою не має, а термін життя етносу в 1200 років Гумільов взяв з голови. З іншого боку, можна згадати, що Московське царство офіційно стало Росією лише в XVIII столітті, і це за історичними мірками недавно, але що тоді робити з улюбленим Путіним Херсонесом, з Сергієм Радонезьким, Мініним і Пожарським? Як без всього цього проживе офіційна ідеологія?

Ще Володимир Володимирович розповів своїм слухачам, що потрібно «домагатися не просто кращих результатів, ніж колишнє покоління, а якісно кращих. І не тільки в порівнянні з тим, що було зроблено в нашій країні, але і в порівнянні з нашими конкурентами в усьому світі... У нас є така заяложена фраза: це ось ми зробили не гірше, ніж десь там в іншому місці. Ми краще повинні робити завжди для того, щоб нам і далі зберігати свій суверенітет, зробити життя наших людей і майбутніх поколінь, ваших дітей і онуків, краще, ніж сьогодні, потрібно домагатися якісного просування вперед».

Тут відразу згадується сталінське: «Чи хочете, щоб наша соціалістична вітчизна була побита і щоб вона втратила свою незалежність? Але якщо цього не хочете, ви повинні в найкоротший термін ліквідувати її відсталість і розвинути справжні більшовицькі темпи в справі будівництва її соціалістичного господарства. Інших шляхів немає. Ось чому Ленін говорив напередодні Жовтня: "Або смерть, або наздогнати і перегнати передові капіталістичні країни". Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань у десять років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть». І Горбачов, пам'ятається, на початку свого правління закликав зробити радянське автомобілебудування маяком для світового. Тільки ось держава ніколи не пробіжить за 10 років той відрізок, який її найрозвиненіші конкуренти подолали за 50. У кращому випадку 50-річний відрізок історії тому, хто відстає, вдається пробігти років за 35-40. А спроба пробігти 50 років за 10 - це авантюра, яка обходиться в мільйони жертв і лише збільшує відсталість. У разі сталінського експерименту подібний стрибок коштував мільйонів загиблих у результаті насильницької колективізації і масових репресій і десятків мільйонів, які загинули під час війни. Можна згадати і китайський «Великий стрибок», що закінчився економічною катастрофою. Але при цьому сталінське «прискорення» лише збільшило відставання СРСР від Англії, США та Німеччини. Без допомоги західних союзників Радянський Союз ніколи не здолав би нацистської Німеччини. Якщо ж порівнювати Червону Армію з царською армією, то порівняння буде не на користь першої. У Першу світову війну співвідношення убитих між російською і німецькою арміями було 7:1 на користь німців. А з червня 1941 року по червень 1944 року, поки на ситуації на Східному фронті не стала вирішальним чином позначатися висадка союзників у Нормандії, співвідношення убитих між Червоною Армією і вермахтом становило 16,6:1 на користь німецької сторони. Таким чином, за цим показником відставання Росії/СРСР зросло майже в 2,5 разу. Що ж стосується горбачовського прискорення, то лише через шість років воно завершилося падінням комунізму і розвалом Радянського Союзу.

А взагалі той факт, що президент Росії заговорив про пасіонарність і прискорення, - ознака грізна. Тільки й дивися, чекай або війни, або революції. Тут, боюся, і штучний інтелект, за який так ратував Путін, не допоможе. Залишається тільки молитися.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ