Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інтелект.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Так говорив Коломойський

Наступний лот — Україна. Ціна 100 млрд. Хто більше?
15 листопада, 2019 - 11:29

Новина про те, що Ігор Коломойський радить Україні відвернутися від Заходу і налагодити відносини з Росією, тільки додала впевненості, що країна рухається в обійми колишньої метрополії. В інтерв’ю газеті New York Times олігарх наговорив багато чого. І про те, що фінансування з Росії може замінити кредити Міжнародного валютного фонду. І про те, що Україна може приєднатися до нового Варшавського договору під керівництвом Москви. І про те, що у війні винні американці, які змушують українців воювати з Росією заради своїх геополітичних інтересів. Була навіть названа сума, за яку українці готові забути все і знову побрататися з ворогом — 100 млрд доларів. «Ми візьмемо100 млрд долларов у росіян. Я думаю, що вони хотіли б дати це нам сьогодні. Який самий швидкий спосіб вирішити проблеми і відновити стосунки? Тільки гроші», — заявив Коломойський.

Багато хто згадав, що це не перша шокуюча геополітична пропозиція у виконанні Ігоря Валерійовича. Раніше він закликав Україну перестати виплачувати зовнішні борги і оголосити дефолт. Мовляв, буде, як у Венесуелі. А Венесуела «хіба погана країна»? Врахуємо також, що погроза продати країну «за соточку» прозвучала в бесіді з пресою. Чи багато ви бачите інтерв’ю олігархів? Люди такого рівня можуть погодитися на багатогодинну бесіду з журналістами виключно для того, щоб вирішити свої особисті проблеми. І то, в особливо критичних випадках. Фірташ, Ахметов, Пінчук. Ви чуєте про них. Але не їх самих. Те, що Коломойський уявив себе Заратустрою і почав ділитися мудростями, свідчить скоріше про те, що у нього проблеми. Дехто висловив припущення, що скандальні тези Коломойського — це тонка гра. Сигнал, який олігарх надсилає Трампу, Зеленському, Путіну і ще бозна кому. Але все набагато простіше. Це робота «на посилках». Проблеми Коломойського з американською Фемідою змушують його шукати порятунку в Росії. 100 млрд за вступ у Варшавський договір — це 100 доларів знижки на газ за продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Криму. Такий собі торг за добровільно віддані ворогові плацдарми для подальшої окупації. Коломойський торгується з усіма — з Путіним, з Трампом, навіть із Зеленським. Він просто пояснює зацікавленим сторонам, на що він може вловити українців за допомогою підконтрольного йому агітпрому. Єдиний, кого тут переконують, — це український народ. Саме в цей бік спрямовані посили про те, що геополітичний розворот країни є вкрай вигідним для «маленького українця».

У масовій комунікації є метод впливу, який називається «ПІВГ» — перерозподіл інформаційної ваги гравця. Замість радикалів, які закликають до бою, патріотичну позицію починають транслювати «помірковані». Вони поступово переконують публіку, що кращий бій — той, якого не було. Таким чином, войовничий дискурс пом’якшується. Але так, щоб публіка не запідозрила підміни. Хто краще донесе до мас думку про те, що домовленості з Росією — не капітуляція, а вигідна оборудка? Звісно ж, «патріотичний олігарх». Для багатьох Коломойський досі асоціюється з обороною Дніпра. Тому, коли він говорить про 100 млрд відступних від Росії, йому повірять швидше, ніж коли таку пропозицію внесе Медведчук. У даному разі Коломойський дає зрозуміти Москві й Вашингтону, що готовий виступити у як VIP-агітатор щодо рішення, яке, на його думку, вже прийняте, узгоджене та оплачене. Фактично, ми спостерігаємо, як олігарх, якого справедливо підозрюють у ексклюзивному доступі до українського президента, оголошує аукціон: «Можемо здати Україну Путіну, а можемо не здавати. В залежності від того, хто дасть більше». В тому ж інтерв’ю він говорить про розслідування щодо Бурізми. Це треба розуміти як окремий лот, за який можуть поторгуватися демократи та республіканці.

Найпаскудніше в цій ситуації, що 2019-й — це новий 2010-й. Тоді Янукович теж вирішив влаштувати аукціон між Кремлем і Брюсселем. Закінчилося погано. Махінатори забувають, що наміри самі по собі творять реальність. Зближення з агресором уже йде повним ходом. Адже важко не помітити, що аналогічні тези про вигідну співпрацю з Москвою просувають й інші представники влади та інші олігархи. Достатньо згадати статтю Віктора Пінчука для The Wall Street Journal. Там теж говорилося про економічні зиски, які Україна отримує від «порозуміння» з Росією. Подібні балачки розмивають проукраїнську коаліцію, демобілізують українське суспільство і врешті-решт допомагають Путіну скуповувати симпатиків. Консенсус олігархів, квінтесенцією якого стало обрання до влади Володимира Зеленського, створювався для того, щоб «завершити війну» з максимальною вигодою для українських товстосумів. Єдине, чого в цій схемі немає, — це України. Коломойський не може не знати, що у Путіна немає ніяких зайвих мільярдів. Як і Пінчук свого часу не міг не розуміти, що його пропозиція забути про Крим — це повзуча легалізація анексії та створення плацдарму для подальшого захоплення українських територій.

Проблема не в Коломойському чи Зеленському. Проблема в олігархії. В тому, що долю країни вирішують не надто розумні, але занадто безпринципні люди. Всі вони є ставлениками системи. Ну, не будемо ж ми серйозно обговорювати бізнес-таланти тих, хто десятиріччями паразитує на українському бюджеті? Олігархія створювалася в Москві. Тому сьогодні її так просто використати задля знищення України. Коломойський був першим, хто розкрив рота і показав усю світоглядну сутність цих людей. Хоча ні. Першим був Кучма, коли завдяки «плівкам Мельниченка» українці побачили всю дріб’язковість мотивів тих, хто прищеплював олігархію на українську землю. Ті ж самі люди з тими ж самими інтересами та безпринципністю. День бабака. Показовим є те, що тоді українців обурювало зверхнє ставлення до них і країни. Зараз вже звикли. Тож не так уже не правий Коломойський, коли обіцяє «спонсорам» втілити в життя будь-які їхні забаганки. Наступний лот — Україна. Ціна — 100 млрд. Хто більше?

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ