Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інтелект.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Вільна Росія допоки збирається у Вільнюсі

11 листопада, 2019 - 19:16
ФОТО З САЙТА ФОРУМУ ВІЛЬНОЇ РОСІЇ

Представники російської опозиції увосьме зібралися у Вільнюсі на Форум вільної Росії. Приїхали не всі. Оскільки багато з тих, хто проти путінського режиму та вважає себе опозицією, деяких інших супротивників путінського режиму опозицією не вважають, а, навпаки, називають фактично посібниками режиму.

Після того, як Гарі Каспаров, один із творців Форуму вільної Росії, украй жорстко розкритикував ідею «розумного голосування» Навального під час «виборів» до Мосміськдуми 8.09.2019, на 8-й Форум не приїхав жоден представник Фонду боротьби з корупцією. «яблучники» на Форум традиційно не їздять, та їх, швидше за все, і не запрошували, оскільки багато з фронтменів Форуму вільної Росії партію «Яблуко» опозицією не вважають. Цілком імовірно, що це невизнання взаємне.

Таким чином, було б перебільшенням стверджувати, що у Вільнюсі збирається головний штаб російського протесту, але те, що Форум вільної Росії з кожним разом нагулює політичний вплив, а рівень дискусій постійно підвищується, заперечувати досить складно. 9—10 листопада у Вільнюсі зібралося понад трьохсот осіб, серед яких 68% приїхали з Росії, а 32% були представниками російської політичної еміграції. Отже, ярлик «емігрантська тусовка», що традиційно навішується на Форум російськими телеканалами, це очевидна брехня.

Ексклюзивність вільнюського Форуму в тому, що він став єдиним майданчиком, який може претендувати на роль повноцінного представництва російської опозиції за кордоном. І це єдиний майданчик, на якому систематично зустрічаються два потоки російського протесту: внутрішнього та зовнішнього, емігрантського.

Певна річ, що при такій зустрічі не можуть не виникати зіткнення протилежних поглядів. Іскри злетіли відразу ж, на першій панелі, де обговорювали репресивні практики путінського режиму. Каменем спотикання стала 282-я стаття КК РФ («Підбурювання ненависті та ворожнечі»), яку модератор дискусії політемігрант Данило Константинов вимагає відмінити, а голова тільки що ліквідованого Мін’юстом РФ Руху за права людини Лев Пономарьов вважає потрібним зберегти. Крім того, Данило Константинов із симпатією ставиться до російського націоналізму, правда, обмовляється, що визнає лише хороших націоналістів, а поганих відкидає, а Лев Пономарьов вважає будь-який націоналізм шкідливим. Тут консенсусу вочевидь не досягнути.

На дебатах щодо проблем і труднощів, що стоять на шляху Міжнародного громадського трибуналу щодо злочинів путінського режиму стався очікуваний конфлікт між Айдером Муждабаєвим та учасниками Форуму, що приїхали з Росії, серед яких і автор цих рядків. Коли Айдер Муждабаєв заявив російським опозиціонерам, що ніхто в Росії не засудив дії Путіна в Сирії, в залі обурено загули. А після слів Муждабаєва: «Хоч один інтелектуал у Росії сказав: «Ви що коїте в Сирії? Ви «охренели»?», — мені довелося по пунктах пояснювати колезі, чому те, що він сказав, є, м’яко кажучи, неправдою. Оскільки було недоладно наводити як приклад десятки власних статей і промов, у яких я виступав проти путінського геноциду сирійського народу, привів як спростування слова Муждабаєва й інші багаточисельні факти антивоєнних виступів. Можна пригадати кампанію Явлінського «Час повернутися додому», в ході якої він зібрав 50 тисяч підписів проти війни в Сирії. Можна ще раз переглянути відео забороненого мітингу руху «Солідарність» і антивоєнний виступ на ньому Андрія Піонтковського, який тоді ще не був змушений емігрувати. Можна назвати Лілію Шевцову, Віктора Шендеровича та ще довгий список наукової і медійної громадськості, що неодноразово й голосно висловлювали  своє обурення тим, що Путін коїть у Сирії. Заяви Муждабаєва, Бабченка та деяких інших емігрантів про те, що після їхнього від’їзду нормальних людей у Росії не залишилося, а опозиціонери, що залишилися, якось слабко скидають путінський режим, давно викликає подив. І спасибі Вільнюському Форуму, що цей подив можна висловити публічно та в обличчя.

Один із напрямків роботи Форуму — напрацювання принципів устрою Росії після Путіна. Попри те що це може вбачатися як ділення шкури невбитого ведмедя, це абсолютно необхідна складова діяльності опозиції, оскільки без розуміння того, що саме опозиція може протиставити путінізму, протест вбачається сліпим і безглуздим. Якщо щодо путінізму в учасників Форуму вільної Росії була повна згода, то образи «прекрасної Росії майбутнього» у багатьох опозиціонерів вельми різнилися. Тому, коли економіст Андрій Іларіонов, який очолює робочу групу Форуму щодо «образу майбутнього», знайомив із принципами облаштування Росії, у нього виникла деяка суперечка з істориком Ігорем Чубайсом. Історик Ігор Чубайс, по-перше, повідомив, що він знає, як саме має бути облаштована Росія майбутнього та багато думав про це, тому вимагає, щоб його залучили до робочої групи. По-друге, історик Чубайс натякнув на свій пріоритет у справах майбутньої Росії перед економістом Іларіоновим, оскільки він, Ігор Чубайс — історик, і до того ж написав книжку, а Іларіонов — усього лише економіст. Тут вочевидь товстий натяк на те, що історик, який ще й книгу написав, набагато краще розуміє, куди треба йти Росії, ніж якийсь там економіст. І на підтвердження своїх слів історик Ігор Чубайс почав пояснювати Форуму, що путінська Росія — ніяка не імперія, а до жовтня 1917 року, коли вона була імперією, це було добре, оскільки, в ті часи, пам’ятає історик Ігор Чубайс, «імперії були вищою формою державності», так що соромитися імперського минулого не треба, тим паче, що зараз Росія імперією, на думку історика Чубайса, не є. А що в такому разі робити з окупацією Криму, постійними агресивними війнами путінського режиму, а також іншими ознаки імперськості, історик Ігор Чубайс не пояснив.

Попри те, що в кожному з півтора десятка дискусійних майданчиків Форуму постійно «іскрило» від зіткнення протилежних думок, дебати проходили в цивілізованій формі, дещо незвично для росіян, привчених до телевізійних шоу ненависті, де опонентів зазвичай ображають, принижують, а також виганяють і б’ють.

На завершення заходу Гарі Каспаров видав секрет формули неминучого успіху та невпинного зростання популярності Форуму. «Що гірше стає в Росії, то більш змістовним стає Форум», — сказав Каспаров. Із цим важко сперечатися, оскільки, справді, у міру посилення репресій усе більше розумних і чесних людей виїжджають із Росії і деякі з них стають учасниками Форуму вільної Росії. Відтак, за цією логікою, головним гарантом успіху Форуму є Володимир Путін, який заради збереження влади неминуче стане закручувати гайки та витискувати інтелект із країни.

Уже після закриття заходу хтось із зали, мабуть жартома, запропонував провести наступний Форум у Москві. На що Каспаров урочисто побіцяв, що Форум вільної Росії в Москві неодмінно відбудеться, але лише називатися він буде — Установчі збори. Це викликало пожвавлення в залі, а одна немолода особа неголосно сказала: «Тепер у мене з’явилася мета — дожити до Форуму вільної Росії в Москві».

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ