Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Важкий вибір Кремля

На кого поставить Путін в Україні?
20 вересня, 2018 - 11:34

Відомий російський політолог і політтехнолог Станіслав Бєлковський зробив воістину сенсаційну заяву: Володимир Путін вирішив підтримати Петра Порошенка на президентських виборах в Україні. Нібито допомагати Порошенку виграти вибори буде путінський кум Віктор Медведчук,  який для цієї мети буде дискредитувати його конкурентів, що вже позначилися, або поки лише потенційних. За словами Бєлковського, «Медведчук як повпред де-факто Путіна на Україні, реалізує цю систему та комплекс завдань, а також і щодо дискредитації Юлії Володимирівни».

Ось, власне, заповітне ім’я вимовлено, і це ім’я примушує поставитися до сенсаційної заяви як лише до наступного пропагандистського ходу в передвиборчій кампанії, що вже фактично почалася в Україні. Річ у тому, що тісні зв’язки Бєлковського з Тимошенко давно вже не є секретом. Ще  2007 року російська журналістка Марія Новосьолова в статті  «Станіслав Бєлковський — злісний клоун на службі олігархів» писала: «Новою клієнткою (після Дмитра Рогозіна. — Б. С.) Станіслава Бєлковського стала сама Юлія Тимошенко. Можливо, це Березовський порекомендував їй Белковського, адже саме він був її спонсором і давав чималі гроші на акції на Майдані. Це невідомо. Відоме інше, взявся допомагати Бєлковський пані Юлії відразу після перемоги на Майдані, в зеніті її слави, а ось розлучилися вони, коли Тимошенко опинилися на узбіччя української політики. Навчена Бєлковським, Тимошенко разом із усією своєю фракцією вийшла з Верховної Ради на радість Ющенкові та Януковичу, які тут же про все домовилися. І вийшло так не випадково, а завдяки все тим же порадам Бєлковського: «Більше екстремізму, народ це любить!» Після краху Тимошенко, Бєлковський цинічно заявив, що про все це він давно вже попереджав». Утім, щодо краху Новосьолова помилилася:  того ж року Юлія Тимошенко знову стала прем’єр-міністром України, порада Бєлковського спрацювала.

Тепер, вочевидь, Бєлковський знову трудиться в передвиборчому штабі Юлії Володимирівни і робить усе, аби відвести від неї підозру в тому, що вона є кандидатом Кремля. А цього враження важко відбутися. Можна пригадати тісні зв’язки уряду Павла Лазаренка, в якому Тимошенко грала не останню роль, із російськими олігархами. Можна також пригадати підписану нею кабальну газову угоду з Росією, наслідків якої Україна не розгребла і донині. Там у Тимошенко, вочевидь, був і свій інтерес щодо фінансування своєї президентської кампанії (наскільки цей інтерес реалізувався — інше питання). Отже Юлія Володимирівна для Кремля цілком може бути найменшим  злом у нинішніх українських президентських перегонах. А Бєлковський працює лише з тими кандидатами, на яких отримав санкцію в Кремлі. Так, із жовтня 2017 року він був головним політичним консультантом у штабі Ксенії Собчак — спонсорованої Кремлем «дозволеної опозиціонерки». Правда, як зауважила Новосьолова, Бєлковський рідко залишається з кандидатом до кінця кампанії, кидаючи його в той момент, коли неуспіх кандидата стає очевидним. У кремлівській політтехнологічній колоді у нього така доля — підтримувати тих кандидатів, у яких немає шансів на перемогу. І те, що його знову направили до Тимошенко, у даний час може бути свідченням того, що Путін і його оточення поки що не дуже вірять у можливість перемоги колишньої «газової принцеси». І тут нам доведеться перейти до питання про межі російського впливу на українські вибори.

Власне, якби Путін цього хотів, він би міг забезпечити перемогу Порошенка вже зараз. Для цього досить було б негайно вивести російські війська, озброєння та найманців з окупованої частини Донбасу та передати її під контроль законних українських властей. Тоді б ейфорія від переможного завершення війни на Донбасі дозволила б Петрові Олексійовичу порівняно легко перемогти на виборах. Зрозуміло, подібний прийом слушний для забезпечення перемоги лише одного кандидата — президента, що нині діє. Адже не зможе ж Путін насправді зробити заяву, наприклад, таку: «Я піду з Донбасу, якщо переможе Тимошенко (Бойко, Садовий і т. д.)». Така заява зіграє насамперед проти того кандидата, якого як бажаного для Росії назве російський лідер. А в те, що Путін виконає свою обіцянку, ніхто не повірить просто тому, що він уже не раз і не два всіх обдурював.

Але можна не сумніватися, що такої підтримки Порошенкові (у вигляді добровільного виходу з Донбасу) російський президент не надасть ніколи. Тому що не для того він окупував Донецьк і Луганськ, аби забезпечити перемогу Порошенка, Тимошенко чи якого-небудь іншого кандидата в українські президенти. Йому важливий безумовний контроль над Донбасом і можливість, формально залишаючи його у складі України, диктувати Україні зовнішню та внутрішню політику.

Але насправді можливості російського впливу в Україні досить обмежені та передусім зводяться до негативного відбору. Зараз найстрашніше клеймо для кандидата тут — це звинувачення в тому, що він є агентом Кремля. Власне, виступ Бєлковського — це спроба не допустити переобрання Порошенка, оголосивши його бажаним Кремлю. Після анексії Криму й окупації Донецька та Луганська електоральний потенціал проросійських сил на Україні значно зменшився, і в «Опозиційного блоку» практично немає шансів провести свого кандидата в другий тур. Також і оголошення про підтримку Опоблоком того чи іншого кандидата в другому турі швидше дасть зворотний ефект. Якщо у такого кандидата буде репутація українського патріота, за нього в такому разі не проголосує значна частина його традиційного електорату, визнавши зрадником. А виборці Опоблоку не підуть голосувати, оскільки, навпаки, не повірять у миттєве переродження такого кандидата.

Думаю, що Путін поки що не визначився, чия перемога на виборах президента в Україні задовольняє його найбільше. Зараз кампанія лише починається, і в ній поки що напевне беруть участь лише Тимошенко та Порошенко. Кремль визначиться зі своїм вибором ближче до кінця президентської гонки, коли позначаться всі її реальні учасники. І основним методом впливу буде ескалація або, навпаки, послаблення інтенсивності бойових дій на фронті в Донбасі безпосередньо перед виборами, а також у проміжку між двома турами виборів (а в тому, що буде другий тур, ніхто не сумнівається). Але в будь-якому разі, вплив Росії навряд чи суттєво позначиться на результатах українських виборів.

Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments