Технологія реваншу
Процес підготовки змін до конституції Росії нагадує перегони зі швидкістю, що наростає. Цілком ймовірно, всі поправки повинні бути підготовлені до дня всенародного голосування приблизно в квітні поточного року. Офіційне свято перемоги над Німеччиною країна повинна зустріти з оновленою конституцією. За цим, судячи з усього, повинні відбутися дострокові вибори в Державну думу, а, можливо, і обрання нового президента.
У потоці коментарів з приводу складу нового кабінету, виведення в тінь уже колишнього прем'єр-міністра Дмитра Медведєва і затвердження нового органу управління - Державної ради - якось загубилися деякі елементи нових новел в конституції, що мають міжнародне значення. Звичайно, для російських реалій відмова від виконання рішень міжнародних судових та інших організацій, денонсація колишніх договорів і угод через їхню невідповідність новій редакції конституції зі зрозумілих причин привернула до себе досить велику увагу. Влада прагне до того, щоб громадяни не могли ніде оскаржити рішення басманного і іншого правосуддя.
У нас почасти недооцінюють психологічну травму, отриману російською владою від програшу в Стокгольмському арбітражі і Морському трибуналі з приводу інциденту в Керченській протоці. Там досі не можуть змиритися з тим, що програли, і кому?! - Україні. Тому що Київ в принципі не може у Москви виграти ніколи і ні за що. І тут такий пасаж.
Про перевагу російського законодавства перед міжнародним Путін говорив давно, але випадок з судами з Україною підштовхнув до необхідності юридичного закріплення цієї обставини в конституції.
Є ще одна обставина, яка дуже турбує Кремль і його господаря. Для нього збирання так званих історичних російських земель є не мета, а засіб, разом з рештою, історичного реваншу за розвал російської імперії під останньою назвою СРСР. Путін не тільки не відмовився від безглуздої ідеї переграти історію, але постійно діє в цьому напрямку. Звідси експансіоністські сплески у вигляді вторгнення до Сирії, потім до Лівії і поява російських найманців і донбаських бойовиків не тільки в країнах екваторіальної Африки, але далі аж до Мадагаскару.
Однак центром усіх зусиль є відтворення, за новою московською термінологією, інтеграції трьох слов'янських країн - Росії, Білорусі та України. Так повинно відродитися ядро колишнього СРСР, а решта нікуди не подінуться.
Звернемо увагу, що тиск посилюється не тільки на Мінськ, Київ і Тбілісі, але також на держави Балтії. В першу чергу, Естонію. На думку московських стратегів вона найменша за територією і населенням, і російськомовна громада там питомо велика і проживає досить компактно поблизу Нарви. Потому черга Латвії і Литви настане дуже швидко. Кого московська пропаганда звинувачує в переслідуванні російськомовних? Україну і країни Балтії. Останнім часом в випинанні своєї мови згадують і Білорусь.
З огляду на низку причин повторити кримський сценарій на Донбасі не вдалося, але від цього в Москві не відмовилися. Схоже, що Володимира Зеленського ставлять перед загрозою відновлення серйозних бойових дій на Донбасі із застосуванням великої кількості російського зброї, яку доставлено бойовикам.
Тут слід звернути увагу на механізм тиску на сусідів Росії.
Голова правління громадської організації «Українці Росії» Богдан Безпалько, який увійшов до комісії з реформи російської конституції, заявив, що «Мені б дуже хотілося, щоб право на іреденту - возз'єднання всього Русского мира - було закріплено не просто в законодавстві, але і в Конституції Росії. Тоді б будь-який регіон не тільки України, але і Білорусії мав би можливість приєднання до Росії на підставі цього положення Конституції, а не тільки положення про право націй на самовизначення».
Свою пропозицію він висловив на пропагандистському сайті «Украина.ру». З огляду на особливий кремлівський контроль над сайтом пропозиція Безпалько не є випадковою, а є так би мовити пробною кулькою з метою з'ясувати реакцію інформаційного простору. Якщо навесні 2014 року Путін отримав право застосовувати збройні сили за межами Росії, то чому б не закріпити право на іреденту (італ. Irredento -незвільнений - авт.) в російській конституції для суміжних народів і держав.
Технологія іреденти давно відома. Держава з титульною нацією привласнює собі право на приєднання територій інших країн з подібним населенням або населенням, що вважається подібним. У цьому сенсі мантра про три гілки російського народу несе не тільки ідеологічне, а й технологічне навантаження. Записування громадян України і Білорусі, принаймні, слов'янського походження, до єдиного народу, який через несприятливі історичні причини був розірваний на частини, має обґрунтувати право на іреденту. При цьому у білорусів і українців не питають про наявність у них бажання возз'єднуватися. Відсутність такого в Москві відкидають в принципі.
Додайте вкидання Безпалька та ідеї застосування сили для так званого захисту російськомовних, і цілком очевидним стає поспіх з прийняттям змін до конституції Росії. Путін хоче відзначити 9 травня не тільки парадом на Червоній площі і черговим победобесіем, але також демонстрацією історичного успіху в інтеграції Білорусі та України.
У Кремлі і його околицях впевнені, що їм вдасться дотиснути бацька Лукашенка, і він буде змушений прийняти умови Москви по глибокій інтеграції, а фактично приєднання. У цьому сенсі вони не дуже хвилюються через його спроби знайти джерела диверсифікації поставок нафти і газу. Нехай собі бавиться, нікуди не дінеться.
З Україною, судячи з усього буде розіграний дещо інший сценарій. Після явної невдачі в перемовинах із Зеленським у Омані в якийсь момент буде наданий сигнал російській агентурі в великих українських містах сходу і півдня почати виступи проти насильницької українізації (за московською термінологією) в законі про освіту. Ось тут і стане в нагоді новела про іреденту. І чим сильніше, в тому числі і за підтримки проросійських партій і ЗМІ, будуть розігруватися заворушення, бажано з жертвами, тим легше Кремлю буде обґрунтувати силове втручання. Не обов'язково танковими колонами, хоча цього виключити не можна, а діями спецназу у вигляді так званих зелених чоловічків.
Путін упевнений, що Європа не здатна до опору і готова пожертвувати Україною та країнами Балтії заради business as usual. Що стосується США, то там у Трампа стільки проблем, що йому взагалі непереливки. До того ж слід встигнути з варіантами іреденти до листопадових виборів. Хто б не став президентом Америки, він не буде терпіти подібного ревізіонізму. Ось чому світ має бути поставлений в положення fait accompli - доконаного факту. Далі можете робити що хочете. Ніякі санкції вже не допоможуть.
Сказане стосується не тільки України , Білорусі і країн Балтії. Історична свистопляска з Польщею повинна показати Варшаві, що і вона знаходиться в зоні ризику. Нехай не в такому, як перераховані вище держави, але майже.
Кремль введення іреденти до конституції спростував, але досить невиразно. Щось там на цей рахунок буде записано. І це викликає сильне занепокоєння.
Росія вступила в смугу транзиту влади. У цих умовах виникає спокуса виправити справи маленькою переможною війною, нехай і в гібридній формі. До цього потрібно бути готовими.
І найголовніше. Путін хоробрий, коли не чекає відсічі. В іншому випадку він задкує під вигуки про перемогу. Ну і нехай собі займається победобесіем на берегах Москви-ріки.
