Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Україна-Європа: цінності плюс прагматизм

14 червня, 2019 - 18:28

Нещодавні вибори в Європарламент показали: чутки про смерть Європейського Союзу виявилися дещо передчасними. І це не дивно, адже навіть ультра-націоналісти у різних європейських країнах на тлі вкрай важких і малопередбачуваних перемовин щодо виходу Британії з Євросоюзу, вже не виступають з гаслами «До побачення, ЄС!» Вельми показово, що й створена цими днями правими партіями в Європейському парламенті окрема фракція також не ставить на меті розкол Євросоюзу.

При цьому, значні відмінності між регіонами і країнами в Європі зберігаються. До того ж, виглядає так, що проблеми одних європейців мало хвилюють інших. Тобто, як влучно зазначила відразу ж після згаданих євровиборів інформагенція «Німецька хвиля» – «вінегрет національних особливостей» зберігається.

Що ж відбувається наразі в Європі і що робити Україні?

Сучасна Європа, вкрай збентежена можливим зламом післявоєнної системи континентальної безпеки, серйозно дестабілізована хвилями міграції, налякана безпрецедентними терористичними актами, здається остаточно розгубилася внаслідок рішення Британії про вихід з Євросоюзу і наразі знаходиться на роздоріжжі.

Фактично, Європа втретє після двох світових воєн переживає період серйозної кризи і повинна знайти в собі потенціал і сили для її подолання.

Втім, мабуть є неправильним погоджуватися з думкою про начебто серйозну ерозію європейських цінностей. Скоріше за все, явної невдачі зазнав курс на невиправдане прискорення поглибленої політичної інтеграції за явного відставання економічних реалій, збереження дисонансу у фіскальній сфері, продовження існування культурно-ментальних розбіжностей, що впливають на ставлення населення різних країн до найбільш актуальних питань порядку денного сучасної Європи.

Надзвичайно важливе, і навіть визначальне значення для подальшої долі Європи матимуть спроможність її політичної еліти, військового і бюрократичного істеблішменту, інтелектуалів і просто активних верств населення усвідомити необхідність переосмислення на сучасному етапі унікальних ознак і особливостей європейської цивілізації. Вони також мають серйозно задуматися над захистом сучасних демократій від можливостей майстерного маніпулювання громадською думкою, що часом здійснюється на підсвідомих рівнях людської поведінки. Вочевидь, певних зусиль потребуватиме й подолання деяких настроїв національного егоїзму, в якому європейці останнім часом схильні звинувачувати насамперед США.

Країни ЄС також мають здійснити системні заходи щодо протидії впливам Росії, яка не лише хотіла б підірвати Трансатлантичні зв’язки, але й дискредитувати загальноєвропейську інтеграцію, як цивілізаційний проект. Як відомо, Кремль також намагається активно просувати свій газопровід «Північний потік 2», що має ще міцніше прив’язати Європу до російського газу та розколоти солідарність в ЄС через різне ставлення до проблеми енергетичної безпеки в умовах напруги у відносинах з Москвою.

Багато хто вочевидь пам’ятає наскільки оптимістичними були настрої в Європі після завершення «холодної війни» і як блискуче їх відчув легендарний німецький гурт «Скорпіонз» і втілив у своїй мега-популярній композиції «Вітер змін». У ці дні також відчувається нагальна потреба у якомусь модерному європейському оновленні.  

Невипадково, в березні цього року у багатьох медіа була оприлюднена резонансна стаття президента Франції Еммануеля Макрона про його бачення майбутніх змін в Європі. Саме в ній він закликав європейців «відновити дух прогресу» та «разом накреслити шлях до європейського оновлення».

Україна ж, як європейська країна, що «поділяє спільну історію й спільні цінності» з Європейським Союзом (теза з преамбули Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, про яку часто забувають) має знайти власне конкурентне місце у новій Європі.

У ближчій перспективі вочевидь слід шукати спільні інтереси у різних сферах та системно реалізовувати їх насамперед у нашому регіоні, зокрема в таких форматах, як Україна-Польща-Литва, Україна-Румунія тощо.

Росія перестає бути для України головним експортним ринком. Натомість, Європа стає нашим найбільшим торговельно-економічним партнером, а це означає, що ми маємо поглиблювати таке співробітництво, виходячи насамперед з наших національних інтересів, на чому постійно наголошує партія «Сила і Честь».

ЄС повинен стати для нас джерелом нових технологій, насамперед у сфері енергозбереження та ринком для української екологічної продукції, і не тільки сільськогосподарської, але й екологічного палива, меблів, а не деревини, машинобудування, програмного забезпечення тощо. Не лише великим українським компаніям, але малим й середнім підприємствам, слід надавати різноманітну державну допомогу для виходу на європейські ринки.  

В інвестиційній площині слід також діяти максимально прагматично: необхідно не соромлячись надавати широкі преференції та пільги саме компаніям з тих європейських країн, які реально допомагають нашій державі у протидії Росії.

Нарешті, має на повну потужність запрацювати й українська "м’яка сила" в Європі, посланниками якої вже є наше відоме й модерне мистецтво, самобутня й сучасна музика, кіно, спорт і навіть багаті українські кулінарні традиції.

Поглибленню взаєморозуміння повинно сприяти й подальше збільшення взаємних освітніх і наукових програм, культурних обмінів, туристичних потоків, адже широкі міжлюдські контакти є надійним підґрунтям для реалізації будь-якої політичної програми у сфері інтеграції.

Саме такий, послідовний і передбачуваний курс, а не голосні і беззмістовні гасла, на думку партії «Сила і Честь», створюватиме необхідні умови задля забезпечення достойного місця України в Європі.   

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ