Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

«Слуги народу» та «вороги народу»

Про два сюжети провальної кадрової політики влади
15 березня, 2021 - 20:03

Здавалося, здивувати чимось притомний люд «Слуги народу» вже нездатні. Але є ще порох у їхніх порохівницях! А тому, видається. «слуги» й надалі демонструватимуть свій неперевершений потенціал і влаштовуватимуть для любого їм народу фантасмагорично-політичні шоу різного масштабу.

От і зараз: член парламентської фракції «Слуга народу» Євгеній Шевченко (це він сам наполягає, що є Євгенієм, а не Євгеном, згідно з нормами російського, а не українського мовлення; в такому разі логічно, що прізвище «Шевченко» має бути невідмінюваним, чи не так?) у своєму Телеграм-каналі вмістив пост, який я собі дозволю процитувати дослівно, зі збереженням особливостей оригіналу, лише у двох місцях позначивши частину пікантних, м’яко кажучи, слів зірочками. Цей пост містить оцінку дій опозиційного білоруського Телеграм-канал Nexta, який здійснив розслідування, присвячене розкішним палацам т.зв. «президента Республіки Білорусь» Олександра Лукашенка, і взагалі – всіх опонентів «бацьки». І не лише їх.

Отже:

«Украина Евгения Шевченко

Nexta – вы просто трусливые п***расы. Все кто на Батьку льют эту ложь, конченные м***ки и выродки.

Лукашенко от Народа и для Народа.

И мы вместе, вам ещё покажем, как миром править во благо простого Народа.

Украинцы, родные мои!

Подождите ещё немного. Мы прогоним этих заграничных агентов заполонивших нашу страну, как во власти так и в сми.

Будет им ещё народный суд.

Все Враги Народа будут осуждены и наказаны.

С нами Бог, с нами народ – Великой Украины!»

От такий цікавий як на депутата від «партії влади» пост, такі цікаві оцінки та заклики, така цікава мова (яку її носій, безумовно, вважає російською). Йдеться не про випадковий емоційних спалах – Євгеній Шевченко їздить до Лукашенка і всіляко виявляє солідарність із його режимом. І має, як бачимо, нахабство говорити не лише від імені народу України, а й від імені Бога.

У зв’язку з усім цим – кілька закономірних запитань. По-перше, чи може член парламентської фракції урядової партії безкарно йти проти стратегічної лінії уряду і власної партії, чи він висловлює те, що насправді думає партійна верхівка, але не наважується висловити вголос? По-друге, «Слуга народу» - це політична партія чи й далі комедійний агрегат, який орієнтується на ласку Москви та не приховує любові до смердючого трупу СРСР? По-третє, кого і що має на увазі Шевченко, говорячи про «закордонних агентів» і «народний суд»? Хоча, власне, для того, щоб побачити реального закордонного агента, він мав би тільки поставити перед собою дзеркало… Проте Росію, схоже, він не вважає закордоном. І нарешті, чи замислювалися в офісі президента (бо ж самому Зеленському, як він сам визнав, стратегічно думати ніколи), якими можуть стати стратегічні наслідки виступів такого ґатунку депутатів від «партії влади» як для України, так і для чинної влади?

Але це ще не все. Одночасно з опублікуванням цитованого вище тексту білоруське видання «Новий час» розповіло про співробітників українського спецпідрозділу «Беркут» часів Януковича, які тепер служать у білоруському МВС і займаються своєю улюбленою справою – беруть участь у розгоні мітингів. Завдяки витоку з баз даних білоруського МВС журналісти змогли встановити ідентифікувати понад 10 колишніх «беркутівців», які тепер служать у Білорусі. Є серед них старшини, прапорщики, старші прапорщики, і навіть офіцери. Наприклад, у мінському ОМОНі служить старший лейтенант Ігор Запалух; він, окрім усього іншого, є снайпером. Був снайпером і в українському «Беркуті». Крім нього, у лавах білоруської міліції служать три капітани – Сергій Гавриляк, Сергій Кімінчижі і Дмитро Анцупов. Цим людям було надане громадянство Республіки Білорусь, але з українського громадянства вони, за даними журналістів, не вийшли (а тому в разі запровадження «слугами» в Україні подвійного громадянства вони, схоже, матимуть законне право обирати та бути обраними). І, нарешті, один з авторів розслідування, журналіст Денис Івашин не знайшов слідів того, що екс-«беркутівці» в Україні є фігурантами кримінальних справ. Схоже, ані СБУ, ані Генпрокуратуру ці «беркути» не цікавлять…

Ці два сюжети легко об’єднуються констатацією факту провальної кадрової політики «зеленої» влади – від формування урядової фракції до підбору керівників спецслужб і правоохоронних структур. Зайве переконувати читачів «Дня», і не лише їх, що така констатація справедлива. Проте існує ще одна важлива деталь. Виявляється, Служба безпеки України не ініціювала перед РНБО питання імплементації санкцій Євросоюзу щодо представників керівництва та силових структур Білорусі за застосування насильства проти мирних учасників акцій протесту. Це повідомили у СБУ, відповідаючи на інформаційний запит Укрінформу. А в МЗС Укрінформу повідомили, що проєкт розпорядження уряду України про санкції проти білоруських посадовців за фальсифікації під час виборів президента та застосування насильства проти мирних маніфестантів проходить «внутрішньодержавні процедури». Після завершення відповідних процедур пакет буде подано на розгляд Кабміну із подальшим його внесенням до РНБО та введенням в дію відповідним указом президента України. Цікаво, коли ж це станеться і чи станеться взагалі? Чи, можливо, точка зору нардепа Євгенія Шевченко куди рідніша для багатьох суб’єктів «внутрішньодержавних процедур», аніж позиція Євросоюзу, який запровадив хоч і не надто потужні, але все ж таки реальні санкції проти режиму Лукашенка?

Новини партнерів