Тютюнець нарізно
У ідеї прем'єр-міністра Японії обміняти Курили на допомогу Росії в економічному розвитку декілька очевидних підтекстів. Японський політик правильно вибрав момент: у російської економіки такі проблеми, що міняти території на розвиток Далекого Сходу по-японськи саме час. Більше того, для Путіна, який опинився в ізоляції, економічна дружба (а чи буває інша) з однією з країн «сімки» - хороший привід показати вдячному російському народові, що все насправді о’кей, а злостивій Америці і слухняній Європі, що на них світ клином не зійшовся.
Але вся путінська популярність ґрунтується саме на географічному патріотизмі: приріст територій - улюблена російська забава. Хіба даремно Крим приєднували і Донбас відкушували? Віддати Курили - обламати рейтинг з можливою катастрофою в анамнезі. Хоча, якщо мати здоровий глузд, кращого моменту і умов, щоб зважитися на ризиковий обмін, важко собі уявити. Коли ще позбавлятися від непотрібного баласту, як не у час згубного шторму? Курили - та ж Аляска, Путіну б Москву і Московську область (фігурально кажучи) врятувати від злиднів, а тут іще не тільки економічна, а й політична вигода.
Але Путін, швидше за все, Сіндзо Абе продинамить. Наобіцяє сім мішків гречаної вовни, клацне по носі Обаму, що йде, спробує отримати наперед інновації, а Курили залишить гнити до другого пришестя.
Однак у цієї історії є ще один урок. Підписувати гнівні одповіді злодієві-агресору всі мастаки. Вони ж коштують недорого. Але, коли з'являється шанс зробити політичний ґешефт, типу купити піджачок з кров'ю, моральний осуд з дивовижною швидкістю відправляється в утиль. Дружба дружбою, а Курили нарізно.
