Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Венесуела: Путін поспішає на допомогу

25 січня, 2019 - 10:57

У Венесуелі режим Ніколаса Мадуро хитається, як ніколи раніше. Цього разу перспективи його швидкого падіння видаються вельми реальними. Раз лідер опозиції і спікер контрольованого опозицією венесуельського парламенту Хуан Гуайдо проголосив себе новим президентом Венесуели і приніс присягу, а Мадуро назвав узурпатором, і Гуайдо як тимчасового президента Венесуели тут же визнали США, Сполучене Королівство, Канада, Організація Американських держав і більшість країн Латинської Америки, включаючи таких сильних сусідів Венесуели, як Колумбія та Бразилія, де при владі перебувають праві демократичні уряди, значить, прийнято рішення зробити все для зміни влади в країні. Додамо, що підтримку Гуайдо, нехай і без формального визнання, висловив також Євросоюз. Ймовірно, прихід до влади в Бразилії правого президента Жаїра Болсонару зіграв не останню роль у вирішенні опозиції Венесуели піти ва-банк у своєму протистоянні з Мадуро, який зі своїм боліваріанським соціалізмом неабияк дістав основну частину населення Венесуели галопуючою інфляцією (майже два мільйони відсотків у минулому році ) і тотальним дефіцитом всього, особливо продовольства і ліків. Тому правити він може тільки авторитарно, перетворюючи вибори на фарс.

Водночас на боці Мадуро залишаються армія, поліція і найбідніша меншість населення (а вона дуже солідна, не менше 30%), що не дозволяє сподіватися на те, що Мадуро добровільно віддасть владу опозиції, навіть під гарантії еміграції на Кубу. Прихильники Мадуро теж вийшли на вулиці, але їх виявилося на порядок менше, ніж його противників. Своїх сусідів Мадуро дістав не менше, ніж венесуельців. Країну при його правлінні покинули 3 млн осіб, які в більшості своїй осіли в сусідніх країнах. Крім того, сотні тисяч венесуельців щодня приїжджають до Бразилії і Колумбії, щоб розжитися харчами, ліками та іншими предметами першої необхідності. Не дивно, що ці країни визнали Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели.

Чи можливо військове втручання США і їхніх союзників у ситуацію в Венесуелі? Державний секретар Майкл Помпео дав зрозуміти, що Вашингтон не виключає ніяких варіантів дій у разі, якщо режим Мадуро спробує силою придушити народні виступи (на вулиці Каракаса вийшли сотні тисяч людей). І додав: «Режим колишнього президента Ніколаса Мадуро є нелегітимним. Його режим є моральним банкрутом, він економічно некомпетентний, він наскрізь корумпований, він недемократичний до мозку кісток. Повторюю: режим колишнього президента Ніколаса Мадуро є нелегітимним. Отже, ми вважаємо всі його оголошення і дії нелегітимними і недійсними». Серйозна заява! Такі заяви роблять тоді, коли більше не збираються взагалі мати справу з відповідним урядом. Про те ж свідчить й ігнорування Вашингтоном заяви Мадуро про розрив дипломатичних відносин із США і відмова відкликати американських дипломатів із Каракаса.

Без масового насильства Мадуро утриматися при владі вже не може. І якщо він на нього зважиться, то, швидше за все, відбудеться короткочасна військова інтервенція США в союзі з Колумбією і Бразилією для відновлення демократії, за зразком американської інтервенції в Панамі в 1989 році для повалення диктатора Мануеля Нор'єги.

Росія оперативно кинулася на допомогу дружньому венесуельському режиму. Спочатку заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков застеріг США від військового втручання у Венесуелі, заявивши, що «це було б катастрофічним сценарієм, який струсоне основи тієї моделі розвитку, який ми спостерігаємо в регіоні Латинської Америки». Потім глава МЗС Сергій Лавров назвав визнання Хуана Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели «грубим втручанням у внутрішні справи суверенної держави». І, нарешті, сам президент Росії Володимир Путін зателефонував Ніколасу Мадуро і, згідно з офіційним повідомленням, «висловив підтримку законній владі Венесуели в умовах спровокованого ззовні загострення внутрішньополітичної кризи. Підкреслив, що деструктивне зовнішнє втручання грубо зневажає основні норми міжнародного права. Висловився на користь пошуку рішень у межах конституційного поля і подолання розбіжностей у венесуельському суспільстві шляхом мирного діалогу».

Чому Росія так чіпляється за Мадуро, зрозуміло. Венесуельський борг Москві перевищує 20 млрд доларів, і режим Мадуро - один із небагатьох союзників Путіна, що залишилися на планеті. Якраз перед нинішнім двовладдям венесуельський президент побував у Москві й отримав кредит у 6 млрд доларів. Шансів на повернення венесуельських кредитів мало, а з приходом опозиції до влади їх взагалі не буде. Підтримка Росії - це та дещиця, що ще залишилася у Мадуро. Але чи багато значить ця підтримка сьогодні? Закачати до Венесуели стільки грошей, щоб впоратися з нинішньою економічною катастрофою, Москва не в змозі. Та й ніхто у світі таких грошей не дасть, якщо Мадуро втримається при владі. Почати військову інтервенцію в Венесуелі, за сирійським сценарієм, ні Росія, ні Куба не зможуть через беззаперечну протидію такій інтервенції з боку США і крайню географічну віддаленість Венесуели від Росії.

Тому Москві і Гавані залишається тільки спостерігати за агонією режиму Мадуро, яка, ймовірно, триватиме все-таки тижні, а не місяці. Хоча деякі гарячі голови в Росії пропонують абсолютно фантастичні сценарії, як допомогти «другу Мадуро». Ось, наприклад, відомий російський політолог-блазень Сергій Марков міркує таким чином: «Що Росія може зробити у Венесуелі? Треба діяти разом із китайцями... Треба сформувати склад російських і китайських і ще й турецьких військових та економічних радників і допомогти Мадуро зміцнити армію й економіку... Венесуела може стати відмінним прикладом для світу - дружіть із Росією і Китаєм і все у вас буде добре. А Китай, Росія і Туреччина через такі проекти будуть зміцнювати свій стратегічний союз. Тільки рішучіше треба, рішучіше і сучасніше». Як тут не перефразувати безсмертного Гоголя: «А ще у Венесуелі треба побудувати міст, щоб там російські, китайські та турецькі мужики торгували різними товарами».

Борис СОКОЛОВ, професор. Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ