Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Смерть очільника розвідки: майже за Гоголем

23 листопада, 2018 - 12:50

Я, на жаль, виявився пророком. Хоча і в своєрідний сфері. Пам'ятайте, в одній зі статей у зв'язку з солсберійським отруєнням я висловив тривогу за життя і здоров'я глави російських військових розвідників Ігоря Валентиновича Коробова? Передчуття мене не підвело: все збулося, як по писаному! 21 листопада генерал-полковник Коробов помер на 63-му році життя «після важкої і тривалої хвороби».

Неофіційно повідомляється, що Коробов помер у результаті онкологічного захворювання. Але в це важко повірити. Люди такого рівня у військовій ієрархії регулярно проходять ретельне медичне обстеження. Відомо, що Коробов останні кілька тижнів свого життя провів у госпіталі. Це може свідчити про те, що у генерала була остання, 4-та стадія раку (або іншого захворювання, схожого на рак). Неможливо собі уявити, щоб при регулярних і ретельних медичних обстеженнях рак у Коробова не виявили значно раніше і ще до його призначення главою ГРУ. Але настільки ж неймовірно, щоб Путін призначив головою однієї зі своїх найпотужніших спецслужб смертельно хвору людину. Адже робота шефа військової розвідки не тільки дуже відповідальна, а й надзвичайно нервова, ненормована за часом і не дає можливості проводити тривалі курси хіміо- та радіотерапії, та ще й у зарубіжних шпиталях. Якщо ж чутка про онкологічне захворювання є неправдивою, то «важка і тривала хвороба» може означати якесь захворювання серця. Але таке захворювання теж не могли не виявити заздалегідь, і знову-таки, навряд чи Путін став би призначати на таку відповідальну посаду людину, яка має порок чи інші серйозні проблеми з серцем. Точний час, коли Коробов опинився в госпіталі, невідомий, ідеться тільки, що це сталося восени 2018 року. Але якраз восени розкручувалася драма із з'ясуванням справжніх біографій Петрова і Бошірова. Не здивуюся, якщо колись з'ясується, що генерал Коробов смертельно захворів і опинився на лікарняному ліжку близько 4 жовтня - дати, коли, прямуючи на полювання на вертольоті, розбився заступник Генерального прокурора Росії Саак Карапетян, який курирував справу про отруєння Скрипалів. Імовірною причиною усунення Коробова могло стати те, що Ігор Валентинович був одним із небагатьох, хто знав, що наказ про отруєння екс-полковника ГРУ прийшов із самого президентського верху. Ну а нагородити його смертельною хворобою можна було або зробивши йому відповідний укол при черговому медичному обстеженні, або підмішавши отруту в їжу і питво, або намазавши її, як «Новачка», на ручку дверей квартири або кабінету. Тільки навряд чи в цьому випадку використовували саме «Новачок» - Путін повторюватися не любить.

Попередник Коробова на посаді начальника ГРУ, генерал-полковник Ігор Дмитрович Сергун, у віці 58 років помер за не з’ясованих до кінця обставин, і навіть точно невідомо, де саме - чи то в Підмосков'ї, чи то взагалі за межами Росії. Правда, на відміну від Коробова, Сергун очолював військову розвідку Росії не неповних два, а повних чотири роки. Поки що виконувачем обов'язків призначений, ще під час хвороби Коробова, його перший заступник - віце-адмірал Ігор Олегович Костюков. Звичайно, поки що не можна бути на сто відсотків упевненим, що саме він буде затверджений на цій посаді, поки що Костюков - третій поспіль керівник ГРУ з ім'ям Ігор. Наче якась ворожка нагадала Путіну: «Завжди призначай начальником ГРУ людину з ім'ям Ігор, інакше бути великій біді!»

Взагалі ж, як я підозрюю, посада начальника ГРУ серед російського генералітету після двох несподіваних і досить дивних смертей генералів, які обіймали її, вважається за розстрільну і навряд чи користується великою популярністю. Тому можна живо уявити собі, як Путін вибирає генералів на пост начальника ГРУ:

«Путін: - Я вирішив призначити на пост начальника Головного управління Генштабу генерала Іванова (прізвище суто умовне).

Іванов: - Дякую, дорогий Володимире Володимировичу, тільки, боюсь, не потягну я. Досвіду роботи в розвідці майже немає.

Путін: - Пащу порву!

Іванов: - Ось ви краще генерала Петрова (знову-таки прізвище суто умовне і до Петрова-Мишкіна жодного стосунку не має) призначте. У нього досвід роботи великий, та й звуть його Ігорем.

Петров (злякано): - Чому я? У мене ось серце хворе... Я якраз рапорт про відставку писати збирався.

Путін (зі зловтіхою): - Серце хворе, кажеш? Це нічого. Рочків зо два протягнеш. Ну а там тебе якраз на чолі розвідки Іванов змінить...

Німа сцена».

Залишається додати, що і Шойгу, і Путін поспішили висловити свої співчуття рідним і близьким генерала Коробова. Що відомо про його найбільш ймовірного наступника віце-адмірала Ігоря Костюкова, який, у разі свого затвердження, стане першим військовим моряком на чолі військових розвідників? Ще менше, ніж про сам Ігоря Валентиновича.

Народився Ігор Олегович Костюков у 1961 році, де саме - невідомо. Закінчив військово-морське училище (яке саме - невідомо) і Військово-дипломатичну академію (рік закінчення невідомий), після чого працював у ГРУ. Як і Коробов, у 2017 році закритим указом «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку» був удостоєний звання Героя Росії за роботу в Сирії (не виключено, що їх із Коробовим нагородили одним і тим же указом). Час призначення Костюкова першим заступником начальника ГРУ точно невідомий, але, швидше за все, це сталося незабаром після того, як на чолі ГРУ став генерал Коробов, з яким вони разом служили в Сирії. Про присутність Костюкова на окупованій частині Донбасу нічого невідомо, але можна не сумніватися, що йому за посадою доводилося брати участь у розробці операцій ГРУ проти України. Як і Коробов, Костюков був двічі включений до списку санкцій США - 29 грудня 2016 року через «дії з підриву демократії в США» і 20 вересня 2018 року - за втручання в американські вибори 2016 року. Про терміни його можливого перебування на чолі ГРУ поки що загадувати не будемо.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments