Ще одна розплата за Сирію?
Загибель літака Ту-154 Міністерства оборони Росії в Чорному морі неподалік від Сочі - це не просто трагедія. Це ще й надзвичайно медійна трагедія. Міркуйте самі. Серед 92 або 93 загиблих - три знімальні групи: Першого телеканалу, телеканалу «Звезда» і НТВ. А також майже в повному складі - хор Ансамблю пісні й танцю імені Александрова Міністерства оборони на чолі зі своїм художнім керівником - талановитим диригентом і композитором генерал-лейтенантом Валерієм Халіловим. Крім того, на борту літака загинула знаменита «доктор Ліза» - Єлизавета Глінка, яка очолювала фонд «Справедлива допомога». Вона прямувала до Сирії з вантажем гуманітарної допомоги. За деякими повідомленнями, на борту був також голова військової поліції Росії генерал-лейтенант Володимир Івановський, але його загибель поки що офіційно не підтверджено. Не дивно, що у зв'язку з катастрофою 26 грудня в Росії оголошено загальнонаціональну жалобу, змінено сітку телепередач, а сама авіакатастрофа над Чорним морем стала головною темою новин і всіх телепрограм. Я теж висловлюю своє найщиріше співчуття рідним і близьким усіх жертв авіакатастрофи. Особливо велику втрату понесла військова складова російської музичної культури. Відтворювати хор Ансамблю імені Александрова доведеться, напевно, не один рік, та й Халілова замінити буде важко.
І, як і всі росіяни, я хотів би з'ясувати справжні причини авіакатастрофи. Відразу ж після перших повідомлень про загибель Ту-154 федеральні телеканали та інші офіційні російські засоби масової інформації озвучили дві ймовірні причини того, що сталося: технічна несправність літака або помилка пілотування. Третю можливу версію - терористичний акт - спочатку навіть побоювалися вимовляти вголос.
Що ж, розглянемо всі можливі версії катастрофи. Почнемо з технічної несправності, яку російські слідчі органи поки що розглядають як пріоритетну. Вік літака, що розбився, - 33 роки. Солідний, але для літаків цього типу строк безпечної експлуатації - 35 років, із цілком можливим його продовженням. Самі ж літаки Ту-154 надзвичайно надійні і мають системи управління, що багаторазово дублюють одна одну. Варто взяти до уваги й те, що борт, який розбився, увесь час експлуатувався в системі Міністерства оборони, а отже - на порядок менш інтенсивно, ніж на пасажирських авіалініях. Досить сказати, що за 33 роки він встиг налітати лише 6689 годин – за умови ресурсу в 60 тис. годин. Літак також проходив усі необхідні ремонтні та регламентні роботи: останній ремонт - у грудні 2014 року, а останнє планове регламентне обслуговування - у вересні 2016 року.
Помилка пілота наразі також виглядає малоймовірною. Літак пілотував досвідчений льотчик - майор Роман Волков, який налітав понад 3000 годин. Напевно, для пілотів авіаносців такий наліт здається малуватим. Американські та британські пілоти в авіагрупах авіаносців зазвичай мають наліт щонайменше 10 000 годин. Але для пілотів звичайних військово-транспортних літаків 3000 годин - більш ніж достатньо. До того ж погода була ідеальною - ні хмарності, ні дощу, ні вітру.
Тим часом, як би це не було б незручно для кремлівських структур і скільки б не кричали їх представники про абсолютну неможливість теракту (на літаку Міністерства оборони не міг відбутися теракт, тому що він не міг відбутися ніколи), саме версія про терористів наразі є найбільш вірогідною. Літак упав на сьомій хвилині після вильоту з аеропорту Адлера, і сталося це приблизно у 5 км від берега. Зв'язок з літаком перервався раптово. Пілот не встиг нічого повідомити про будь-яку нештатну ситуацію на борту або подати сигнал лиха. Зазвичай така картина виникає тоді, коли на борту літака стається вибух. На це вказує також великий розліт фрагментів літака - за деякими даними, до 15 км. Під час удару неушкодженого літака об воду при падінні з невеликої висоти такого великого розльоту уламків не могло бути. А якби справа була в неякісному паливі, то літак зірвався б у штопор значно раніше сьомої хвилини після зльоту. Щоправда, за однією з версій, це сталося вже через 2 хвилини після зльоту. Але у випадку з неякісним паливом катастрофа розвивалася б достатньо часу для того, щоб встигнути подати сигнал лиха. Те, що сталося, дуже нагадує події під час вибуху літака А321 у Шарм-еш-Шейху 31 жовтня 2015 року.
Один з російських експертів висловив припущення, що бомбу могли підкласти в багаж артистів у Чкаловському або ще в Москві. Дійсно, не секрет, що передпольотний огляд на рейсах військових бортів не завжди відрізняється тією ретельністю, що характерна для служб авіаційної безпеки цивільних аеропортів. Але якби бомба вже була на борту Ту-154 на момент вильоту з військового аеродрому Чкаловський під Москвою, то вибух напевно стався б ще на маршруті Чкаловський - Адлер. Швидше за все, бомба була пронесена на борт уже в аеропорту Адлера. Не випадково до розслідування підключилася ФСБ. Її фахівці перевіряють усіх, хто мав відношення до обслуговування загиблого Ту-154 або могли підніматися на його борт у військових аеропортах Чкаловського й Адлера.
Зауважу, що не можна виключити і версію, що Ту-154 був збитий терористами з ПЗРК. Літак упав досить близько від узбережжя і міг перебувати в радіусі дії зенітного комплексу з числа тих, що перебувають у розпорядженні ІДІЛ. У будь-якому випадку у терористів мав бути агент в аеропорту Адлера. Але про те, що Ту-154 загинув у результаті теракту, ісламісти оголосять лише через кілька днів, як це було і в Шарм-еш-Шейху, коли виконавці теракту перебуватимуть у відносній безпеці.
Якщо ми і цього разу маємо справу з діями ісламських терористів, то знищення літака Міністерства оборони можна розглядати як помсту за Алеппо. І як свідчення того, що в російському військовому відомстві з безпекою польотів не все гаразд. Якщо версію про «ісламський слід» буде доведено, то ціна російської інтервенції в Сирію, яка вимірюється людськими життями, після катастрофи Ту-154, як мінімум, подвоїлася.
