Хто знає гріх тільки за словами, той і про порятунок нічого не знає, крім слів.
Вільям Фолкнер - американський письменник, прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури

Веселися, хоробрий росе!

23 серпня, 2018 - 14:13

Міністерство оборони Росії вчергове відзвітувало про переможні підсумки операції російського військового контингенту в Сирії. Як і можна було очікувати, довірливій російській публіці було представлено чергове видання казок Шахерезади. У відеоролику, який Міноборони підготувало до третьої річниці введення російських військ до Сирії, стверджується наступне. У вересні 2015 року, коли почалася російська операція, урядові війська в Сирії контролювали 8% території, тоді як терористи та інші збройні формування - 92%. Під іншими формуваннями, очевидно, маються на увазі збройні загони курдів, адже  усіх інших сирійських повстанців, як  тих, що належать ІДІЛ, так і ворожих Ісламській державі, російська пропаганда гамузом іменує терористами. Зараз же, стверджує російське військове відомство, уряд і загони народного ополчення (під ополченням насправді маються на увазі іранські регулярні та іррегулярні військові формування та загони проіранського руху «Хезболла») контролюють більше 96% території, і тільки 3,5% припадає на зону деескалації в Ідлібі, не підконтрольному Дамаску. За час операції вдалося звільнити понад 1,4 тис. населених пунктів.

Сергія Шойгу вже неодноразово викривали в негараздах з географією. Що ж, зробимо це ще раз. Територія Сирії, як добре відомо, - 185,2 тис. кв. км. Площа провінції Ідліб, яка дійсно контролюється антиасадівською опозицією під негласним захистом  очолюваної США міжнародної антиісламістської коаліції військ, головним чином турецьких, становить 6,1 тис. кв. км, тобто 3,3% сирійської території. Крім того, противники Асада контролюють невеликий анклав біля йорданського кордону, що становить близько 1% території Сирії. Якщо взяти тільки ці дві території, то дійсно, вийде приблизно така площа, яку називає російське Міноборони як непідконтрольну асадистам. Але при цьому воно зовсім забуває про велику територію на північ від Євфрату, яка контролюється курдськими і протурецькими збройними формуваннями, включаючи район Афрін, зайнятий безпосередньо турецькою армією. Можливо, забуло тому, що саме на північ від Євфрату в лютому цього року було розгромлено ПВК «Вагнер» (нині ПВК «Патріот»). Площа району Афрін - близько 1841 кв. км, що становить 1% сирійської території. А все неконтрольоване Асадом і його союзниками Заєвфраття становить до третини території Сирії. Отже, під контролем сирійського уряду зараз перебуває трохи більше 60% території країни, але ніяк не понад  96%, як стверджують підлеглі Шойгу пропагандисти. Якщо бути зовсім точним, то, за оцінкою західних військових експертів, на 5 серпня цього року асадисти контролювали 60,7% території Сирії, переважно курдські Сирійські демократичні сили - 27,6%, представники антиасадівської помірної опозиції і протурецькі сили разом з регулярною турецькою армією - 27,6% та ІДІЛ - близько 2% території. Відтоді ситуація принципово не змінилася. При цьому значну частину контрольованої урядом території становить пустеля, яку фактично ніхто не контролює. Населена ж частина зони Асада контролюється не слабосилою урядовою армією і мізерним російським контингентом, що після розгрому вагнерівців практично залишився без піхоти, а переважно іранськими військами та їх союзниками. І все одно контроль цей дуже відносний і в умовах, коли за межами алавітського анклаву більшість населення налаштована до Асада вороже, поширюється головним чином на міста.

Далі більше. Російське Міноборони стверджує, нібито російські військові ударами авіації і крилатих ракет знищили в Сирії понад 86 тис. бойовиків, серед них 4,5 тис. вихідців з Росії і країн СНД. Цифри ці абсолютно фантастичні, ніяк не пов'язані з дійсністю. За оцінкою сирійських правозахисників, кількість жертв конфлікту в Сирії з березня 2011 року по теперішній час становить від 353 до 511 тис. чоловік. З них щонайменше 261,8 тис. сирійців загинуло до кінця 2015 року, тобто до того часу, коли російський контингент не міг завдати великих втрат як ворогові, так і цивільним особам. Навіть якщо взяти верхню оцінку в 511 тис. загиблих сирійців, на період російської військової інтервенції доводиться не більше 249 тис. загиблих, з яких не менше третини припадає на цивільне населення. Виходить, що з приблизно 166 тис. загиблих (без урахування іранців, росіян і бійців «Хезболли») на частку російських військових доводиться знищення приблизно 51,8% всіх комбатантів. За 2016-2018 роки частка сирійських урядових солдатів серед загиблих склала близько 40% жертв серед усіх сирійських комбатантів, або близько 66 тис. осіб. Якщо відняти їх зі 166 тис. усіх жертв серед сирійських комбатантів, то безповоротні втрати всіх антиурядових сил складуть близько 100 тис. загиблих. Отже, сирійська урядова армія і чисельніші за неї іранські війська, іранські іррегулярні формування і «Хезболла» за три роки змогли знищити тільки 14 тис. повстанців - у 6 разів менше, ніж знищив їх крихітний контингент російських чудо-богатирів! Тоді постає законне питання - а що в Сирії роблять армія Асада та іранці? Невже тільки байдики б'ють, поки росіяни за них воюють? Зрозуміло, в статистику відомства Шойгу може повірити тільки повний ідіот. Так само як і в наведені ним дані про російські втрати - 97 загиблих. Реальні російські втрати в Сирії, як мені вже неодноразово доводилося писати, можна оцінити в межах від 500 до 1000 загиблих.

Ну, а слава звіту про те, що в Сирії випробувано близько 70 новітніх збройових розробок, має тішити слух російських генералів і керівників ВПК. Інше питання, чи є від них користь і чи не надлишкові вони у боротьбі з нечисленними партизанськими загонами? Проти американців, як ми переконалися, ці розробки нічого не варті.

Навіщо відомству Шойгу знадобилася відверта брехня про становище в Сирії, важко сказати. Щодо західної публіки це точно не пройде. Будь-який американець чи європеєць просто не полінується заглянути до відповідної статті англомовної або іншої, не пов'язаної з Росією, Вікіпедії. Залишається розрахунок тільки на зомбованих телепропагандою росіян. Крім того, не можна виключати, що Шойгу й інші чиновники Міноборони такими казками намагаються заспокоїти себе за принципом «Все хорошо, прекрасная маркиза». Тому-то  Путін зараз посилено просить гроші на відновлення Сирії то в американців, то у німців, та ніхто не дає. Бравий звіт Міноборони покликаний прикрити реальні проблеми, з якими стикається в Сирії Росія і її союзники.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments