Швидко можна лише капітулювати
Узгодження Києвом «формули Штайнмайєра» поки виглядає однобічною поступкою Москві
На неї погодилися, як можна зрозуміти, в результаті потужного тиску на Україну з боку Євросоюзу й США. Думається, невипадково в день оголошення про узгодження Україною «формули Штайнмайєра» з’явилося також повідомлення про схвалення США постачання Україні нової партії протитанкових ракетних комплексів Javelin. Як виглядає, затримка з постачанням американських озброєнь була викликана аж ніяк не міфічним тиском Трампа на Зеленського з приводу розслідування діяльності Байдена і його сина, а цілком реальним тиском з метою змусити українського Президента погодитися на «формулу Штайнмайєра».
Ми ще не знаємо всіх подробиць того варіанту «формули Штайнмайєра», з яким погодився Київ, і навряд чи дізнаємося їх доти, доки Верховною Радою не буде ухвалено новий закон про особливий статус окремих територій Донбасу. Але насторожує інший факт. Напередодні узгодження «формули Штайнмайєра» про відставку оголосили високопоставлені чиновники, які, безумовно, були в курсі того, з яким саме трактуванням цієї формули згоден Президент Володимир Зеленський. Йдеться про відставки найближчих до Президента людей — секретаря Ради національної безпеки та оборони Олександра Данилюка та глави партії «Слуга народу» Дмитра Разумкова.
Останній залишається головою Верховної Ради, але оголосив, що на найближчому з’їзді партії, який планується наприкінці жовтня, збирається скласти повноваження голови «Слуги народу». І це не виглядає як просто технічна відставка через неможливість поєднання двох посад. Тим паче що поширилися чутки про намір Давида Арахамії скласти повноваження голови фракції «Слуги народу» у Верховній Раді. А напередодні той же Разумков закликав депутатів Ради «не зловживати своїми депутатськими можливостями й не блокувати роботу Верховної Ради України», нарікши, що «на жаль, без пояснення, з приводу чого було прийняте таке рішення, деякі народні депутати заблокували підписання законопроектів, не давши пояснення, що саме було, на їхню думку, порушено в регламенті Верховної Ради України».
Це дуже схоже на підготовку до прийняття в прискореному режимі закону про особливий статус Донбасу, що напевно викличе неоднозначну реакцію багатьох депутатів, зокрема тих, хто перебуває в лавах правлячої партії. Данилюк же заявив, що його відставка — «це було свідоме рішення, яке базується на тому, що відбувається і як зараз формується політика. Мені просто не цікаві підкилимові ігри, якими займаються деякі персонажі». Усе це схоже на першу серйозну кризу в адміністрації Зеленського, а така криза навряд чи виникла б, якби передбачуваний законопроект про особливий статус Донбасу в тому вигляді, яким його зараз уявляє собі Президент, не містив в собі, нехай не капітуляцію України, але хоча б істотних поступок по відношенню до Росії та її маріонеток. Недаремно в «ДНР» і «ЛНР» одразу, за командою з Москви, схвалили узгодження Києвом формули «Штайнмайєра».
Щодо того, на що саме погодилася українська делегація на переговорах у Мінську, доводиться вдовольнятися лише чутками. Згідно з деякими з них, передбачається широкомасштабна амністія проросійським бойовикам, що відкриває шлях в українську політику діячам «ДНР» і «ЛНР». А це дасть потужне підкріплення російським маріонеткам Медведчуку й Бойку всередині України. Незрозуміло, в яких умовах повинні будуть проходити вибори в окупованій частині Донбасу. Володимир Зеленський уже заявив, що виборів не буде, поки окуповану територію не покине останній військовий. Але з поняття «військових» запросто може бути виведена т.з. «народна міліція» «ДНР» і «ЛНР». Незрозуміло також, яка адміністрація проводитиме вибори на окупованих територіях. Якщо та, що там існує зараз, то вибори стануть усього лише легалізацією кремлівських маріонеток та їхнім допуском у політичний простір України. У той же час мало сумнівів у тому, що Москва не допустить на нині окуповану частину Донбасу українську адміністрацію та поліцію. І так само вона не допустить туди міжнародну адміністрацію й миротворців. Отже, кандидати від українських партій у донбасівських виборах брати участь не зможуть, оскільки сама їхня поява на територіях, підконтрольних бойовикам, створить загрозу їхньому життю й безпеці. Тому доводиться дійти невтішного висновку. У найближчому майбутньому скільки-небудь вільні й справедливі вибори на території нинішніх «ДНР» і «ЛНР» у принципі неможливі. Там можлива лише виборча комедія за московським сценарієм, постановка якої означатиме беззастережну капітуляцію України, після якої Захід до того ж зніме з Москви усі або більшість санкцій.
На поступку у вигляді узгодження «формули Штайнмайєра» Президент України пішов для того, щоб відбулася зустріч у нормандському форматі. Але реально ця зустріч буде лише піар-подією. Наївно думати, що на ній удасться реально погоджувати припинення вогню, розведення сторін на фронті та проведення виборів в Донбасі, так само, як і прийняття Радою закону про особливий статус Донбасу. Ще раз повторю, що для дієвого припинення вогню потрібне введення на лінію фронту значного за чисельністю й озброєнням контингенту міжнародних миротворців. Проте узгодження прийнятних для обох сторін складу, чисельності й функцій миротворців є важковирішуваним завданням, яке не можна вирішити в короткий термін. Президент України дуже хоче якнайшвидше досягти миру на Донбасі. Але швидкою в цьому випадку може бути лише капітуляція України. Такою капітуляцією буде, наприклад, якщо Київ погодиться на введення білоруських або таджицьких миротворців. Капітуляцією також буде включення закону про особливий статус Донбасу до Конституції України. Це перетворить Україну на Річ Посполиту епохи розділів, коли кожна територія, подібно до магнатів XVIII століття, вестиме свою власну політику, а безсилий Центр гратиме суто номінальну роль. І капітуляцією буде згода Києва на проведення виборів на окупованій частині Донбасу під контролем Росії та її маріонеток (а інших виборів, повторю, там наразі провести неможливо). Але Україні капітулювати не можна, бо це руйнівно позначиться на її державності й перетворить Київ на маріонетку Москви.
