Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Українські видання про гібридну війну путінської Росії

20 червня, 2019 - 10:35

Нещодавно президент Росії Владімір Путін знову «порадував» увесь світ і українців зокрема заявою про «один народ», який приречений возз’єднатися. «Неизбежно, что мы восстановим наши отношения, не может такого быть между частями одного и того же народа или между двумя братскими народами, как бы ни складывались наши отношения с элитами», — сказав він. Мабуть, переконання Путіна щодо «відданості» «простих» українців (вони ж – «народ») спільному минулому зі старшим братом помре тільки разом із ним.

Соціальною мережею Фейсбук цей виступ розцінено як троллінг нового українського президента Володимира Зеленського. Та можливо не все так просто, і президент РФ такою заявою вербалізував дещо скоректований курс неоімперії Кремля, спрямований на створення конфлікту між пересічними громадянами України – «народом» - та елітами. Це в результаті має привести до повернення «молодшого блудного брата» в обійми Москви. Можливо, нав’язливі ідеї не можуть просто «сидіти тихо» в голові їхнього господаря, який, за традицією, започаткованою Борисом Єльциним, теж «встає зранку із думкою про Україну».

Проте, потрібно віддати належне політичному лідерові сучасної РФ, ніхто не зробив так багато для роз’єднання українців та росіян, як він. Підтвердження цьому фактові неважко знайти в інформаційному просторі України. Про це вже написано багато статей у пресі, знято документальні та художні фільми, створено спеціальні передачі тощо. Та чи не найцікавішими та найяскравішими документами доби є книги, що написані з приводу російської агресії проти України. Їх видано ще не так багато. Вочевидь, великої бібліотеки не збереш, проте вони вже займають декілька полиць у вітчизняних книжкових магазинах. Саме ці книги - серед найцікавіших та найцінніших документів нашої доби. Серед них є вже низка за авторства реальних учасників подій – від бійців АТО й ООС до волонтерів.

На окрему повагу заслуговують видавництво «Фоліо» та книгарня «Буква», які цілеспрямовано працюють на створення та розповсюдження спеціальної літератури про гібридну війну неоімперії Кремля. Позитивним моментом вказаних пропозицій є те, що читач тут зможе знайти літературу про війну різних жанрів та рівнів серйозності.

Глибокий аналіз причин та реалій гібридної війни можна знайти у монографічному дослідженні Інституту стратегічних досліджень  «Світова гібридна війна: український фронт», створеною за редакцією Володимира Горбуліна та виданою харківським видавництвом «Фоліо» (2017 рік). Прочитавши книгу навряд чи зробиш висновки про потребу повертатись у «страну, которую мы потеряли». Імперська сутність Росії навпаки породжує бажання якнайскоріше та якнайдалі тікати від теперішньої реінкарнації СССР.

Зрештою, події, описані учасниками Іловайської трагедії, розповіді вимушених переселенців із Донбасу, колишніх українських полонених у бойовиків ОРДЛО, бійців АТО й ООС навряд чи здатні когось загітувати стати частиною «воссоединяющейся великой страны».

Доповнити картину «братської любові» може й книга відомої історикині, письменниці і громадської діячки Олени Стяжкіної «Розка: повести» (Харків: Фоліо, 2018), присвячена життю під окупацією та біженцям із Донецька.

Назви інших книжок дуже красномовні: «Батальон “Донбас”. Записки добровольца» (автор - Ігор Родін, серія «Своя війна»); «Хроніка Іловайської трагедії» у двох частинах (редакція Юрія Бутусова з вище вказаної серії книжок); «Іловайський щоденник» Романа Зіненка; оповіді учасників АТО «Добробати»; «Кава з присмаком попелу» учасника бойових дій мелітопольця Олексія Петрова тощо. Навіть за назвами книг можна скласти певну хронологію подій. Наприклад, про захист Луганського аеропорту у квітні – на початку вересня 2014 року розповідає видання «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту» групи авторів, яка побачила світ у видавництві «Фоліо» в 2018 році.

Окремо варто сказати про літературу, присвячену українській жінці на війні. Це, наприклад, книжка «Жінка війни» Анни Шили, у якій 25 жінок розповідають про свій досвід участі у гібридній війні. Серед них – волонтерки, парамедики, журналістки, військовослужбовці – активні захисниці Вітчизни. Як зазначається в анотації до цієї книги, «це перше в історії України видання, де збройне протистояння на теренах нашої країни розглядається через історії жінок».

Фактично всі видання про цю війну почали виходити від її початку. Гортаючи сторінки вище наведених видань, робиш висновок про одностайність українців у прагненні перемогти зловісного ворога та зберегти власну незалежність і свободу, щоб знову на багато років не перетворитись на колоніальну периферію Російської імперії.

Та, на жаль, книга сьогодні відсунута на маргінеси суспільного життя. «Рулить» телевізор, а він все більше й більше перетворюється на рупор реваншистських сил, за якими - «мільйони». Принаймні, так на всю Україну стверджує відомий одіозний політик «русскомировской» орієнтації.

Щоб не шукати в майбутньому книги про наш час у спецхранах, варто скористатись сьогодні загальнодоступністю цих видань і пошукати таку літературу на полицях книжкових крамниць, щоб активніше поширювати правду про підлу агресію «старшого брата». А матеріал для цього в Україні вже є. Читаймо його, бо ми того варті!

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ