Життя без совісті і честі — все одно що земля, позбавлена сили тяжіння
Наґіб Махфуз, єгипетський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

Стратегія помилок

7 грудня, 2017 - 10:53

Скільки радості викликали події у Києві навколо Саакашвілі у російської влади і відповідної преси. Напередодні Путін на врученні премії «Доброволець Росії» запитав присутніх, чи підтримають вони його висунення, і отримав крики схвалення. Не відкладаючи в довгий ящик, російський начальник уже в Нижньому Новгороді оголосив про своє висунення.

Начебто не дуже хотів, але народ хоче, і ось пішов назустріч побажанням трудящих заводу ГАЗ. Заводу виповнилося 85 років, але про те, що його побудував Генрі Форд і продав для виробництва свій вантажний автомобіль 1928 року випуску - радянська назва ГАЗ-АА - полуторка, ні слова.

Події в Києві, незалежно від того, як і з чиєю допомогою вони були ініційовані і на які гроші фінансувалися, мали стати тим тлом, на якому гарант стабільності і щастя зі спокоєм народу російського знову поведе його після комедії виборів у березні майбутнього року.

Тут же і захоплене смакування начебто невдоволення США і Європи наступом на демократію (хто б говорив після російського закону про іноземних агентів) в Україні і, звичайно, вкотре проголошена втома Заходу від нашої країни. Відповідно, на федеральних каналах нав'язливо проштовхувалась думка, що якщо не хочете такого, як у Києві, то самі знаєте за кого голосувати. І, найголовніше, прийдіть на дільниці. Путін кличе, якщо не зараз, то покличе найближчим часом.

Українські події і проблема Саакашвілі носять не зовнішній, хоча наша влада намагається переконати нас у протилежному, а внутрішній характер. Без наявності основи ніякі зовнішні впливи не можуть розгойдати ситуацію. Українська влада отримала те, що вона сама наробила своєю бездіяльністю і малою дією в сенсі просування реформ і боротьби з корупцією. Якби слова відповідали справам, то жоден популізм хоч Саакашвілі, хоч депутатів з відомих фракцій не дав б простору подібним діям.

Влада стоїть перед нелегкою дилемою. Або домогтися виконання норм закону і доставити Саакашвілі до слідчого, або здатися. Щось подібне сталося з Тимчасовим урядом і арештом Леніна. Проявили слабкість у липні-серпні - отримали жовтень-листопад 1917 року.

Однак зовнішній фактор може обтяжувати внутрішній. Цілком очевидно, що Москва буде докладати серйозних зусиль для дестабілізації України. Це стратегічна мета, яка в умовах наближення президентських виборів перетворюється на важливу тактичну.

 І все було б добре і йшло б за планом, але, як завжди, сталася помилка в третьому знаку. Прийшли дві найнеприємніші звістки, і одна неухильно наближається, які відразу відсунули українські події для російської пропаганди і для Кремля, зокрема, навіть не на другий, а на найдальший план.

По-перше. Міжнародний олімпійський комітет позбавив Росію права участі в зимових Олімпійських іграх у Південній Кореї. Мало того, що 11 російських спортсменів позбавили медалей попередньої Олімпіади в Сочі і Росія опустилася на третє місце за їх кількістю, так тепер всю країну не допускають на ігри як Південно-Африканську республіку часів апартеїду. Так, тепер не буде ні російського прапора, ні гімну в Пхьончхані. Виникає запитання: як реагувати? Ось і проблема. Не пускати спортсменів і оголосити бойкот. Звичайно, можна. Знайдуться ті, хто волатиме на всю іванівську про злісний Захід і необхідність дати відповідь.

З іншого боку, багато хто готувався і для них участь у Олімпіаді, тим більше перемоги в ній - вершина спортивної кар'єри. Якщо їх не пустити, то негативних наслідків для суспільства не уникнути. І питання: як це великий і мудрий допустив до такого приниження країну, яка щойно піднялася з колін. І Кримом з Донбасом тут не відбудешся. Схоже, Путін вирішив не дратувати народ і погодиться на участь російських спортсменів під нейтральним прапором. Приниження, звичайно, але що зробиш.

По-друге. Тут піарівська і пропагандистська складова трохи менше, зате бризантні характеристики незрівнянно більш небезпечні. Затриманий у Франції сенатор Керімов рішенням апеляційного суду залишився під підпискою про невиїзд, але заставу було збільшено до €40 млн. При цьому засідання відбувалося в закритому режимі, що може свідчити, як і рішення суду, про співпрацю Керімова з французькими правоохоронцями. Зрозуміло, що за пом'якшення долі від нього зажадають повної інформації на багатьох, а знання у нього великі і широкі, і від цього серйозним людям у Москві дуже не по собі. Їм явно не до Києва з Саакашвілі, коли йдеться про власну шкуру в прямому і переносному сенсі слова.

З Керімовим неприємності тільки починаються. Його звинувачували у відмиванні грошей і податковому шахрайстві. За оцінкою слідчих, він недоплатив податків на суму €400 млн. Тепер прокуратура також звинувачує його в тому, що він ввозив незаконно великі суми грошей готівкою для здійснення незаконних операцій із нерухомістю.

Кеімову справді буде складно обґрунтувати, звідки у нього є кошти для придбання дорогої нерухомості у Франції, якщо його річний дохід не перевищує 12 млн рублів, тобто €172 тис., а як державний службовець і сенатор він бізнесом займатися не може. Зокрема, звідки у нього €40 млн для внесення застави. Іншими словами, його кошти мають сумнівне походження з усіма наслідками.

Взагалі декларація Керімова виглядає відвертим знущанням. Власник чотирьох дуже дорогих вілл на мисі Антіб у Москві живе в орендованій квартирі площею близько 37 кв. м, а його дружина володіє третиною у квартирі площею 53 кв. м. І ця людина, згідно зі списком Forbes, посідає 21-ше місце з капіталом у $6 млрд.

Це в Москві можна писати подібні декларації, а у Франції треба розповідати, як і в якій кількості вкрав і як намагався обдурити Французьку державу.

Загалом невеселе закінчення року у багатьох людей в російській столиці в світлі події з Керімовим.

По-третє. Підготовка до доповіді конгресу про російських олігархів йде повним ходом, і, як показують витоки в пресі, коло фігурантів у ній постійно збільшується. Потрапляння у цей чорний список навіть небезпечніше можливих викриттів Керімова. Справа навіть не в тому, що заарештують власність і банківські вклади, що стаєш нев'їзним разом із дружинами, дітьми, тещами тощо. Найстрашніше те, що навіть китайські компанії, про інших і говорити нічого, не захочуть мати справи з такими фігурантами. Це дуже важкий удар, і практично парирувати його неможливо. Залишається вести справи з Іраном або Суданом. Тут багато не заробиш.

Все це настільки стурбувало Москву, що, принаймні пропагандистськи, рівень радості щодо київських подій дещо ослаб.

Стратегічно ставка Москви на дестабілізацію в Україні дала очевидний збій. З цього не слідує, що такі спроби припиняться. Навпаки, у міру розгортання президентської кампанії в Росії вони будуть частішати.

І тут багато залежить від дій влади у Києві. Поки стратегічно наша влада поводиться вкрай непослідовно і помилково. В результаті судомні спроби звинуватити Москву і цим обмежитись.

Як би не закінчилася криза з Саакашвілі, справа його виглядає програною з банальної причини відсутності коштів, продовження стратегії помилок у Києві набагато більше грає на руку Москві, ніж усі Саакашвілі та інші разом узяті противники нинішньої влади.

Висновки напрошуються самі собою. Тільки чи буде їх зроблено.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments