США з Сирії йдуть і залишаються
Сирійський фронт все ближче до Ізраїлю. На Близькому Сході створюється нова ситуація. Як у військово-стратегічному, так і в політичному сенсах.
Як повідомляє Reuters, США найближчим часом можуть визнати суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами. Президент Трамп заявив, що через 52 роки після Шестиденної війни настав час визнати ізраїльський суверенітет над цією територією. Він також пояснив, що це рішення має стратегічне значення для безпеки Ізраїлю.
Це не просто дипломатичний демарш, а свідоцтво серйозної зміни позиції Вашингтона щодо тієї частини сирійської території, яка в 1967 році в результаті Шестиденної війни опинилася під ізраїльським контролем. Тут проблема не в самому факті визнання ізраїльського суверенітету над частиною Голанських висот, а в зміцненні антиіранського і в чомусь антиросійського фронту.
За повідомленням CNN Трамп в бесіді з представниками ЗМІ сказав, що після знищення залишків «Ісламської держави» в зоні на схід від Євфрату залишиться близько 200 американських військовослужбовців. Така ж їх кількість буде зосереджена «в іншому місці, ближче до Ізраїлю в районі «Ет-Танф»на кордоні з Йорданією».
Трамп допустив деяку неточність. Військова база США «Ет-Танф» знаходиться далеко від Ізраїлю. Вона повинна перешкодити Ірану налагодити транспортний коридор з Тегерана через Багдад в Дамаск і далі до Середземномор'я. База «Ет-Танф» - важлива ланка в захисті Ізраїлю.
В ході свого візиту в Єрусалим державний секретар Майкл Помпео заявив, що буде обговорювати з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху протидію Ірану і Росії.
Ізраїльський прем'єр підкреслив, що «Вашингтон цілком підтримує право Ізраїлю на самозахист від іранської агресії в Сирії». Ізраїль не раз обстрілював позиції шиїтських формувань в Сирії і заявляв, що не потерпить іранської військової присутності біля своїх кордонів. Ізраїль також розглядає проіранський радикальний рух «Хезболла» як загрозу своїй безпеці і періодично проводить військові операції проти цього угруповання в Сирії.
Фраза Помпео з протидії Ірану і Росії в Москві не залишилася непоміченою. Звідси двоїстість по відношенню до Ізраїлю. Розширювати число учасників сирійського конфлікту з включенням в нього Єрусалиму в Кремлі не хотіли б. З іншого боку, Іран явно має намір якимось чином зачепити Ізраїль, як своєрідна відповідь на антиіранські санкції Вашингтона, що може і привести до розростання конфлікту.
Якимось чином обмежувати Тегеран Москва не хоче, та й можливості її в цьому вельми невеликі. До того ж виникнення неврегульованих проблем з Іраном негайно відгукнеться в регіоні Каспійського моря. З урахуванням вкрай хиткого становища в Казахстані і наростаючих проблем в Туркменії такого розвитку подій в Москві хотіли б уникнути. Звідси і зовні нейтральне ставлення до іранських підступних дій, як щодо Ізраїлю, так і явно недружніх дій вже безпосередньо до російських інтересів в Сирії.
У Тегерані також намагаються нагнітати наскільки можливо обстановку. Командувач Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) іранський генерал Мохаммад Алі Джафарі заявив, що «Всі окуповані Ізраїлем території знаходяться тепер в зоні дії ракет, якими володіє ліванський рух«Хезболла». Іншими словами підтверджується можливість військової відповіді на дії Ізраїлю проти "Хезболли" в Сирії і Лівані і Хамас в секторі Газа. В інтерв'ю з нагоди 40-ї річниці Ісламської революції генерал зазначив, що «фронт опору ісламської революції» зірвав задуми Ізраїлю в регіоні.
У Тегерана і його клієнтів положення досить складне. США ввели нові санкції проти Ірану. З цього приводу державний секретар Помпео заявив, що «Наш тиск на Іран пояснюється просто. Він спрямований на припинення фінансування терористів, і він працює». Вашингтон і його союзники вважають, що санкції - ефективний метод.
Це підтверджується звуженням фінансових можливостей, зокрема, «Хезболли». Лідер руху Хасан Насралла закликав прихильників руху пожертвувати гроші на підтримку його діяльності в зв'язку з санкціями. У Лівані скорочуються соціальні проекти «Хезболли», в тому числі виплат тим, хто воював в рядах руху в Сирії в останні роки. У той же час генеральний директор Координаційного медіацентру в Бейруті Салем Захран заявив газеті «Комерсант» про тиск санкцій. «Не будемо лукавити, санкції негативно відбилися на «Хезболлі», але вони не загрожують існуванню руху». Наскільки це відповідає дійсності сказати важко. Одне вже очевидно, що Іран має напругу з фінансовими ресурсами. Як всередині країни, так і за її межами. І чим далі, тим складніше буде.
Начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) генерал-лейтенант Авів Кохаві телефоном обговорив з головою Комітету начальників штабів США Джозефом Данфорду оперативні питання і співробітництво між американською армією і ЦАХАЛ. До того ж міністерство оборони Ізраїлю повідомило про успішне завершення серії випробувань модернізованої системи протиракетної оборони (ПРО) середнього радіусу дії «Праща Давида». Випробування проводилися при співпраці з американськими відомствами.
З останнього виступу Трампа очевидно, що США не збираються йти з Сирії та продовжать здійснювати контроль над регіоном східного берега річки Євфрат. Тут вже перетинаються інтереси не тільки Ірану і Росії, але також Туреччини. В Анкарі хотіли встановити свій контроль над цією частиною Сирії, яка зараз під патронатом США, Великобританії і Франції знаходиться в зоні розташування підрозділів курдів. Туреччина з цим категорично не згодна, але поки зробити нічого не може. Через побоювання прямого зіткнення з західними країнами, які мали на цьому березі свої, нехай і не дуже численні, контингенти.
У якийсь момент в Москві, Тегерані й Анкарі дійсно сподівалися, що після відходу американців у них будуть розв'язані руки відносно супротивників сирійського президента Асада, а у турецького президента Ердогана проти курдів.
Тепер виявляється, що все трохи інакше і розклад сил на Близькому Сході починає істотно змінюватися. Іран у своїх провокаціях і в діях своїх клієнтів «Хезболла» і «Хамас» ризикує зіткнутися не тільки з ЦАХАЛ, але і з американцями. Нехай і в обмеженому відношенні. Це дуже тонка і дуже небезпечна гра, від якої потерпають у всіх регіонах планети. З урахуванням дуже складних відносин між Індією і Пакистаном, які виявилися буквально на межі повномасштабної війни, дуга нестабільності від східного Середземномор'я через Перську затоку простяглася до Південної Азії.
Побічно це відбивається на Україні. Наша країна вже не є предметом особливої уваги Європи. Втягування США в близькосхідний конфлікт, а справа йде до того, посилення військової складової в протистоянні з Іраном неминуче зміщує фокус уваги Вашингтона з Європи від Лісабона до країн Балтії до Єрусалиму і Перської затоки.
Українським дипломатам явно додасться роботи.
